Ухвала суду № 42311482, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/18652/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

та заяву прокурора Подільського району м. Києва про приєднання до касаційної скарги

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011

у справі № 2а-17457/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (ДПІ)

за участю прокурора Подільського району м. Києва

про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 29.06.2006 № 0000552202/0.

У касаційній скарзі, до якої приєднався прокурор Подільського району м. Києва, ДПІ у Подільському районі м. Києва просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21625877,22 грн. згідно з рішенням від 29.06.2006 № 0000552202/0, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.06.2006 № 78/23-30/00110734. Згідно з цими висновками позивач порушив норми абзацу 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (Декрет № 15-93), внаслідок здійснення готівкових розрахунків на загальну суму 21625877,22 грн. за договорами із нерезидентом без участі уповноваженого банку.

Як встановлено у судовому процесі, між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_4 (Російська Федерація) були здійснені готівкові розрахунки на загальну суму 21625877,22 грн. за поставлений позивачем товар за договорами купівлі-продажу від 01.07.2003 № 01-07-Я та від 03.01.2005 № 03/01-Я. Грошові кошти в цій сумі позивач оприбуткував у касі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до абзацу 1 ст. 7 Декрету № 15-93 (у редакції до внесення змін Законом України від 20.12.2011 р. № 4205-VI) у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

За змістом статті 16 цього Декрету компетентним органом, який має повноваження застосовувати санкції за порушення норм цього Декрету, є Національний банк України.

Враховуючи відсутність визначення повноважень податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Декрету № 15-93, ДПІ у Подільському районі м. Києва діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що свідчить про неправомірність санкцій, застосованих згідно з рішенням від 29.06.2006 № 0000552202/0.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.02.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл» до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір безвідносно до висновків, якими його рішення обґрунтоване, а відтак відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев