Рішення № 42313800, 16.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.15р. Справа № 904/8500/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "ПЕРЕРОБНИК", с. Коломіцеве, Дніпропетровська область

про стягнення суми основного боргу за договором поставки в розмірі 35722грн.73коп., суми штрафних санкцій в розмірі 71445грн.46коп. та 3% річних в розмірі 234грн.89коп.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Горюнов Д.В., дов. №б/н від 12.08.2014р.

в судовому засіданні від 25.11.2014р. на підставі 77 Господарського процесуального кодексу України проголошено перерву до 23.12.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» м. Київ звернулось до Приватного акціонерного товариства «Переробник» с. Коломійцеве Криворізького району з позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі 35722грн.73коп., суми штрафних санкцій в розмірі 71445грн.46коп., 3% річних в розмірі 58грн.72коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №529 від 02.12.2013р. щодо оплати переданого товару; специфікацію №1 від 02.12.2013р.; рахунок №KRR004964 від 03.12.2013р. на суму 141409грн.82коп.; видаткові накладні №KRR004964 від 20.12.2013р., №KRR004964/1 від 20.12.2013р.; платіжні доручення №002189 від 05.12.2013р. на суму 70687грн.09коп., №002410 від 27.12.2013р. на суму 35000грн.; акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2014р.; претензію №621 від 17.09.2014р. та норми Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що на виконання положень договору поставки №529 від 02.12.2013р. ним було поставлений товар на суму 141409грн.82коп. Відповідачем було частково оплачена вартість товару в розмірі 105687грн.09коп.

На адресу відповідача направлялась вимога про сплату решти заборгованості в розмірі 35722грн.73коп., яка залишена без реагування.

На підставі положень пункту 9.3 договору позивач нарахував суму штрафу в розмірі 71445грн.46коп. за період з 27.09.2014р. по 16.10.2014р.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та заявив до стягнення суму 3% річних в розмірі 58грн.72коп. за період з 27.09.2014р. по 16.10.2014р.

У відзиві на позову заяву відповідач не погодився із заявленими вимогами в частині нарахування суми штрафу в розмірі 71445грн.46коп. Відповідач вказав, що за своєю правовою природою штрафна санкція, передбачена в пункті 9.1 договору, є пенею. Відповідно мають бути застосовані обмеження встановлені нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» відносно заборони перевищення подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні вимог, які перевищують суму боргу в розмірі 35722грн.73коп., неустойку (пеню) в розмірі 489грн.35коп. та 3% річних в сумі 58грн.72коп.

В судовому засіданні від 23.12.2014р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 35722грн.73коп., суму штрафних санкцій в розмірі 71445грн.46коп., 3% річних в розмірі 234грн.89коп. та інфляційну складову в розмірі 1552грн.37коп.

Як вбачається зі змісту вказаної заяви, позивач змінив період нарахування суми 3% річних та додатково заявив до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 1552грн.37коп.

Дослідивши вказану заяву щодо дотримання позивачем положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду збільшення позовних вимог лише в частині 3% річних до суми 234грн.89коп.

На адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні від 14.01.2015р. за відсутності його представника.

В судовому засіданні від 14.01.2015р. представник відповідача надав копію платіжного доручення від 23.12.2014р. про сплату суми основного боргу в розмірі 35722грн.73коп. та пояснив, що вказана сума була отримана відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Переробник» (далі - покупець) був підписаний договір поставки №529 від 02.12.2013р. (далі - договір поставки), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, зазначений у специфікаціях до договору, а покупець - прийняти та оплатити товар.

Згідно пунктів 1.2 та 2.3 договору поставки найменування, асортимент, загальна кількість товару, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються у специфікаціях, які є додатками до договору та його невід'ємними частинами.

На виконання вказаних положень сторонами було складено та підписано специфікацію №1 (додаток №1) до договору, в якій сторони визначили необхідні відомості щодо товару на загальну суму 141374грн.18коп. (з ПДВ).

В подальшому, на адресу відповідача був виставлений рахунок №KRR004964 від 03.12.2013р. на суму 141409грн.82коп. Згідно видаткових накладних №KRR004964 від 20.12.2013р., №KRR004964/1 від 20.12.2013р. позивач поставив, а відповідач отримав товару на суму 141409грн.82коп. Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором матеріалами справи підтверджений.

В розділі 3 договору поставки сторони визначили, що оплата товару здійснюється у вигляді попередньої оплати в розмірі 100%. Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі платіжних документів з обов'язковим зазначенням номеру договору, за яким здійснюється переказ грошових коштів, номер і дату рахунку-фактури.

Платіжними дорученнями №002189 від 05.12.2013р. на суму 70687грн.09коп. та №002410 від 27.12.2013р. на суму 35000грн. відповідачем було частково сплачено вартість товару в розмірі 105687грн.09коп.

На адресу відповідача направлялась претензія №621 від 17.09.2014р. з вимогою перерахувати позивачу залишок заборгованості в розмірі 35722грн.73коп. в строк до 26.09.2014р. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 24.09.2014р. відповідач отримав претензію №621 від 17.09.2014р.

Оскільки вказана вимога була залишена без реагування, в строк до 26.09.2014р. грошове зобов'язання не було виконане, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» м. Київ до суду з позовом сума боргу в розмірі 35722грн.73коп. не була сплачена.

Під час судового провадження відповідач платіжним дорученням від 23.12.2014р. перерахував на адресу позивача вказану суму. Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 35722грн.73коп. підлягає припиненню на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмету спору.

Позивач також заявив до стягнення суму штрафних санкцій в розмірі 71445грн.46коп. за період з 27.09.2014р. по 16.10.2014р. на підставі пункту 9.3 договору поставки.

В пункті 9.3 договору поставки вказано, що у разі затримки оплати за поставлений товар покупець сплачує штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого у строк товару за кожен день прострочення оплати товару.

В статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. В свою чергу, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи наданий розрахунок суми штрафу, зміст пункту 9.3 договору поставки щодо нарахування штрафної санкції за кожен день прострочення та положення статті 549 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що фактично позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 71445грн.46коп.

За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи що в договорі поставки сторони передбачили значно вищий розмір пені, ніж передбачений у цих нормах, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Судом здійснений розрахунок суми пені з урахуванням положень чинного законодавства. Належний розмір пені за прострочення оплати поставленого товару за період з 27.09.2014р. по 16.10.2014р., який підлягає стягненню становитиме 489грн.35коп.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) в розмірі 70956грн.11коп.

На підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував суму 3% річних в розмірі 234грн.89коп. за період з 27.09.2014р. по 15.12.2014р.

Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку судом не встановлено порушень. З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 234грн.89коп. за період з 27.09.2014р. по 15.12.2014р.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 80, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» м. Київ до Приватного акціонерного товариства «Переробник» с. Коломійцеве Криворізького району про стягнення суми основного боргу в розмірі 35722грн.73коп., суми штрафних санкцій в розмірі 71445грн.46коп., 3% річних в розмірі 234грн.89коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Переробник» с. Коломійцеве Криворізького району (Ідентифікаційний код 30847189, місцезнаходження - 53003, Криворізький район, с. Коломійцеве) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» м. Київ (Ідентифікаційний код 31202310. місцезнаходження - 03067, м. Київ, пров. Чугуївський, 21) суму штрафних санкцій (пені) в розмірі 489грн.35коп., 3% річних в розмірі 234грн.89коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 728грн.94коп.

Припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 35722грн.73коп. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 14.01.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 16.01.2015р.

Суддя Р.Г. Новікова