Рішення № 42312964, 15.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.01.15р. Справа № 904/6497/14

За позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат благоустрою", м. Кривий Ріг

про зобов'язання укласти договір

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Лутцев Є.В., представник за довіреністю №1 від 06.01.15р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат благоустрою" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача укласти договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення з позивачем.

Ухвалою господарського суду від 27.08.14р. (суддею Петренко Н.Е.) порушено провадження у справі № 904/6497/14, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 09.10.14р.

Ухвалою господарського суду від 09.10.14р. (суддею Петренко Н.Е.) відкладено розгляд справи на 23.10.14р.

Ухвалою господарського суду від 23.10.14р. (суддею Петренко Н.Е.) продовжено строк розгляду спору по суті до 11.11.14р. включно та відкладено розгляд справи на 06.11.14р.

06.11.14р. системою автоматичного розподілу справ, матеріали справи № 904/6497/14 передано на розгляд судді Васильєву О.Ю., у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Петренко Н.Е.

Ухвалою господарського суду від 07.11.14р. прийнято справу № 904/6497/14 до свого провадження суддею Васильєвим О.Ю. та призначено її до розгляду на 04.12.14р. о 10:30 год.

Для подальшого вирішення спору після усунення обставин, які обумовлювали відсутність судді Петренко Н.Е., доповідною запискою від 17.11.14р. справу № 904/6497/14 було повернуто судді Петренко Н.Е.

Ухвалою господарського суду від 17.11.14р. прийнято справу №904/6497/14 до свого провадження суддею Петренко Н.Е. для розгляду у судовому засідання, яке призначено на 04.12.14р. о 10:30 год.

04.12.14р. у судовому засіданні оголошено перерву до 15.01.15р.

23.12.14р. до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

15.01.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку орієнтованого обсягу послуг та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Криворізьку міську раду.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повноважний представник відповідача повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засідання від 04.12.14р.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.01.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач здійснює свою господарську діяльність, керуючись нормами Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.02.02р. № 2918-ІІІ (далі - Закон), норми якого є спеціальними для діяльності підприємства. Зокрема, надання послуг з водопостачання та водовідведення здійснюється виключно на підставі договорів, укладених у відповідності до ст. 19 Закону. Так, вищезгаданий Закон визначає економічні та правові засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою. Стаття 19 цього Закону чітко визначає взаємовідносини між споживачами та підприємством питного водопостачання. Зокрема, послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

- підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

- підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд, до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

- об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

- власників будинків, що перебувають у приватній власності.

Позивач зауважує, що згідно з п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08р. № 190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Як зазначає позивач, будинки відповідача (згідно дислокації) на теперішній час приєднані до комунальних мереж водопостачання та водовідведення, що знаходяться на балансі позивача та відповідач користується послугами водопостачання та водовідведення, але не має договору з позивачем на надання зазначених послуг, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Відповідно до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.05р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Так, 07.07.14р. позивач направив відповідачу цінним листом з описом поштового вкладення два екземпляри договору № 418 від 01.07.14р. про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

18.07.14р. від відповідача надійшла відповідь про відмову від укладання зазначеного договору.

Посилаючись на ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, позивач зазначає про те, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Перерахування коштів підприємствам, організаціям, які надають послуги, здійснюється щомісячно у визначений день відповідно до умов договору між товариством і цими підприємствами, організаціями.

Як вважає позивач, у розумінні ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач є управителем будинків згідно наданої дислокації, тобто особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель, яким є відповідач, має право, зокрема, укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом. У разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. За ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем. Відповідно до п.1.3 Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08р. № 190, виконавець (позивач у даній справі) обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі. За п.1.6 вказаних Правил за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі. До переліку майна, що перебуває у спільній сумісній власності (неподільне майно), належить технічне обладнання будинків - інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир і загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території. Згідно зі ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства України, позивач просить зобов'язати відповідача укласти договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення з позивачем в редакції останнього.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач, позивач зобов'язує укласти договір, предмет якого стосується забезпечення послугами водопостачанням та водовідведенням споживачів - мешканців житлових будинків.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству, так ст. 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип «свободи договору», таким чином ніхто не може бути примушений до укладання, зміни або припинення зобов'язання, якщо на це немає прямої вказівки закону.

