Рішення № 42311994, 05.01.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2015 р.Справа № 921/1177/14-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", вул. Червона, будинок 37 приміщення 2, м. Дніпропетровськ, 49069

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод", вул. Заводська, 1, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, 48240

про стягнення заборгованості в сумі 1 795 996,17 грн., з яких: 1 730 682,10 грн. - основний борг, 55 850,47 грн. - пеня, 6 734,55 грн. - 3% річних, 2 729,05 грн. - інфляційна сума.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Питель Володимир Ігорович, довіреність б/н від 16.09.2014р.

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні 05.01.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", вул. Червона, будинок 37 приміщення 2, м. Дніпропетровськ, 49069 звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" вул. Заводська, 1, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, 48240 про cтягнення заборгованості в сумі 3 095 996,17грн., з яких: сума основного боргу - 3 030 682,10 грн., пеня у розмірі - 55 850,47 грн., 3% річних - 6 734,55 грн., інфляційна сума - 2 729,05 грн.

Позов обґрунтовується поданими як докази: Договором поставки №26/05/2014 від 26.05.2014р., копіями видаткових накладних на 51 арк., копіями товарно-транспортних накладних на 924 арк., копіями банківських виписок від 29.08.2014р., 04.09.2014р., 11.09.2014р., листа №277 від 08.08.2014р., листа № 290 від 22.08.2014р., та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 23.10.2014р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.11.2014 р. о 15 год. 00 хв.

11.11.2014р. в судовому засіданні суд перейшов до розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 09.12.2014р. на 14 год. 20 хв., на 23.12.2014р. на 15:00 год., та на 05.01.2015р. на 14:20 год.

Позивач участі уповноважених представників у судовому засіданні 05.01.2015р. не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.77 ГПК України, про що свідчать відмітки на рекомендованих поштових повідомленнях про вручення поштових відправлень - ухвал суду про відкладення розгляду справи, а також особисті відмітки представника позивача у матеріалах справи.

Разом з цим, у судовому засіданні 11.11.2014р., представник позивача позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням поданої Заяви про зменшення позовних вимог від 07.11.2014р. (вх. №20539 від 11.11.2014р.), в якій посилається на те, що відповідачем частково погашено суму основного боргу, в сумі 550 000,00 грн. просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" 2 545 996,17 грн., з яких : 2 480 682,10 грн. основний борг, 55 850,47 грн. пеня, 6 734,55 грн. 3% річних та 2 729,05 грн. інфляційна сума.

09.12.2014р. представником позивача подано заяву від 08.12.2014р. (вх. № 22776 від 09.12.2014р.) про зменшення позовних вимог, у якій зазначається про добровільне погашення відповідачем частини заборгованості, зокрема, сума основного боргу зменшилась на 600 000 грн. 00 коп. у зв'язку з чим просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" 1 945 996,17 грн., з яких : 1 880 682,10 грн. - основний борг, 55 850,47 грн. - пеня, 6 734,55 грн. - 3% річних, 2 729,05 грн. інфляційна сума.

29.12.2014р. представником позивача подано заяву № 437 від 22.12.2014р. (вх. № 24480 від 29.12.2014р.) про зменшення позовних вимог, у якій зазначено про добровільне погашення відповідачем частини заборгованості. Зокрема, сума основного боргу зменшилась на 150 000 грн. 00 коп. у зв'язку з чим просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод": 1 795 996,17 грн., з яких : 1 730 682,10 грн. - основний борг, 55 850,47 грн. - пеня, 6 734,55 грн. - 3% річних, 2 729,05грн. - інфляційна сума.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Із змісту п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Враховуючи вищевикладене, розглянувши зазначені заяви позивача, суд розцінює їх як заяви, якими позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, а тому суд приймає їх до розгляду, як такі, що подані в порядку ст. 22 ГПК України.

Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є: стягнення суми заборгованості у розмірі 1 795 996 грн. 17 коп., з яких: 1 730 682 грн. 10 коп. - основного боргу, 55 850 грн. 47 коп. - пені, 6 734 грн. 55 коп. - 3% річних та 2 729 грн. 05 коп. інфляційна сума.

Представником позивача 09.12.2014 р. на розгляд суду подавалось клопотання про витребування доказів від 08.12.2014р. (вх. № 22777 від 09.12.2014р.) та клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалами суду від 09.12.2014 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів, витребувано від відповідача: - оригінал книги приходу матеріальних цінностей за період: червень 2014р. - серпень 2014р. для огляду в судовому засіданні та копію до матеріалів справи; - оригінал реєстру виданих та отриманих податкових накладних за період: червень 2014р. - серпень 2014р. для огляду в судовому засіданні та копії до матеріалів справи; - оригінал податкових декларацій з ПДВ за період червень 2014р. - серпень 2014р. з додатками №5 (Д5), №1 (Д1) для огляду в судовому засіданні та копії до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечив.

При цьому у судовому засіданні 11.11.2014р. уповноважений представник відповідача, проти позовних вимог заперечує, не погоджуючись в частині кількості продукції. При цьому зазначає, що доказом отримання відповідачем продукції являється підпис уповноваженого згідно довіреностей №208 від 01.07.2014р., №113 від 02.06.2014р. представника ТОВ "Хоросківський цукровий завод" ОСОБА_3. на видаткових та товарно-транспортних накладних, які додані до позовної заяви. Проте, згідно "журналу реєстрації довіреностей ТОВ "Хоросківський цукровий завод" ОСОБА_3 було видано довіреність №113 від 22.06.2014р. (строком дії до 01.07.2014р.); №208 від 04.07.2014р. (строком дії до 13.07.2014р.), а тому періоди 03.06.-22.06.; 02.07.-03.07.; 14.07.-03.08.; 2014 року, в яких останній від імені Відповідача отримував Продукцію, відповідач вважає сумнівними, оскільки в дані періоди ОСОБА_3 не мав повноважень на отримання Продукції від імені Відповідача.

Представник відповідача 23.12.2014р. в судовому засіданні надав оригінал реєстру виданих та отриманих податкових накладних за період: червень 2014р. - серпень 2014р. та оригінал податкових декларацій з ПДВ за період червень 2014р. - серпень 2014р. з додатками №5 (Д5), №1 (Д1).

Також, відповідач до початку судового засідання подав клопотання №05/01/2015р. від 05.01.2015р. (вх.№33 від 05.01.2015р.) про відкладення розгляду справи, відповідно до якого просить відкласти розгляд справи на іншу дату, для надання можливості подати до господарського суду Тернопільської області проект мирової угоди для її затвердження.

Розглянувши дане клопотання відповідача, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Так, суд враховував строк розгляду справи № 921/1177/14-г/9, який з урахуванням його продовження в порядку ст. 69 ГПК України на 15-ть днів завершувався 06.01.2015р.

При цьому відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи лише 05.01.2015р., що унеможливлює її відкладення до 06.01.2015р., так як, така ухвала про відкладення розгляду справи не буде отримана своєчасно позивачем, який у судове засідання 05.01.2015р. не з'явився.

Отже, при задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи матиме місце порушення процесуальних прав позивача щодо належного ознайомлення судом позивача із рухом справи.

Одночасно, суд враховує те, що у відповідача було достатньо часу для розгляду та оцінки матеріалів справи, так як, справа розглядається більш як два місяці і представники відповідача були присутніми у судових засіданнях. А тому сторони мали достатньо часу щоб погодити умови мирової угоди та подати її на затвердження до суду.

При цьому відповідачем крім поданого клопотання не подано інших доказів, які б підтверджували, що між сторонами дійсно ведуться переговори та є домовленості щодо укладення мирової угоди.

Слід також зазначити, що сторони не позбавлені права укласти мирову угоду після прийняття рішення у справі у процесі його виконання, як це передбачено ст. 121 ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги строки розгляду справи, визначені ст. 69 ГПК України, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані та додатково представлені докази в сукупності, заслухавши заперечення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Із змісту ст.ст. 1,2 ГПК України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України, відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 26 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (далі по тексту також - позивач, Постачальник, ТОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" (далі по тексту також - відповідач, Покупець, ТОВ "Хоросківський цукровий завод") укладено Договір поставки №26/05/2014 (далі по тексту також - Договір або Договір поставки), за умовами якого Постачальник (ТОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість") зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві (ТОВ "Хоросківський цукровий завод") вапняк фракції 80-120 мм (в подальшому - Продукція), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. При цьому відповідно п. 1.2 Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура тощо) визначаються в додатках (специфікаціях), що становитимуть невід'ємну частину цього Договору.

Поставка продукції за цим Договором здійснюється протягом строку визначеному в Додатках до даного договору (п.2.1. Договору).

Місце поставки (місце перевидачі/видачі) продукції - склад Полупанівська філія ТОВ ВК "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ" (с. Полупанівка, Підволочиський район, Тернопільська обл.) та/або склад ТОВ "КАР'ЄР НОВОСІЛКА" (с. Новосілка Підволочиський район, Тернопільська обл.), якщо інше місце поставки (місце передачі/видачі) не передбачено відповідною специфікацією чи додатком (п.2.2. Договору).

Дата поставки - дата підписання уповноваженими представниками Сторін первинних документів передачі продукції (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних) (п.2.4. Договору).

Право власності на продукцію переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі продукції за первинним документом на продукцію. Ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження продукції переходить одночасно з переходом права власності. (п.2.5. Договору).

Ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим Договором, визначається Сторонами в додатках (специфікаціях), що становитимуть невід'ємну частину цього Договору. Загальна вартість продукції, що поставляється за цим договором, складає суму всіх додатків (специфікацій) за цим Договором та не може перевищувати 4 500 000 (чотири мільйони п'ятсот тисяч) гривень, в тому числі ПДВ.(п.п.3.1.,3.2. Договору).

Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів в національній валюті України і в строк не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії продукції. (п.3.3. Договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. (п.8.1. Договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2014р. Закінчення цього строку Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору(п.п.8.2.,8.3. Договору).

Вказаний Договір підписаний Директорами сторін - ТОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" і ТОВ "Хоросківський цукровий завод" та завірений їх печатками.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки товару.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 712 ЦК України з договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Із змісту ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, кожна із сторін, уклавши вказаний вище договір поставки продукції, взяла на себе зобов'язання, а саме позивач поставити продукцію, а відповідач оплатити її в порядку та на умовах визначених вказаним вище договором.

Як стверджує позивач та, зазначене ним підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за договором поставки виконав належним чином шляхом здійснення поставки продукції у період з 01.06.2014р. по 31.08.2014р. Як доказ позивачем представлено суду видаткові накладні (на 51- му арк.): №670 від 03.06.2014р., №676 від 04.06.2014р., №685 від 05.06.2014р., №698 від 06.06.2014р., №717 від 10.06.2014р., №727 від 11.06.2014р., №737 від 12.06.2014р., №748 від 13.06.2014р., №764 від 16.06.2014р., №775 від 17.06.2014р., №783 від 18.06.2014р., №788 від 19.06.2014р., №797 від 20.06.2014р., №811 від 23.06.2014р., №819 від 24.06.2014р., №828 від 25.06.2014р., №836 від 26.06.2014р., №846 від 27.06.2014р., №853 від 28.06.2014р., №858 від 29.06.2014р., №866 від 30.06.2014р., №872 від 01.07.2014р., №884 від 02.07.2014р., №890 від 03.07.2014р., №899 від 04.07.2014р., №908 від 05.07.2014р., №915 від 06.07.2014р., №922 від 07.07.2014р., №935 від 08.07.2014р., №940 від 09.07.2014р., №952 від 10.07.2014р., №961 від 11.07.2014р., №969 від 12.07.2014р., №976 від 13.07.2014р., №987 від 14.07.2014р., №994 від 15.07.2014р., №1000 від 16.07.2014р., №1008 від 17.07.2014р., №1014 від 18.07.2014р., №1022 від 19.07.2014р., №1030 від 20.07.2014р., №1035 від 21.07.2014р., №1045 від 22.07.2014р., №1056 від 23.07.2014р., №1122 від 24.07.2014р., №1077 від 25.07.2014р., №1082 від 26.07.2014р., №1090 від 27.07.2014р., №1097 від 28.07.2014р., №1138 від 02.08.2014р., №1142 від 03.08.2014р., та товарно-транспортні накладні (на 924-х арк.), із змісту яких відповідач отримав від позивача, продукцію у кількості 36 556,08 тонн усього на суму 3 230 682,10 грн.

Дані накладні підписані представниками сторін та завірені печатками (штампами) як позивача - ТОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" так і відповідача - ТОВ "Хоросківський цукровий завод".

Також, у накладних, як на підставу їх укладення, міститься посилання на договір №26/05/2014 від 26.05.2014р.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.1.1. Договору поставки Покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити продукцію.

В п. 3.3. Договору поставки сторони передбачили, що розрахунки за договором здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів в національній валюті України і в строк не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії продукції.

