Ухвала суду № 42311431, 15.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 січня 2015 року м. Київ В/800/97/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого: Моторного О.А.Суддів: Блажівської Н.Є., Борисенко І.В., Кошіля В.В., Муравйова О.В., перевіривши заяву Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.11.2014 у справі №826/10112/13-а (№ К/800/12443/14 - номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат"

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування рішень відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників звернулося із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.11.2014 по даній справі, якою касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 у справі №826/10112/13-а залишено без змін.

Згідно зі статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.11.2014 заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог заявник надає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.10.2014 №К/800/23320/13, в якій, на його думку, відповідні норми права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Між тим, відповідно до положень ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, тобто, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.

У справі, про перегляд якої ставиться питання, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо підтвердження реальності господарських операцій, які були здійснені на підставі відповідних договорів, укладених з контрагентами.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.10.2014 (наведеній заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права) вбачається, що, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору про скасування податкових повідомлень-рішень, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем належними доказами не доведена реальність операцій з його контрагентом, а саме: не було надано до перевірки доказів, які б підтверджували транспортування товарів, маршрут пересування машин та механізмів, кошторисної документації на виконання будівельних робіт, актів виконаних будівельних робіт, оформлених відповідно до вимог державних будівельних норм.

Приписи ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

Отже, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд судових рішень, та у справі, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити Міжрегіональному головному управлінню Міндоходів - Центральному офісу з обслуговування великих платників в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.11.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)підписМоторний О.А.Судді (підпис)Блажівська Н.Є. (підпис)підписБорисенко І.В. (підпис)підписКошіль В.В. (підпис)підписМуравйов О.В.