Відповідач зауважує, що останнього було визначено у встановленому законом порядку управителем будинків і споруд та виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій частини житлового фонду Довгинцівського району, що підтверджується договором з Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради (балансоутримувачем). Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розподілені житлово-комунальні послуги на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, водовідведення і інші); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання договорів тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Так як відповідач не може бути Виробником та/або Виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тому, що позивач є монополістом в м. Кривий Ріг з надання послуг водопостачання та водовідведення, позиціонує саме як Виконавець, а також відповідає вимогам п. 1.3. Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, який затверджений Наказом № 60 від 25.04.2005р. Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, та відповідно пункту 4.2. вказаного порядку відповідач визначив виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення саме позивача, що підтверджується укладеним договором про здійснення функцій виконавця комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 12.03.14р. Укладений договір відповідає вимогам Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги", так як були витримані всі істотні умови договору. У вищевказаному договорі лише не вказані ціна та обсяг водопостачання і водовідведення, що пов'язано з наступним.

Щодо ціни. Відповідно до умов договору, а саме розділу 3 "Порядок надання послуг", визначено, що нарахування за комунальні послуги здійснює виконавець (позивач), а оплата таких послуг мешканцями здійснюється за встановленими відповідно до законодавства тарифами. Тобто ціною є тариф. Так як позивач є комунальним підприємством, то тариф регулюється Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг у відповідності до Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Указу Президента України від 23.11.11р. №1073 "Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг" та Постанови КМУ № 869 від 01.06.11р. Тобто, як вважає відповідач, ціна не залежить від домовленості між сторонами, а залежить від рішення вищевказаного органу. Отже, про зміни тарифу позивач відповідача повідомляє шляхом надсилання відповідного листа. Наприклад вх.364 від 02.09.14р. (копія додається).

Щодо обсягу (об'єму) водопостачання і водовідведення. Позивач, як виконавець комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення сам здійснює абонентський облік споживачів, проводить нарахування та перерахунки за надані комунальні послуги із застосуванням встановлених відповідним органом тарифів та відповідних нормативів споживання. Так, при встановленні обсягу споживання відповідно до нормативів такий обсяг буде змінюватись кожен місяць з наступних причин. Не всі будинки та квартири споживачів обладнанні засобами обліку (лічильниками), тому обсяг визначається з розрахунку норм споживання всіма споживачами, які не мають засоби обліку. Особа споживача визначається місцем реєстрації такої особи, що відображається в єдиній міській мережі комунальних платежів «Нова-ком». В зв'язку з тим, що кількість зареєстрованих осіб споживачів кожного дня змінюється, - змінюється і обсяг водопостачання і водовідведення. Облік обсягу водоспоживання і водовідведення ведеться відповідно дислокації по житловому фонду відповідача. Для прикладу, копія дислокації на водопостачання і водовідведення за період 01.01.14р. - 31.01.14р., яка додається. Тобто ціна, як вважає відповідач, регулюється незалежно від домовленості сторін, і обсяг водопостачання і водовідведення також не залежить від домовленості сторін.

Відповідач зауважує, якщо, позивач все ж таки наполягає на існуванні ціни договору і обсягів водопостачання і водовідведення як істотних умов договору, то немає необхідності укладати новий договір, так як можна внести зміни в дійсний. Отже обов'язковість укладення нового договору не є доцільним та обґрунтованим так як існує такий договір.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача зобов'язати відповідача укласти договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення з позивачем в редакції останнього.

За положенням ст. 4 Цивільно процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Отже, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту цивільних прав, як зобов'язання укласти договір за результатами розгляду відповідних позовних вимог.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, Цивільного кодексу України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Цей висновок суду повністю узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 10.10.12р у справі № 6-110цс12.

Таким чином, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає нормам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ДАГУ від 23.04.14р. по справі №904/6412/13.

Викладене є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим витрати по справі покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Криворізьку міську раду.

Керуючись ст.ст. 3, 16, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.01.15р.

Суддя Н.Е. Петренко