Ухвала суду № 42313506, 13.01.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року справа №805/5262/14

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гімона М.М., Геращенка І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2014 року у справі №805/5262/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2014 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» (далі ТОВ Шахта «Росія») до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Красноармійська ОДПІ) про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: скасовано податкову вимогу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 26.03.2014 року № 380-25 про сплату суми податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 534955 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а. с. 139-141).

Відповідач не погодився з рішенням суду в частині задоволених вимог, подав апеляційну скаргу, з урахуванням уточнень до якої, посилався на порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема зазначив, що суд першої інстанції невірно застосував норми ст.152 ПК України до спірних відносин (а. с. 145 - 147, 156 - 160).

Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін (а. с. 167-172).

Представники сторін в судове засідання не прибули, від сторін надійшли письмові клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України судом апеляційної інстанції справу розглянуто в порядку письмового провадження за матеріалами, наявними у справі.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги з урахуванням письмових заперечень на її доводи, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ТОВ «Шахта Росія» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 37909183, знаходиться на податковому обліку у відповідача (а. с. 16).

26.03.2014 року Красноармійською ОДПІ відносно ТОВ «Шахта Росія» виставлено податкову вимогу за формою «Ю» № 380-25 на суму 534955,00 грн. (а. с.20).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи та не є спірними.

Спірним у справі є наявність у ТОВ «Шахта Росія» податкового боргу в сумі 534955,00 грн. на дату формування податкової вимоги за формою «Ю» № 380-25, тобто станом на 26.03.2014 року.

Згідно п. 1.1. Податкового кодексу України ( далі ПК України), цим кодексом регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною (пункт 46.1 статті 46 ПК України).

Згідно п.57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Відповідно до вимог пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 33.3 статті 33 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

За змістом пункту 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Згідно п.п. 17.1.3., 17.1.10. п. 17.1.1 ст. 17 ПК України платник податків має право, зокрема, обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат та на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 153.3.2. ст. 153 ПК України передбачено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

За змістом п.153.3.3. ст. 153 ПК України, платник податку зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

Згідно п. 153.3.4. ст. 153 ПК України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що 18.02.2013 року позивачем сплачено авансовий внесок з податку на прибуток у зв`язку із виплатою дивідендів у сумі 1128600 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 658 (а. с. 47).

01.03.2014 року позивач надав податковому органу декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, відповідно до якої сума податку на прибуток за 2013 рік, що підлягає сплаті, фактично склала 1742423 грн. (рядок 11). Цією декларацією позивач також підтвердив суму авансового внеску у зв`язку із виплатою дивідендів у розмірі 1128600 грн. (рядок 22), тобто довідково зазначив вказану суму авансового внеску (а. с. 25 зворотній бік).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року у справі № 805/5911/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2013 року, визнано недійсною податкову вимогу від 16.04.2013 року № 189-19 про сплату суми податкового боргу за авансовими внесками на прибуток у розмірі 199329,67 грн. Постановою також встановлено, що авансові платежі з податку на прибуток, які сплачуються протягом звітного річного періоду, є складовою частиною податку на прибуток того звітного періоду, протягом якого вони сплачуються та який визначений для сплати в розрахунку щомісячних авансових платежів у складі річної декларації, для яких встановлено особливі умови обчислення та сплати у порівнянні з загальними положеннями (а. с. 66-72,73-76).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.08.2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2013р. у справі № 805/5911/13-а (а. с. 77-79).

На підставі зазначених судових рішень податковим органом були здійснені коригування у особовому рахунку позивача. З серпня 2013 року позивач сплачував авансові внески, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до наданої відповідачем картки особового рахунку позивача за платежем 11024000 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств станом на 20.03.2014 року узазначеній картці відображена переплата у сумі 535151,63 грн.

Відповідно до картки особового рахунку ТОВ «Шахта «Росія» за платежем 110021000 податок на прибуток підприємств за позивачем рахується заборгованість у сумі 534955 грн. (а. с. 115-136)

Колегія суддів залишає поза увагою посилання податкового органу на те, що відповідно до вказаної декларації недоплата ТОВ «Шахта Росія» за 2013 рік склала 593645 грн., яка потім була сплачена ним 04.03.2014 року, оскільки за 2013 рік у позивача не було зазначеного боргу, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, станом на дату формування спірної податкової вимоги у ТОВ «Шахта Росія» був відсутній податковий борг у сумі 534955 грн., внаслідок чого спірна податкова вимога відповідача є неправомірною та підлягає скасуванню з вищенаведених підстав.

За встановлених обставин та наведених норм матеріального закону, якими регулюються спірні відносини, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо скасування податкової вимоги Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 26.03.2014 року № 380-25 про сплату суми податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 534955 грн.

Апеляційний перегляд здійснено в межах доводів апеляційної скарги, в частині незадоволених позовних вимог постанова сулу першої інстанції не оскаржена.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спір за суттю вирішений вірно, доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2014 року у справі №805/5262/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Росія» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів Л.А. Василенко

М.М. Гімон

І.В.Геращенко