Ухвала суду № 42312606, 27.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2014 рокусправа № П/811/64/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року по справі

за позовом Приватного малого підприємства «Тарон» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне мале підприємство «Тарон» (далі - ПМП «Тарон» ) 10.01.2014 року звернувся до суду з позовом до відповідача Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000332207 від 18.10.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання МПП «Тарон» за платежем податок на додану вартість на суму 1 541 096 грн., з них за основним платежем в сумі 1 027 397 грн.,за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 513 699 грн.

Постановою Кіровградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року адміністративний позов задоволено, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ форми «Р» № 0000332207 від 18.10.2013 року, стягнуто з державного бюджету на користь ПМП «Тарон» судовий збір в розмірі 487, 20 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач Кіровоградська ОДПІ звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено що Кіровоградською ОДПІ 30.09.2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПМП «Тарон» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД Теко-Груп», ПП «Кроун ЛТД» за період з вересня по грудень 2012 року, якою виявлено порушення позивачем п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за період з 01.09.2012 року по 31.12.2013 року в розмірі 1 027 397 грн.

За результатами перевірки складено акт № 21/11-23-22-07/13758371 від 30.09.2013 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000332207 від 18.10.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 541 906, 00 грн., з яких за основним платежем в сумі 1 027 397 грн., за штрафними санкціями в сумі 513 699 грн.

Оскаржене у адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентами укладені договори, а саме: з ТОВ «ТД Теко-Груп» договори купівлі-продажу товару № 28 28.04.2012 року, № 9/01/2012 від 25.05.2012 року, договір про надання послуг перевезення № 44 від 24.05.2012 року,

з ПП «Кроун ЛТД» договори купівлі-продажу товару № 11/12 від 01.01. 2012 року, № 18 від 16.01.2012 року, договір про надання послуг перевезення № 12 від 15.04.2012 року.

Виконання позивачем договорів з постачання товару та надання послуг перевезення з контрагентами ТОВ «ТД Теко-Груп», ПП «Кроун ЛТД» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними,актами про надання послуг автотранспортом та механізмами, платіжними документами тощо.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів ТОВ «ТД Теко-Груп», ПП «Кроун ЛТД» протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Викладене свідчить, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ «ТД Теко-Груп» , ПП «Кроун ЛТД», а тому висновки податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 1 027 397 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000332207 від 18.10.2013 року є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій у розмірі 513 699 грн.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі судового збору в сумі 487, 20 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов