Постанова № 42312466, 13.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року місто Київ № 810/7081/14

10.08

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Гузіка М.І., представників

позивача:- Лелюх Л.П.,відповідача:- Подольський А.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства Фірми «Каменяр»доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Інтербанк» Кононця В.В.провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство Фірма «Каменяр», звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Інтербанк» Кононця В.В. про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Інтербанк» Кононця В.В. є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та є протиправними з підстав відмови у прийнятті заяви з кредиторськими вимогами у зв'язку із закінченням граничного терміну прийняття заяв.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

Від представника позивача до суду надійшла заява про зміну (зменшення) позовних вимог в частині стягнення з відповідача судових витрат на користь позивача. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що позивач змінив пункт 4 прохальної частини позовної заяви, виключивши з даного пункту прохання включити судові витрати до реєстру акцептованих вимог кредиторів, в решті позовні вимоги залишені без змін.

Представник позивача позовні вимоги, з урахуванням їх зміни, підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заперечуючи проти позову, в судовому засідання представник відповідача зазначив про порушення позивачем строку звернення із заявою з кредиторськими вимогами, пояснивши, що останнім (граничним) днем такого звернення мало бути 27.08.2014, а не 28.08.2014. Також відповідач у наданих суду запереченнях посилався на статтю 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і вказував, що кредиторські вимоги приймаються при безпосередньому зверненні за місцезнаходженням банку в письмовому вигляді.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство Фірма «Каменяр» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 13735594.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Контракту № 07/10/10, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрпрофіндустрія Гарант», 02.12.2010 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Інтербанк» (далі - ПАТ КБ «Інтербанк») видав платіжну гарантію № 13 на суму 1 500 000 гривень, в якій зазначено, що банк зобов'язується виплатити продавцю будь-яку суму, що не перевищує гарантовану суму, протягом 30-ти банківських днів після отримання від продавця вимоги про платіж з чітким зазначенням порушень та документами у письмовій формі (виписки з усіх поточних рахунків продавця). Такі письмові вимоги продавця повинні бути надані до банку не пізніше 31.12.2011 разом з оригіналом самої платіжної гарантії. Дана гарантія була передана позивачу по Акту приймання-передачі від 07.12.2010.

У зв'язку з невиконанням Принципалом/покупцем/третьою особою своїх зобов'язань, передбачених пунктом 5.2 контракту № 07/10/10, Бенефіціар/продавець - ППФ «Каменяр» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до боржника/ ПАТ КБ «Інтербанк» про стягнення заборгованості по платіжній гарантії, який був задоволений судом.

23.04.2014 Господарський суд міста Києва прийняв рішення по справі № 910/22717/13 про стягнення з ПАТ КБ «Інтербанк» на користь ППФ «Каменяр» 1 500 000, 00 гривень основного боргу, 101 219, 18 гривень 3% річних, 16 538, 93 гривень інфляційних втрат та 32 355, 16 гривень витрат по сплаті судового збору, що підтверджується копією рішення, яке наявне в матеріалах справи.

Рішення Господарського суду міста Києва набрало законної сили та 06.05.2014 був виданий наказ на виконання даного рішення суду, який був переданий на виконання до ВДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві, яким було відкрите виконавче провадження № 43397353, що підтверджується копією постанови від 21.05.2014.

28.05.2014 постановою ВДВС Солом'янського РУЮ виконавче провадження було зупинено.

Пунктом 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі: здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або ліквідації банку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 31 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ «Інтербанк».

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 22.07.2014 № 432 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Інтербанк» 23.07.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 61 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Інтербанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку Кононця Вадима Валерійовича (згідно з інформацією, розміщеною на веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб http://www.fg.gov.ua/payments/at-erde-bank-67.html ).

З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2014 в газеті «Голос України» опубліковане оголошення про ліквідацію ПАТ КБ «Інтербанк» та про приймання вимог кредиторів протягом 30 днів з дня опублікування оголошення.

28.08.2014 позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Інтербанк» із заявою про визнання кредиторських вимог на суму 1 650 113, 27 гривень, що підтверджується копією заяви, квитанцією та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом від 21.11.2014 № 1043 «Щодо заявлених кредиторських вимог» позивачу було відмовлено у прийнятті заяви з кредиторськими вимогами у зв'язку з закінченням граничного терміну прийняття заяв. Зі змісту листа вбачається, що заява кредитора (позивача) була отримана 03.09.2014 (вхідний № 516 від 03.09.2014), а граничний термін прийняття заяв закінчився 28.08.2014.

Не погоджуючись з вказаною відмовою у прийнятті заяви, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними і зобов'язати його включити вимогу Приватного підприємства Фірми «Каменяр» на суму 1 650 113 (один мільйон шістсот п'ятдесят тисяч сто тринадцять) гривень 27 копійок до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Інтербанк».

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульовані Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 4452-VI, метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Частиною третьою статті 1 Закону № 4452-VI передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Статтею 44 Закону № 4452-VI передбачено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Частиною четвертою статті 44 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Як зазначалося вище, Постановою Правління Національного банку України від 22.07.2014 № 432 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Інтербанк» 23.07.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 61 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Інтербанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку Кононця Вадима Валерійовича.

Відповідно до частини другої статті 45 Закону № 4452-VI, Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як встановлено під час судового розгляду справи, 29.07.2014 в газеті «Голос України» опубліковане оголошення про ліквідацію ПАТ КБ «Інтербанк» та про приймання вимог кредиторів протягом 30 днів з дня опублікування оголошення.

Частиною п'ятою статті 45 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Згідно з частиною восьмою статті 49 Закону № 4452-VI, вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

З аналізу вказаних правових норм судом вбачається, що існує чітко встановлений тридцятиденний строк звернення з вимогою про включення до реєстру акцептованих кредиторів до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Дані норми носять виключно імперативний характер, тобто не передбачають інший прядок та спосіб дій кредиторів відносно подачі відповідної заяви, що не встановлені ними.

Суд зазначає, що тридцятиденний строк на звернення з кредиторськими вимогами до Уповноваженої особи фонду позивач не порушував, оскільки направив заяву з доказами наявності кредиторських вимог 28.08.2014, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та розрахунковою квитанцією (касовим чеком), де міститься інформація щодо дати прийняття поштового відправлення для надсилання відповідачу, а саме 28.08.2014, тобто в останній день тридцятиденного строку.

Згідно зі статтею 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі статтею 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Таким чином, враховуючи положення зазначених вище норм, відповідач неправомірно відмовив позивачу у прийнятті заяви з кредиторськими вимогами, помилково посилаючись на закінчення граничного терміну прийняття заяв.

З огляду на вищевикладене, позивачем документально підтверджено вчасне (останній день на звернення з заявою з кредиторськими вимогами - 28.08.2014) надсилання відповідачу зазначеної заяви, а отримання даної заяви у строк, пізніший ніж дану заяву було здано у відділення зв'язку, не впливає на порушення позивачем норм статті 49 Закону № 4452-VI, в розумінні статті 255 Цивільного кодексу України, якою передбачений порядок вчинення дій в останній день строку.

Таким чином, доводи відповідача щодо порушення позивачем граничного строку на звернення із заявою з кредиторськими вимогами та те, що останнім (граничним) днем такого звернення мало бути 27.08.2014, а не 28.08.2014, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, натомість в запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив про строк, в межах якого приймаються вимоги кредиторів з визначенням періоду - з 30.07.2014 по 28.08.2014, що суперечить усним поясненням, в яких представник відповідача зазначив про останній день для звернення з такою заявою - 27.08.2014.

Суд звертає увагу, що відповідач довільно тлумачить норми цивільного законодавства, оскільки в даному випадку позивач до 24 години саме 28.08.2014 мав право подати заяву і цей строк не вважається пропущеним.

Норми Закону № 4452-VI не передбачають подачі заяв безпосередньо за місцезнаходженням банку, а такі доводи відповідача звужують права позивача на подачу заяв через засоби поштового зв'язку.

Слід також відмітити, що позивач скерував свою заяву за юридичною адресою банку, а той факт, що відповідач змінив фактичну адресу не може бути підставою для відмови у прийнятті заяви.

У зв'язку з наведеним, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для задоволення позову у повному обсязі.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доказів понесення позивачем судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Інтербанк» Кононця В.В. щодо відмови у прийнятті заяви з кредиторськими вимогами у зв'язку із закінченням граничного терміну прийняття заяв.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Інтербанк» Кононця В.В. включити вимогу Приватного підприємства Фірми «Каменяр» на суму 1 650 113 (один мільйон шістсот п'ятдесят тисяч сто тринадцять) гривень 27 копійок до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Інтербанк».

Стягнути на користь Приватного підприємства Фірми «Каменяр» понесені ним судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 січня 2015 р.