Ухвала суду № 42311304, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/9820/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «АрсАвіа»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012

у справі № 2а-1696/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Науково-виробнича фірма «АрсАвіа»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2011 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.09.2010

№ 0002482305/0/32235.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2011, а у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Науково-виробнича фірма «АрсАвіа» просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2011, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Науково виробнича фірма «АрсАвіа» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за січень 2010 року, результати якої оформлені актом від 20.08.2010 року № 5296/2305/35725964.

На підставі цього акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 06.09.2010 прийнято податкове повідомлення рішення № 0002482305/0, яким у зв'язку з порушеннями товариством пункту 1.11 ст. 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ), підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: неподання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року; невизначення та несплата товариством суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2010 року у сумі 146334,00 грн., позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 219671,00 грн., у т.ч., за основним платежем - 146334,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 73337,00 грн.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.2 цього пункту встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Підпунктом 4.3 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 ( у редакції наказу ДПА України від 21.01.2009 № 8) (далі - Порядок від 30.05.1997), передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав в установлений абзацом «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ строк податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року, у прийнятті якої ДПІ було неправомірно відмовлено, а відтак у відповідача не було законних підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2010 року та для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 цього Закону. Такий висновок суд обґрунтував посиланням на пояснення представника позивача щодо своєчасного подання податкової декларації за січень 2010 року, заповненої відповідно до вимог, встановлених Порядком від 30.05.1997. Ці пояснення представника позивача, однак, судом перевірені не були, докази на підтвердження обставин, яких вони стосуються, в судовому процесі не надані. Визнавши ці обставини встановленими, суд першої інстанції послався на підтвердження представником ДПІ факту неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем за грудень 2009 року - листопад 2010 року, не звернувши при цьому увагу на те, що відповідно до частини 3 ст. 72 КАС України саме визнання сторонами обставин при відсутності підстав для сумніву щодо добровільності такого визнання та достовірності цих обставин є підставою для звільнення від доказування в адміністративному процесі. У справі ж відсутні докази, які б підтверджували, що податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «Науково-виробнича фірма «АрсАвіа» за січень 2010 року не прийнята ДПІ з підстав, що не передбачені законом; цей факт ДПІ не визнається; відмова у прийнятті декларації позивачем не оскаржувалась, а сума податкових зобов'язань за цією декларацією не сплачена.

За таких обставин, врахувавши наданий позивачем опис вкладення у цінний лист, відправлений 11.02.2011 на адресу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва (а.с. 64), суд апеляційної інстанції відповідно до норм статей 69, 72, 86 КАС України встановив факт направлення позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року 11.02.2011 та зробив обґрунтований висновок, що податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Доводи, наведені ТОВ «Науково-виробнича фірма «АрсАвіа» в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі (частина 2 цієї статті).

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «АрсАвіа» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев