Ухвала суду № 42311286, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/800/19250/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (ДПІ)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.09.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013

у справі № 2-а-2002/12/2170 Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Аксона-Південь»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.09.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 15.05.2012 №№ 0003332200, 0003342200, 0003352200; стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Аскона-Південь» судовий збір у сумі 5634,45 грн.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечень позивача на касаційну скаргу ДПІ до суду не надходило.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.04.2012 № 443/231/24962264. Згідно з цими висновками товариство порушило норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пункту 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 ст. 138, підпункту 138.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (ПК): занижено валовий доход на загальну суму 11965,00 грн. у податковому обліку за 3-й, 4-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року у зв'язку із заниженням приросту балансової вартості запасів за рахунок списання 50 % витрат по використанню паливно-мастильних матеріалів, не пов'язаним із веденням господарської діяльності за операціями з оренди автомобілів у фізичних осіб-працівників; завищено валові витрати на суму 232906,00 грн. у податковому обліку за 2-й - 4-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року та на суму 6264858,00 грн. у податковому обліку за 2-й - 4-й квартали 2011 року, за наслідками нікчемних правочинів з поставки позивачу ПП «Стальсервіс», ТОВ «Нікстройсервіс», ПП «Ванвил», СПД ОСОБА_4 товарів (послуг), оплати витрат на оплату компенсації за використання автомобілів, які належать працівникам позивача; завищення убутку балансової вартості запасів за рахунок списання 50 % витрат по використанню паливно-мастильних матеріалів, не пов'язаним з веденням господарської діяльності; 6163478,00 грн. - безпідставно відображені збитки за 2010 рік; завищені амортизаційні відрахування на суму 116400,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року, 1-й квартал 2011 року у зв'язку зі збільшенням залишкової вартості основних фондів за наслідками нікчемних господарських операцій з їх поліпшення з ПП «Ванвил». У результаті вказаних порушень позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1515135,00 грн. у податковому обліку за півріччя, 3 квартали 2010 року, 2010 рік, 2 квартали, 9 місяців, 4-й квартал 2011 року; завищено від'ємне значення з податку на прибуток на загальну суму 64339,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал 2011 року. Крім того, за висновком податкового органу, позивач порушив норми підпунктів 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пункту 180.1 ст. 180, пункту 185.1 ст. 185, пункту 186.2 ст. 186, пункту 187.1 ст. 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, пункту 200.1, підпункту 200.19.2 пункту 200.19 ст. 200, пункту 201.8 ст. 201 ПК, а саме: завищено податковий кредит на 408271,00 грн. у податковому обліку за квітень 2010 року - листопад 2011 року, сформований за наслідками нікчемних господарських операцій з поставки від ПП «Стальсервіс», ТОВ «Нікстройсервіс», ПП «Ванвил», СПД ОСОБА_4, ТОВ «Еліт Авто Юг» товарів (послуг); оплати витрат, пов'язаних із використанням транспортного засобу, орендованого у фізичної особи-працівника; оплати вартості паливно-мастильних матеріалів, придбаних для легкових автомобілів. Ці порушення призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 152107,00 грн. у податковому обліку за квітень, липень, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, травень, вересень 2011 року; завищення податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 136302,00 грн. у податковому обліку за червень, липень, жовтень 2010 року, липень, листопад 2011 року; завищення залишку від'ємного значення ПДВ на загальну суму 119862,00 грн. у податковому обліку за листопад 2011 року.

За наслідками перевірки ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 15.05.2012 № 0003332200 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 1326641,00 грн. за основним платежем; № 0003342200 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 189342,50 грн., у т.ч.: 152107,00 грн. - за основним платежем та 37235,50 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи); № 0003352200 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за червень, липень, жовтень 2010 року, липень, листопад 2011 року на загальну суму 126164,00 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 123761,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 31541,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу товарів від ПП «Стальсервіс», ТОВ «Нікстройсервіс», ПП «Ванвил», СПД ОСОБА_4, ТОВ «Еліт Авто Юг», а ПП «Ванвил» та СПД ОСОБА_4 - послуг, вказані постачальники виписали позивачу видаткові та податкові накладні; учасники господарських операцій з поставок підписали акти прийому-передачі робіт (послуг), акти приймання виконаних будівельних робіт, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит у податкових деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за зазначені вище податкові звітні періоди.

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з підпунктом 5.2.1 вказаної статті включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Не включаються до складу витрат, як це встановлено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Відповідно до абзаці першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР та пункту 201.11 ст. 201 ПК) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат, податкового кредиту, задекларованих за податковими накладними, виписаними ПП «Стальсервіс», ТОВ «Нікстройсервіс», ПП «Ванвил», СПД ОСОБА_4, ТОВ «Еліт Авто Юг», ДПІ посилається на нікчемність правочинів поставки між цими постачальниками і позивачем. Як на підставу такого висновку ДПІ вказує на такі обставини, як: засновник ПП «Стальсервіс» громадянин ОСОБА_6 надав пояснення, в яких заперечував господарську діяльність цього підприємства; ТОВ «Нікстройсервіс» не подає податкову звітність; ПП «Ванвил» припинено, а його постачальник - ПП «Експлорер» має ознаки фіктивності; СПД ОСОБА_4 визнаний банкрутом; ТОВ «Еліт Авто Юг» не задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ за наслідками господарських операцій з позивачем та не знаходиться за своїм місцезнаходженням; вищевказані постачальники, крім ТОВ «Еліт Авто Юг», не мали можливості здійснити таку поставку через відсутність основних фондів (складських та виробничих приміщень, транспортних засобів тощо), трудових ресурсів, необхідних для виконання поставки товару та послуг.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів поставки, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі робіт (послуг), актів приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу від ПП «Стальсервіс», ТОВ «Нікстройсервіс», ПП «Ванвил», СПД ОСОБА_4, ТОВ «Еліт Авто Юг» товару, а ПП «Ванвил» та СПД ОСОБА_4 - послуг і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність формування позивачем за наслідками цих господарських операцій валових витрат, податкового кредиту, а також здійснення амортизаційних відрахувань на вартість поліпшення основних фондів відповідних податкових періодів.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку поясненням ОСОБА_6 (засновник та керівник ПП «Стальсервіс»), на які посилався податковий орган у судовому процесі як таким, що не є беззаперечним підтвердженням відсутності господарських відносин між цим підприємством та позивачем з огляду на додану до матеріалів справи заяву ОСОБА_6 від 01.06.2011, в якій він спростовував свої попередні пояснення, надані ДПІ, та підтвердив здійснення господарської діяльності.

З огляду на ці докази суд на підставі частини 2 ст.71 КАС України дійшов обґрунтованого висновку, що ДПІ не доведено безтоварності операцій з поставки позивачу вказаними постачальниками товарів та послуг, за наслідками яких позивач сформував валові витрати і податковий кредит.

Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності збільшення позивачем у податковому обліку суми валових витрат на суми виплаченої працівникам компенсації за використання ними власних автомобілів при виконанні службових обов'язків та пов'язаних з цим витрат.

Відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 ст. 5 Закону № 334/94-ВР з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

На підставі приєднаних до справи копій договорів про використання автомобілів, укладених між ТОВ «Аксона-Південь» та працівниками товариства, заяв працівників, наказів керівника товариства про дозвіл на використання працівниками власних транспортних засобів при виконанні трудових обов'язків, актів оцінки транспортних засобів суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про зв'язок витрат товариства на виплату працівникам компенсації за використання ними власних автомобілів при виконанні службових обов'язків та пов'язаних з цим витрат із його господарською діяльністю.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 ст.200 ПК).

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР та ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, який у подальшому приймає участь у визначенні суми бюджетного відшкодування, від фактичної сплати постачальниками по всьому ланцюгу поставки сум ПДВ до бюджету, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

До правильних висновків дійшли суди попередніх інстанцій також щодо правомірності відображення позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали та 2-4 квартали 2011 року суми збитків, які виникли у 2010 році.

У судовому процесі встановлено, що у декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік позивачем включено до складу валових витрат І кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010 році, з урахуванням якого розраховано об'єкт оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року, що мав від'ємне значення і склав 6163478,00 грн. Це від'ємне значення об'єкта оподаткування включене позивачем до декларацій з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартали та 2-4 квартали 2011 року.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України розділ ІІІ цього Кодексу «Податок на прибуток підприємств» набирає чинності з 01.04.2011.

Абзац перший пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК також встановлює, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

За змістом цих норм норми ПК не застосовується до визначення доходів і витрат, що отримані і проведені до 01.04.2011. Цей Кодекс не застосовується і до розрахунку об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року. Про це свідчить зміст пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК, у першому абзаці якого йдеться тільки про правовий режим від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року. Тобто, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками І кварталу 2011 року здійснюється за нормами Закону № 334/94-ВР, який втрачає чинність з 01.04.2011 (підпункт 2 пункту 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК), тоді як в абзаці другому пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК йдеться про розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу, наступних податкових періодів, який здійснюється за ПК.

Відповідно до пункту 6.1 ст. 6 Закону № 334/94-ВР якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому абзацом другим пункту 22.4 ст. 22 цього ж Закону визначено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року здійснюється з врахування доходів і витрат цього кварталу з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, яке підлягає включенню до витрат І календарного кварталу 2011 року без обмежень.

Відповідно до пункту 150.1 ст. 150 ПК якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням того, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення;

Таким чином, до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилося за підсумками 2010 року.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень, яких стосується спір, а відтак відсутні підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев