Постанова № 42312404, 14.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2015 р. Справа№ 911/3903/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Качан В.В., дов. від 15.05.2014,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Фуршет Регіон»

на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.20014

(дата підписання - 18.11.2014)

у справі №911/3903/14 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд»

до Дочірнього підприємства «Фуршет Регіон»

про стягнення 12048,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» (далі - позивач) до Дочірнього підприємства «Фуршет Регіон» (далі - відповідач) про стягнення 12048,82 грн, з яких 8774,65 грн боргу, 161,55 грн 3% річних, 1112,62 грн інфляційних втрат та 2000,00 грн витрат за послуги адвоката задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 8774,65 грн боргу, 161,55 грн 3% річних, 1112,62 грн інфляційних втрат та 1827,00 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів належними доказами факт отримання товару відповідачем, оскільки видаткові накладні оформлені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; неможливо встановити осіб, які підписали видаткові накладні, а штамп на підписі особи-одержувача не свідчить про прийняття нею товару. На думку відповідача, дата накладної не є датою поставки, а тому визначити термін поставки товару неможливо; акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014 не може підтверджувати суму боргу за накладними 2013 року. Таким чином, відповідач заперечує факт поставки позивачем товару та наявності заборгованості згідно наявних в матеріалах справі документів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2014 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 14.01.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2014 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 19.12.2014) позивачу - 31.12.2014 та відповідачу - 29.12.2014, долучені до матеріалів справи.

13.01.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.01.2015 представник позивача заперечив проти задоволення клопотання, заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10.11.20014 - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Порадившись, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.

Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна юридична особа, а ст.77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін судового процесу.

Крім того, відповідачем у телеграмі з клопотанням не зазначено причин неможливості представника бути присутнім у судовому засіданні.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір №ФР011746/ (далі - договір в редакції протоколу розбіжностей від 01.06.2012 №1), відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності із замовленням покупця (відповідача), поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару здійснюється постачальником з метою його оптово-роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів «Фуршет» (п.1.1 договору).

Датою поставки товару є дата отримання покупцем товару на складі покупця (п.3.4 договору).

Постачальник при поставці партії товару передає покупцю супроводжувальні документи, в тому числі, видаткові накладні (п.3.6 договору).

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п.5.1 договору).

Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 56 календарних днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. Дана умова оплати діє до 30.06.2012 включно.

Після настання цієї дати, сторони зобов'язані підписати додаткову угоду, в якій узгодити порядок та строки оплати поставленого товару, враховуючи рівень продажу товару постачальника за минулий період.

У випадку, якщо покупець більш ніж 10 банківських днів з 01.07.2012 ухиляється від підписання зазначеної угоди, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 50 календарних днів з моменту приймання-передачі товару та вважається чинною умовою договору поставки (п.3.7.1 (7.9) договору).

Пункт 7.13 договору передбачає підписання кожних три місяці між сторонами акта звірки взаємних розрахунків.

Договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 (п.10.1 договору).

Договір та протокол розбіжностей підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками товариства та підприємства.

Відповідач надав позивачу генеральну довіреність №24, в якій визначено чотирьох осіб, які уповноважені на отримання товарно-матеріальних цінностей за накладними, та яка діє до 31.12.2013. Крім того, в генеральній довіреності наявні зразки підписів уповноважених осіб та зразок відбитку штампу підприємства.

Слід зауважити, що договір не передбачає видачу відповідачем позивачу генеральної довіреності. Передбачений порядок приймання-передачі товару є стандартним та відповідає звичаям ділового обороту.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на 8797,44 грн, про свідчать видаткові накладні

від 29.11.2013 №22143 на суму 1225,44 грн,

від 29.11.2013 №22144 на суму 277,92 грн,

від 29.11.2013 №22145 на суму 603,12 грн,

від 29.11.2013 №22151 на суму 465,60 грн,

від 03.12.2013 №21887 на суму 495,36 грн,

від 03.12.2013 №21890 на суму 592,08 грн,

від 03.12.2013 №22508 на суму 2026,80 грн,

від 04.12.2013 №22523 на суму 525,60 грн,

від 05.12.2013 №22141 на суму 761,04 грн,

від 09.12.2013 №23046 на суму 525,60 грн,

від 09.12.2013 №23048 на суму 773,28 грн,

від 09.12.2013 №23050 на суму 525,60 грн.

При поставці товару разом із видатковими накладними позивач надав відповідачу податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Факт отримання товару за видатковими накладними (податковими та товарно-транспортними накладними) підтверджується підписом особи відповідача в графі "Отримав(ла)", підпис якої скріплено штампом підприємства.

В позовній заяві позивач вказує, що по видатковій накладній від 29.11.2013 №22143 на суму 1225,44 грн визнає існування боргу відповідача в сумі 1202,65 грн (різниця 22,79 грн).

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем становить 8774,65 грн, що відображено також і в акті перевірки розрахунків між сторонами станом на 30.06.2014, здійсненому відповідачем за всіма рахунками по взаємовідносинах з постачальником (позивачем). Акт підписано представниками сторін, підписи яких скріплено печатками товариства та підприємства.

Матеріалами справи підтверджується факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем, судом першої інстанції врахована відсутність належних доказів на його спростування, тому суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позовної вимоги щодо стягнення 8774,65 грн основного боргу.

Крім того, місцевий господарський суд вірно вказав про відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами в сумі 438,73 грн (за заявою відповідача від 21.09.2014 №21/09-14) на підставі договору про надання послуг від 01.06.2012 №ВЗ ФР011746. Оскільки доказів надання послуг відповідачем позивачу не надано, акти надання послуг відсутні.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивач просить стягнути з відповідача 1112,62 грн інфляційних втрат та 161,55 грн 3% річних за 224 дні починаючи з 28.01.2014 (50 день з поставки 09.12.2012), нарахованих на суму боргу 8774,65 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 2000,00 грн, сплачених адвокату за надані послуги, в задоволенні якої судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Згідно з ст. 28 ГПК України представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю. Повноваження адвоката як представника можуть посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордера адвоката обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

До матеріалів справи позивач надав копію договору про надання юридичних послуг від 05.12.2011, відповідно до якого адвокат Ходаківська К.Б. зобов'язалась надавати юридичні послуги позивачу, зокрема, готує та подає позовні заяви, клопотання та ін.., представляє інтереси позивача в судових органах, оскаржує рішення (п.2.1.1); акт виконаних робіт від 28.08.2014; квитанцію до прибуткового касового ордера від 28.08.2014 №125 про сплату позивачем 2000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що у судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційної інстанції інтереси позивача представляла Качан В.В., яка діяла на підставі довіреності від 15.05.2014, подавала документи до суду та підписувала усі процесуальні документи, що виключає факт надання безпосередньо Ходаківською К.Б. послуг адвоката, передбачених договором про надання юридичних послуг.

В матеріалах справи відсутні докази того, що адвокат Ходаківська К.Б. не могла представляти інтереси позивача у суді першої та апеляційної інстанції в результаті чого інтереси позивача захищала інша особа.

В контексті ст. 44 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовної вимоги про відшкодування 2000,00 грн витрат на послуги адвоката.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Відповідач в апеляційній скарзі ставить під сумнів факт отримання його представниками товару, в зв'язку з невірним оформленням видаткових накладних (не вказано прізвище особи, що підписала накладну). Крім того, акт звірки взаємних розрахунків не є підтвердженням боргу відповідача.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а відтак є підставою для проведення розрахунків за отриманий товар.

Відповідачем не надано суду доказів відмови від приймання товару за накладними в зв'язку з невірним її оформленням чи відсутності у представника повноважень приймати товар від позивача. Будь-яких письмових заперечень позивачу відповідачем не надано. Помилки в оформленні видаткової накладної не звільняють відповідача від обов'язку сплатити за отриманий товар, оскільки він був обізнаний про існування дебіторської заборгованості перед позивачем, та намагався здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 438,73 грн.

Крім того, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012).

Акти перевірки розрахунків станом на 30.06.2014 не є первинними документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Однак, його складання передбачено умовами договору та сформовано його самим відповідачем, що підтверджує визнання ним існування дебіторської заборгованості перед позивачем в сумі 8774,65 грн.

Стосовно тверджень в апеляційній скарзі щодо неможливості встановити осіб, які підписали видаткові накладні, колегія суддів зазначає, що відповідальність за належне прийняття товару покладається на посадових осіб підприємства-покупця, тому процедура приймання товару залежить від відповідача. Скріплення підпису особи-одержувача штампом підприємства передбачено генеральною довіреністю та є належним свідченням того, що товар відповідачем було прийнято без зауважень.

Заперечуючи факт приймання товару, відповідач не надає пояснень, чому він не звертався до позивача з вимогою поставити товар, адже в іншому випадку договір поставки не виконувався зі сторони позивача, що унеможливлює утворення дебіторської заборгованості у відповідача, що відображена в складеному ним акті перевірки розрахунків.

Щодо моменту передачі товару колегія суддів зазначає, що вразі відсутності дати отримання товару покупцем, датою поставки є дата видаткової накладної, оскільки згідно п.5 договору право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару, а факт здійснення поставки товару засвідчує видаткова накладна.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Фуршет Регіон» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2014 у справі №911/3903/14 - без змін.

2. Матеріали справи №911/3903/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій