Ухвала суду № 42312915, 13.01.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3870/14

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

13 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

секретар судового засідання:Сокольвак Ю.В.,

за участю :

представника відповідача: Грень Наталії Володимирівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення про визнання протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення та рішень ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 року №0020801702, рішення №№0020771702, 0020781702 від 23.07.2014 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, просила вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений завчасно і належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь позивача в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи, посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2010 року по 31.05.2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.05.2013 року по 31.05.2014 року, у зв'язку з чим складено акт №1144-1702-05748938 від 10.07.2014 року та прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 року №0020801702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п в сумі 422091,87 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 264852,98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 157238,89 грн.;

- рішення №0020771702 від 23.07.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - в розмірі 56217,49 грн.;

- рішення №0020781702 від 23.07.2014 року про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) - в розмірі 17854,90 грн.

Не погоджуючись з даними рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Суд першої інстанції вказаний адміністративний позов задоволив частково.

Колегія суддів апеляційної інстанції з такою позицією суду погоджується, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п.15.1.1 Закону №2181-III податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що проведеною відповідачем перевіркою за період з 01.07.2010 року по 31.05.2014 року позивачу нараховано ПДФО в сумі 276845,45 грн., перераховано до бюджету - 30204,70 грн.

При цьому ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011 року по справі №2/5025/586/11 було затверджено мирову угоду від 28.09.2011 року про розстрочення на 48 місяців не перерахованого ПАТ "СТАРПРЕС" до бюджету ПДФО в сумі 140669,41 грн. та станом на 01.06.2014 року залишок неперерахованого податку без розстроченої суми становив 264852,98 грн. (405522,39 - 140669,41).

В акті перевірки наведений графік сплати до бюджету відповідного податку, в якому містяться наступні дані: залишок на початок перевіряємого періоду - 158881,64 грн. (в який входить розстрочена сума в розмірі 140669,41 грн.), нараховано податку з липня 2010 по травень 2014 року - 276845,45 грн., сплачено за цей період - 30204,70 грн.

При аналізі норм чинного законодавства та наваденого графіку суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що виставлена в податковому повідомленні-рішенні сума за основним платежем в розмірі 264852,98 грн. є сумою боргу за період жовтень 2010 року - травень 2014 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що нарахована та несплачена платником податків з жовтня 2010 року по травень 2014 року сума ПДФО з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення частково знаходилась за межами встановленого ст. 15 Закону та п. 102.1 ст. 102 ПК України строку давності - 1095 календарних днів, отже визначене грошове зобов'язання за основним платежем в такому податковому повідомленні-рішенні відбулось з порушенням строку давності.

Також,колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.127.1. ст.127 ПК України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно розрахунку штрафних санкцій відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України відповідачем встановлено неперерахування ПДФО до бюджету з дотриманням граничного терміну за звітний період серпень, 2011 року - травень, 2014 року та визначено суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 157238,89 грн.,

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції, що доводи про нарахування штрафних санкцій за період, протягом якого діяв мораторій є безпідставними, на підставі того, що ухвалою Господарського суду від 04.04.2011 року Господарським судом Хмельницької області було порушено провадження у справі про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і був скасований ухвалою від 31.10.2011 року в зв'язку з затвердженням мирової угоди.

Так, в силу вимог ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що штрафна санкція нарахована на грошові зобов'язання щодо сплати податків, які виникли після введення мораторію (з серпня, 2011 року), адже мораторій не зупиняє виконання боржником таких зобов'язань, та, відповідно, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України штрафна санкція застосовується за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

При цьому, згідно з п.61.1 ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Отже, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50 %, 75 %) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 ПК України.

Однак відповідачем не надано доказів, що до ПАТ "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" протягом 1095 днів були застосовані штрафні санкції саме за повторне вчинення діянь за обставин, визначених чинним законодавством.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковим органом нарахована штрафна санкція, визначена правомірно, однак неправомірно застосовано штрафну санкцію по утриманому і не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 50 % та 75% за період з вересня 2011 року по травень 2014 року щодо позивача, а тому податкове повідомлення-рішення №0020801702 підлягає скасуванню повністю.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що якщо встановлено невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Разом з цим, суд, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої податковим органом, не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни підстав застосування штрафної (фінансової) санкції та визначення її розміру

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що якщо частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає неправомірним, виокремити неможливо, то таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню повністю, а саме податкове повідомлення-рішення №0020801702.

Скасування рішення податкового органу повністю у такій ситуації дає йому можливість визначити в установленому законодавством порядку правильне рішення, зокрема, через прийняття нового рішення.

Щодо правомірності оскаржуваних рішень №0020771702 та №0020781702 від 23.07.2014 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Рішенням №0020771702 від 23.07.2014 року застосовано штрафні санкції в розмірі 56217,49 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Так, відповідно до п.п.3 п.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція).

Згідно розділу VII даної Інструкції для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, то за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону накладається штраф у таких порядку та розмірах:

для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відсотків) штрафу:

визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, в яких вони виявлені;

визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, у яких виявлені донарахування та за якими нараховано такі штрафи;

здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску.

Рішенням №0020781702 від 23.07.2014 року застосовано штрафні санкції в розмірі 17854,90 грн. за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів).

Так, відповідно до п.п.6 п.11 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Відповідно до ч.3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" №406-VII процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи". Даний закон набрав чинності з 11 серпня 2013 року.

В розрізі наведених правових норм суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що податковий орган мав підстави для прийняття рішень №0020771702 та №0020781702 від 23.07.2014 року в силу вимог норм законодавства.

Отже, до ПАТ "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" помилково застосовано штрафні санкції по утриманому і не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 50 % та 75% за період з вересня 2011 року по травень 2014 року, і в свою чергу є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення №0020801702 від 23.07.2014 року.

В силу вимог ст. 71 КАС України, податковим органом не доведено, а в суді апеляційної інстанції не підтверджено обгрунтованості висновку акту перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 23.07.2014 року № 0020801702.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення помилково та безпідставно були винесено вищевказане податкове повідомлення-рішення відносно позивача, а тому воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не грунтуються на вимогах законодавства та не простовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 січня 2015 року .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.