При цьому, як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи відповідачем свої зобов'язання за Договором з оплати отриманої продукції виконано не в повній мірі, а саме частково оплачено її вартість, що підтверджується банківськими виписками від 29.08.2014р., 04.09.2014р., 11.09.2014р.,17.10.2014р., 23.10.2014р., 31.10.2014р., 07.11.2014р., 13.11.2014р., 26.11.2014р., 04.12.2014р., 12.12.2014р., внаслідок чого станом на час розгляду справи, заборгованість за Договором поставки відповідача перед позивачем складає 1 730 682 грн. 10 коп.

У свою чергу, зі сторони відповідача доказів протилежного, які б спростовували зазначене твердження позивача в частині наявного розміру заборгованості за Договором поставки суду не надано та судом самостійно не здобуто.

Як зазначає позивач, на адресу відповідача неодноразово направлялись листи з проханням погасити заборгованість за Договором (Лист №277 від 08.08.2014р., Лист №290 від 22.08.2014р.), проте, зазначені листи, залишені останнім без відповіді та задоволення.

Беручи до уваги наведене, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, які підтверджують той факт, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання за Договором з оплати поставленої йому продукції відповідач не виконав, суд вважає заявлену позивачем до стягнення суму основного боргу у розмірі 1 730 682 грн. 10 коп. правомірно та документально обґрунтованою.

Щодо стягнення 55 850 грн. 47 коп. пені, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Разом з тим, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статей 1, 3 якого передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення 55 850 грн. 47 коп. - пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки за час прострочення боргу за отриману продукцію, згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 55 850 грн. 47 коп. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Враховуючи зазначене, суд вважає заявлені позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 55 850 грн. 47 коп. такими, що заявлені та обраховані позивачем правомірно із врахуванням умов Договору та у відповідності до норм чинного законодавства.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Із змісту статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.

При цьому право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Також, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720).

З огляду на зазначене, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення, суд вважає, що нараховані 6 734 грн. 55 коп. - 3% річних та 2 729 грн. 05 коп. - інфляційних втрат є такими, що заявлені та обраховані позивачем правомірно із врахуванням умов Договору, зокрема, в частині строку сплати заборгованості, а тому підлягають до задоволення судом.

Враховуючи вище зазначене у сукупності, суд позовні вимоги позивача задовольняє повністю та стягує з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод", вул. Заводська, 1, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, 48240 (код ЄДРПОУ 37753642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", вул. Червона, будинок 37 приміщення 2, м. Дніпропетровськ, 49069 (код ЄДРПОУ 31261769) - стягнення суми заборгованості - 1 730 682 (один мільйон сімсот тридцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 10 коп. основного боргу, 55 850 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 47 коп. пені, 6 734 (шість тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 55 коп. 3% річних, 2 729 (дві тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 05 коп. інфляційні втрати.

Згідно ч.1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 1, 4, Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1827 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 73080 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також, і із змісту п. 2.8. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

За подання позову первинно у сумі 3 095 996,17 грн. (100%) позивач згідно квитанції № 1170 від 02.10.2014р. сплатив судовий збір у розмірі 61 919,93 грн. (100%).

При цьому позивачем згідно поданих заяв про зменшення позовних вимог зменшено суму позову на 1 300 000,00 грн. (41,99%) до 1 795 996,17 грн. (58,01%).

З огляду на зазначене, суд, керуючись ст. 49 ГПК України, беручи до уваги, задоволення позовних із врахуванням їх зменшення, судовий збір у розмірі 35 919,75 грн. (58,01%) покладає на відповідача у справі та він стягується у користь позивача. У свою чергу, враховуючи зменшення позовних вимог за заявами позивача у справі, судовий збір у розмірі 26 000,18 грн. (41,99%) підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" вул. Заводська, 1, Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, 48240 (код ЄДРПОУ 37753642) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" вул. Червона, будинок 37 приміщення 2, Дніпропетровськ, 49069 (код ЄДРПОУ 31261769) - 1 730 682 (один мільйон сімсот тридцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 10 коп. основного боргу, 55 850 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 47 коп. пені, 6 734 (шість тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 55 коп. 3% річних, 2 729 (дві тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 05 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" вул. Заводська, 1, Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область,48240 (код ЄДРПОУ 37753642) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" вул. Червона, будинок 37 приміщення 2, Дніпропетровськ, 49069 (код ЄДРПОУ 31261769) - 35 919 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 75 коп. судового збору.

4. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" вул. Червона, будинок 37 приміщення 2, Дніпропетровськ, 49069 (код ЄДРПОУ 31261769) - 26 000 (двадцять шість тисяч) грн. 18 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 13.01.2015р.

Суддя В.Л. Гевко