Ухвала суду № 42312552, 18.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2014 рокусправа № 804/2505/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року по справі № 804/2505/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 19.10.2012 року № 0000810172.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діюче законодавство не ставить право платника податку на включення сум до податкового кредиту в залежність від належного виконання всіма учасниками ланцюга постачання своїх податкових зобов'язань. Позивач також вказує, що чинним податковим законодавством не передбачено право контролюючого органу при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого, а відтак акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Мірель Трейд» з постачальниками не може бути доказом порушення позивачем норм податкового законодавства. Крім того, відповідачем не наведено доказів нікчемності чи недійсності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Мірель Трейд». Господарська операція з ТОВ «Мірель Трейд» підтверджена належними первинними документами, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 19.10.2012р. № 0000810172 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на 413901,01грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач зазначає, що оскільки відповідно до висновків акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 23.04.2012 року № 142/22-5/37688432 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мірель Трейд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ТОВ «Укрхолод» та ТОВ «СТС Логістік Київ» за період з 01.11.11 по 31.12.11» правочини, укладені ТОВ «Мірель Трейд» з ТОВ «Укрхолод» та ТОВ «СТС Логістік Київ» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, у позивача, як контрагента ТОВ «Мірель Трейд», відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість за листопад та грудень 2011 року.

В апеляційній скарзі відповідача міститься письмове клопотання про заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби його правонаступником - Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у зв'язку з реорганізацією.

Розглянувши дане клопотання та додані до нього документи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення процесуального правонаступництва відповідно до ст. 55 КАС України, заміни відповідача Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби його правонаступником - Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Мірель Трейд» за листопад-грудень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки 09.10.2012 року відповідачем було складно акт № 2516/172/НОМЕР_2 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Мірель Трейд» за листопад-грудень 2011 року».

У вказаному акті встановлено наступні порушення:

- ч.1, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228, ч.1 ст.216 ЦК України - правочини щодо оформлення будь-яких документів між ФОП ОСОБА_1 з контрагентом-постачальником ТОВ «Мірель Трейд» з 01.11.2011р. по 31.12.2011р. є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення;

- п.198.1, п. 198.3 ст.198. ст.201.10 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р. в сумі 331120,81грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Мірель Трейд», а саме: за листопад 2011р. - 137263,00грн., за грудень 2011р. - 193857,81грн., що підлягає зменшенню до 0; в результаті чого підприємцем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет, за листопад 2011р. на 137263,00грн.. за грудень 2011р. на 193857,81грн., всього - на 331120,81грн.

На підставі висновків акту перевірки 19.10.2012р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000810172 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 413901,01грн., з них: 331120,81грн. - за основним платежем та 82780,20грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане повідомлення-ріщення оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012р. №0000810172 без змін.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для прийняття означеного вище податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся, між позивачем та ТОВ «Мірель Трейд» укладено дистриб'юторську угоду №Д10-05/08 від 01.08.2011р. Предметом вказаного договору є поставка продукції торгівельних марок «Mikado», «Lorelle», «Reggia», «Agnesi».

Фактичне виконання вказаного договору підтверджено видатковими накладними від 01.12.2011р., розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №26,30,25,27,24,28,31,29, податковими накладні, рахунками-фактурами.

Розрахунки по вказаному договору були проведені в безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями № 5667, № 5780, № 5840, № 5910, № 5978, № 5986, № 023, № 6050, № 6128, № 6161, № 6182, № 6229, № 6244, № 6295, № 6339, № 6373.

Вказані документи містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Суми податку на додану вартість по податковій накладній включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складено ТОВ «Мірель Трейд» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Тобто доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства матеріали справи не містять: сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Мірель Трейд» задекларована позивачем у податковій звітності з ПДВ за листопад-грудень 2011 року.

На момент укладення та реалізації вказаного вище договору контрагент позивача ТОВ «Мірель Трейд» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платники податку на додану вартість.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ТОВ «Мірель Трейд» договір поставки не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок; відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача ТОВ «Мірель Трейд», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 23.04.2012 року № 142/22-5/37688432 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мірель Трейд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ТОВ «Укрхолод» та ТОВ «СТС Логістік Київ» за період з 01.11.11 по 31.12.11», покладений в основу як доказ нереальності проведених господарських операцій, колегією суддів не приймається до уваги, зважаючи на те, що вказаний акт є документом, що фіксує господарські відносини ТОВ «Мірель Трейд» з його контрагентами.

Тобто, в даному випадку позиція податкового органу базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами ТОВ «Мірель Трейд».

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ТОВ «Мірель Трейд» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій поставки товару.

Факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України відповідачем не доведений, внаслідок чого у відповідача відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000810172 від 18.10.2012 р.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 30 грудня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов