Рішення № 42311984, 14.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/26197/14 14.01.15

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно страхова компанія"Третя особаАлексєєв Микола Вячеславович провідшкодування шкоди 18 401,74 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Мартинюк С.М. - представник за дов.

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно страхова компанія" про відшкодування шкоди 18 401,74 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2014 порушено провадження у справі №910/26197/14 та призначено розгляд справи на 15.12.2014.

Ухвалою від 15.12.2014 відкладено розгляд справи на 14.01.2015 та залучено до участі у справі третю особу.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення предсавника позивача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

09.01.2013 між позивачем (далі - позивач, страховик) та Місюрою В.Ю. (далі - страхувальник) укладений Договір страхування 202.13.2154530 (далі - Договір), за яким був застрахований автомобіль «KIA» державний номер АІ2624СО.

18.12.2013 у в м. Борисполь на перехресті вулиць Київський шлях та Соцмістечка, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «KIA» державний номер АІ2624СО, під керуванням Місюри В.Ю. та «Volkswagen pointer» державний номер АА0491ВО під керуванням Алексєєва М.В.

19.12.2013 страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату срахового відшкодування

На підставі вищевказаного договору від 09.01.2013, заяви страхувальника від 19.12.2013, страхового акту №3.13.4042-1 від 14.01.2014, №3.13.4042-2 від 20.02.2014, рахунку-фактури №0000143921 від 13.02.2014 та №0000140871 від 25.12.2013, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 18 901,74 грн. про що свідчить платіжні доручення №526 від 15.01.2014 та №2377 від 25.02.2014.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи, в межах суми 18 901,74 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно внаслідок експлуатації автомобіля «Volkswagen pointer» державний номер АА0491ВО під керуванням Алексєєва М.В., як вбачається з постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2013 (справа 359/12618/13-п.

Вищезазначеною постановою районного суду Алексєєва М.В. визнано винним та притягнуто до відповідності за ст. 124 КпАП України і накладено штраф.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen pointer» державний номер АА0491ВО була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) АЕ/2417909 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом АЕ/2417909, діючим на дату ДТП).

Отже, відповідач є особою на яку полісом АЕ/2417909 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля «Volkswagen pointer» державний номер АА0491ВО на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Отже, враховуючи вартість відновлювального ремонту 18 901,74 грн., слід також враховувати розмір франшизи за страховим полісом АЕ/2417909, що становить 1 000,00 грн.

За встановленими судами обставинами справи, позивач здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспорту, отримав право вимоги в сумі 17 901,74 грн., яке особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки.

Однак позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача суму у розмірі 18 401,74 грн., не врахувавши всього розміру франшизи відповідача.

При вирахуванні франшизи, позивач керувався полісом АЕ/2417909, копію якого долучив до позовної заяви. В цьому полісі АЕ/2417909 розмірі франшизи був зазначений - 1000,00 грн., однак в подальшому виправлений на 500 (п'ятсот грн.). Виправлення не засвідчене підписом відповідальної особи та не має надпису "виправленому вірити, посади, прізвища, підпису особи, яка здійснила виправлення". Таким чином, суд дійшов висновку, що засвідчена копія полісу АЕ/2417909, яка надана позивачем та долучена до позовної заяви, не є належним доказом, що підтверджує дійсний розмір франшизи.

При цьому, на запит суду, від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, відповідно до якої розмір франшизи за полісом АЕ/2417909 становить 1 000,00 грн.

Таким чином, при визначенні розміру шкоди, що підлягає стягненню з відповідача слід врахувати розмір франшизи - 1 000,00 грн. встановлений полісом АЕ/2417909.

Враховуючи, що позивачем при визначенні ціни позову враховано частково франшизу у розмірі 500,00 грн., тому обґрунтованою сумою до стягнення є 17 901,74 грн. (ще за мінусом 500,00 грн., тобто всього від суми відшкодованої шкоди - 18 901,74 грн. слід відрахувати розмір франшизи за полісом АЕ/2417909 - 1 000,00 грн.).

Відповідач в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував заявлені позовні вимоги.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська,145, код 23734213) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» (01004, м.Київ, вул. Червоноармійська,15/2, код 36086124) страхове відшкодування 17 901,74 грн. (сімнадцять тисяч девятсот одна гривня 74 коп.) та 1 777, 36 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят сім гривень 36 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 14.01.2015.

Суддя М.Є. Літвінова