Ухвала суду № 42311338, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/22886/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі № 2а-2615/11/1070 Київського кружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»

до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (ДПІ)

про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, позов задоволено: визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 04.05.2011 № 0000222353.

У касаційній скарзі ДПІ у Миронівському районі Київської області просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.04.2011 № 185/23-011/00951770. Згідно цих висновків позивачем порушені норми пунктів 1.7, 1.8 ст.1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено суму податкового кредиту за березень, квітень, травень 2010 року у сумах 694636,85 грн., 932639,98 грн., 360462,43 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Старагро-М» за наслідками безтоварних операцій з поставки позивачу товару (соняшник, пшениця). Висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Старагро-М» обґрунтований тим, що останній, як і його постачальники по ланцюзі поставки, зокрема ТОВ «Ам-Рест», не мають основних засобів (складських приміщень, виробничих потужностей, автотранспорту, обладнання, земельних ділянок) та трудових ресурсів, необхідних для реального виконання поставки товару у такій кількості, що, згідно з висновком ДПІ, свідчить про нікчемність правочинів, укладених між цими контрагентами по всьому ланцюзі поставки.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2011 № 0000222353, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1490805,00 грн. у зв'язку із завищенням суми бюджетного відшкодування. При цьому, сума завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не визначалась.

Відповідно до пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (підпункти 54.3.1 - 54.3.6).

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з частиною 1 ст. 59 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (частина 2 цієї статті).

Враховуючи те, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 1 січня 2011 року і яким встановлювались, зокрема підстави, порядок нарахування і сплати штрафних (фінансових) санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, не передбачав застосування до платника податків штрафних санкцій за завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, і що іншими законами України, які діяли на час декларування позивачем сум бюджетного відшкодування за березень, квітень, травень 2010 року, також не було встановлено такої відповідальності, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.05.2011 № 0000222353.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев