Ухвала суду № 42311555, 01.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/9991/61246/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомон»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011

у справі № 2а-18126/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомон»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

за участю третіх осіб: 1. ОСОБА_2,

2. ОСОБА_3

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бомон» звернулося до суду з позовом про скасування рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 30.11.2010 № 0012042305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10080,05 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2011 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011 скасовано судове рішення суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Бомон» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2011.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено перевірку господарської одиниці - магазину, належної ТОВ «Бомон», щодо дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 15.11.2010 № 1225/26/58/23/25661406.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95 ВР (далі - Закону № 265/95-ВР), що полягало в незабезпеченні відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Податковим органом встановлено, що на місці проведення розрахункових операцій знаходяться готівкові кошти в сумі 3270,03 грн., але сума готівкових коштів, що вказана у Х-звіті РРО, становить 1254,02 грн. Невідповідність готівкових коштів становить 2016,01 грн.

На підставі акту перевірки за рішенням відповідача від 30.11.2010 № 0012042305 відповідно до ст. 22 Закону № 265/95-ВР до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10080,05 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені під час перевірки податковим органом кошти в сумі 2016,01 грн. належать ФОП ОСОБА_2

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи повністю підтверджується факт вчинення позивачем порушень п. 13 ч. 1 ст. 13 Закону № 265/95-ВР.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками суду апеляційної інстанції щодо необхідності відмови в задоволенні позову.

Пункт 13 частини першої статті 13 Закону № 265/95-ВР покладає на суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, обов'язок забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, до суб'єктів підприємницької діяльності відповідно до ст. 22 Закону № 265/95-ВР застосовуються фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судом апеляційної інстанції на підставі безпосередньо досліджених доказів: письмових пояснень продавця магазину - ОСОБА_3, акту перевірки без зауважень, опису грошових коштів на місці проведення розрахунків тощо, які оцінені судом в їх сукупності, встановлено, що кошти, на які виявлена невідповідність, знаходились на місці проведення розрахунків позивача.

Позивач в касаційній скарзі в спростування встановлених судом апеляційної інстанції обставин про фактичне вчинення порушень посилається на показання та пояснювальну записку ОСОБА_3, згідно з якими посадові особи податкового органу не дозволили останній в письмових поясненнях вказати, що кошти в сумі 2016,01 грн., на які виявлена невідповідність, знаходились у касі ФОП ОСОБА_2, а тому не належать позивачу.

Такі доводи також наводились суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано їх відхилив, з огляду на відсутність доказів, які б вказували на вчинення посадовими особами відповідача психологічного тиску щодо ОСОБА_3 або будь-яких інших дій, які б перешкоджали вільному викладенню письмових пояснень продавцем, зокрема: зауважень до акту перевірки, факту оскарження таких дій тощо.

Зважаючи на встановлений судом апеляційної інстанції факт допущення позивачем невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, суд касаційної інстанції знаходить правильним застосування цим судом норм матеріального права до встановлених обставин.

Враховуючи наведене, діючи у межах, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваного судового рішення, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомон» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун