Постанова № 42311920, 15.01.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року Справа № 911/1823/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.

за участю повноважних представників:

позивача -

відповідача - ОСОБА_6

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Антор-Експо" на рішення господарського суду Київської області від 18 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2014 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до ТзОВ "АНТОР-ЕКСПО" про розірвання договору та стягнення 1 225 673, 48 грн. та за зустрічним позовом ТзОВ "АНТОР-ЕКСПО" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 725 122 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про розірвання договору управління майном від 24.04.2013 року, укладеного між сторонами у справі та про стягнення з відповідача за основним позовом на користь позивача заборгованості в розмірі 1 225 673, 48 грн., посилаючись на порушення відповідачем за первісним позовом умов вказаного договору управління майном щодо незаконного перешкоджання діяльності позивача та розірвання, у зв'язку з цим, укладеного договору управління майном та стягнення з відповідача за первісним позовом 1 205 673, 48 грн. суми позики за договором позики від 24.04.2013 року, передбаченої п.8.2 договору управління та 20000 грн. збитків.

Заявою від 23 червня 2014 року позивач за основним позовом уточнив позовні вимоги і просив суд розірвати укладений між сторонами у справі договір управління майном від 24.04.2013 року та стягнути з відповідача за первісним позовом 147616,60 грн. збитків та суму позики в розмірі 1 205 673, 48 грн.

Зазначена заява про уточнення позовних вимог, подана позивачем за первісним позовом, була залишена судом без задоволення, у зв'язку з несплатою заявником судового збору за збільшення розміру позовних вимог.

24 червня 2014 року ТзОВ "АНТОР-ЕКСПО" звернулось до суду з зустрічною позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення шкоди, завданої невиконанням договору управління майном від 24.04.2013 року в сумі 725122 грн.

Рішенням господарського суду від 18 серпня 2014 року (суддя Наріжний С.Ю.) первісний позов задоволений частково. Розірваний договір управління майном від 24.04.2013 року, укладений між сторонами у справі. Стягнуто з відповідача за основним позовом на користь позивача 1205673,48 грн., що згідно з офіційним курсом НБУ становить 103521 доларів США основного боргу та 23514,42 грн. судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2014 року вказане рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким змінити рішення місцевого господарського суду від 18.08.2014 року та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, задовольнивши зустрічні позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального і матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини під терміном "суд, встановлений законом" у ст. 6 Конвенції мається на увазі, що "судова влада у демократичному суспільстві регулюється законами, джерелом яких є Парламент". Зазначений термін охоплює не лише правові підставі існування суду, але і його склад у кожній конкретній справі.

Статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у місцевих господарських судах розглядається суддею одноособово.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Згідно ч. 6 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі судових рішень та наказів господарського суду, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до п. 3.1.11 Положення судові справи, що залишилися нерозглянутими суддею у разі припинення його повноважень щодо здійснення ним правосуддя, звільнення його з посади судді або перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тимчасової непрацездатності головуючого судді (судді - доповідача), а також настання інших обставин, які унеможливлюють його участь у розгляді даних справ, що може мати наслідком порушення строку розгляду справ, передбаченого відповідним процесуальним законом, можуть бути розподілені між суддями повторно відповідно до цього Положення.

Пунктом 3.1.13. Положення встановлено, що повторний автоматичний розподіл справи у визначених законодавством випадках (відвід, самовідвід судді, недопустимість повторної участі судді в розгляді справи, відсутність допуску або дозволу до роботи з документами, що містять інформацію з обмеженим доступом тощо) здійснюється за письмовим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов'язки) згідно з додатком N 1 до Положення.

Як вбачається з матеріалів справи розгляд даної справи здійснювався суддею господарського суду Київської області Третьяковою О.О., яка, як видно з протоколу судового засідання від 15.07.2014 року, оголосила у судовому засіданні усну перерву до 18.08.2014 року.

Поряд з цим, як видно з доповідної записки помічника судді від 18.08.2014 року (а.с. 95 т.2), суддя Третьякова О.О. з 28.07.2014 року перебувала у відпустці, у зв'язку з чим виникло питання щодо розгляду справи 18.08.2014 року.

Відповідно до зазначеної доповідної записки видно резолюцію голови господарського суду Київської області ОСОБА_5 про передачу справи судді Наріжному С.Ю. для розгляду в порядку взаємозаміни.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2014 року суддя Наріжний С.Ю. прийняв справу до свого провадження, розглянув та прийняв рішення в даному судовому засіданні, тобто 18.08.2014 року.

Враховуючи зазначені обставини та вимоги ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України п.п. 3.1.11, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, суд вважає, що вирішення питання щодо розгляду зазначеної справи повинно було вирішуватись відповідно до вимог закону через повторний автоматичний розподіл.

Визначення судді для розгляду конкретної справи шляхом прийняття резолюції головою суду визнати законним і обґрунтованим не можна.

Перевіряючи правильність прийняття господарським судом рішення у справі, апеляційна інстанція на зазначені обставини, тобто розгляд справи незаконним складом суду, уваги не звернула, та юридичної оцінки вказаним порушенням не дала.

Тому, рішення місцевого господарського суду і постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм процесуального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді господарському суду необхідно враховувати наведене, більш повно та всебічно з'ясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обґрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку і відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Київської області від 18 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2014 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу ТзОВ "Антор-Експо".

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

Д.С. Кривда