Рішення № 42312950, 15.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.01.15р. Справа № 904/10239/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний", смт. Ювілейний, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Приватного підприємства виробничо - комерційної фірми "Полімер", м. Запоріжжя

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Інвеста", с. Новоолександрівка, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 19 800,50 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: Саване О.І., довіреність № 01/15 від 02.01.2015 р.

від відповідача - 1: не з'явився

від відповідача - 2: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить:

- стягнути з Приватного підприємства виробничо - комерційної фірми "Полімер" (відповідач-1) 15 609,05 грн. - заборгованості, 670,52 грн. - штрафних санкцій (пені), 2605,34 грн. - інфляційного збільшення, 415,59 грн. - 3 % річних та витрат по сплаті судового збору;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Інвеста" (відповідач-2) 500,00 грн. - штрафних санкцій (пені);

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару по договору № 02/12/13цп. від 03.12.2013 р., виконання якого забезпечено порукою за договором № 655Т15 від 04.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 р. по справі № 904/10239/14 порушено провадження та розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.01.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судові засідання не з'явилися про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином, доказом чого є поштові повідомлення (судові повістки) про вручення ухвали господарського суду Дніпропетровської області (а.с. 39, 40).

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися своїм правом на участь представників у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.01.2015 року оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний" (продавець) та Приватним підприємством виробничо - комерційною фірмою "Полімер" (покупець) укладений Договір № 02/12/13цп (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язується поставляти та передати у власність, а покупець приймати та оплачувати сировину пластмаси (тару поліетиленову, відходи плівок), іменується в подальшому товар на умовах, обговорених в даному Договорі.

Найменування, асортимент та ціна товару вказуються в Специфікації (Додаток 1) яка являється невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що покупець оплачує продавцю поставлену продукцію по ціні, вказаної в рахунку-фактурі.

Згідно п. 3.2. Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в строк не пізніше 3-х банківських днів з моменту відвантаження продукції.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому Договору (п. 6.3. Договору).

На виконання умов Договору поставки позивач поставив у грудні 2013 року відповідачу товар, за найменуванням та цінами узгодженими сторонами.

Факт поставки товару покупцю підтверджується видатковими накладними: № 394 від 05.12.2013 року, № 424 від 30.12.2013 року на загальну суму 15 609,05 грн. (а.с. 16, 17).

Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованості перед позивачем зі сплати товару на суму 15 609,05 грн., що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача складає 15 609,05 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, яка підтверджується відповідачем у акті звірки взаємних рахунків від 10.07.2014 року (а.с. 23), внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Позивачем за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо оплати товару нарахована штрафна санкція (пеня) у розмірі 670,52 грн. (за період з 09.12.2013 р. по 09.06.2013 р. та за період 10.01.2014 р. по 10.07.2014 р.).

Суд вважає вимоги щодо стягнення штрафної санкції (пені) є безпідставними і необґрунтованими, оскільки умовами договору така відповідальність покупця не передбачена, а отже, суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано (за період з 09.12.2013 р. по 01.11.2014 р. та за період 10.01.2014 р. по 01.11.2014 р.) до сплати відповідачу інфляційного збільшення - 2605,34 грн. та 3 % річних - 415,59 грн. Перевіривши розрахунки інфляційного збільшення та 3% річних, господарський суд вважає, їх такими, що підлягають задоволенню.

В забезпечення належного виконання зобов'язань відповідача-1 за Договором № 02/12/13цп від 03.12.2013 р. між позивачем та відповідачем-2 укладено Договір поручительства № 655Т15 від 04.12.2013 р. (далі - Договір поручительства), де позивач виступає кредитором, а відповідач-2 - поручителем.

Відповідно до п. 1.1. Договору поручительства поручитель поручається перед кредитором за виконання Приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою "Полімер" (код ЄДРПОУ 13606170) (надалі за текстом - Боржник у відповідних відмінках) його зобов'язань перед кредитором в розмірі 500,00 грн., що виникли на підставі укладеного між кредитором та Боржником договору, що обумовлює основне зобов'язання, а саме, договору № 02/12/13цп від 03.12.2013 р. з усіма додатковими угодами до нього, як кладеними на теперішній час, так і тими, що можуть бути укладені у майбутньому (надалі за текстом - Договір поставки, або Основний договір у відповідних відмінках). Поручитель частково відповідає перед Кредитором за порушення боржником зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого за Основним договором товару.

Пунктом 1.3. Договору поручительства передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договором в межах суми, передбаченої в п. 1.1. цього Договору, включаючи виконання грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару на умовах та в строки передбачені в Основному договорі, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

Згідно з п. 1.4 Договору поручительства відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до п. 1.6. Договору поручительства в будь-якому разі ліміт відповідальності поручителя за цим Договором обмежується сумою 500,00 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на вищевикладене, сторонами (позивачем та відповідачем-1) у Договорі № 02/12/13цп. від 03.12.2013 розмір штрафної санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання покупцем, не визначено, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 штрафної санкції (пені) у розмірі 500,00 грн. не підлягає задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню: 15 609,05 грн. - заборгованості, 2605,34 грн. - інфляційного збільшення, 415,59 грн. - 3 % річних, в решті позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства виробничо - комерційної фірми "Полімер" (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 24; код ЄДРПОУ 13606170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейний, вул. Мічуріна, буд. 5; код ЄДРПОУ 24615640) 15 609,05 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'ять грн. 05 коп.) - заборгованості, 2605,34 грн. (дві тисячі шістсот п'ять грн. 34 коп.) - інфляційного збільшення, 415,59 грн. (чотириста п'ятнадцять грн. 59 коп.) - 3 % річних, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України " 16 " січня 2015 р.