Ухвала суду № 42311050, 05.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

05 січня 2015 року м. Київ В/800/6027/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючої:Блажівської Н.Є.,Суддів: Вербицької О.В., Кошіля В.В., Маринчак Н.Є., Моторного О.А.,перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2014 року

у справі № 826/15717/14 (826/15717/14- номер справи у Вищому

адміністративному суді України)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс - 2017»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного

управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у справі № 826/15717/14.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, відповідач звернувся до Верховного Суду України з заявою про її перегляд та просив допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 квітня 2014 року по справі № 2а-15432/11/2670 та зазначає, що у вказаній справі та у даній справі Вищий адміністративний суд України, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків за аналогічних обставин.

Разом з тим, як слідує зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2014 року, підставою для відмови у відкритті касаційного провадження був висновок суду про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для перевірки викладених в ній доводів матеріалами справи.

Суд касаційної інстанції в ухвалі Вищого адміністративного суду України, про перегляд якої подано заяву, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на те, що відомості про TOB «Комплектсервіс-2017» (в тому числі, щодо його місцезнаходження) відповідають ознакам достовірності згідно статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а платником податку дотримані всі вимоги щодо наявності та достовірності обов'язкових реквізитів податкової декларації, передбачених пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України, яка подана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення попередніх судових інстанцій, виходив із того, що оскільки позивачем при укладенні договору оренди (спільного користування приміщенням) не було визначено фактичного місця оренди, а відтак, позивачем порушено вимоги пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а саме: подано податкову звітність із зазначенням недостовірного обов'язкового реквізиту - місцезнаходження платника податків.

Вимоги статті 237 Кодексу адміністративного України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з доданої до заяви копії ухвали Вищого адміністративного суду України, про перегляд якої ставиться питання, та рішення Вищого адміністративного суду України, на яке посилається заявник, не вбачається неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в допуску для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2014 року у справі № 826/15717/14.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.Є. Блажівська О. В.Вербицька В.В.Кошіль Н.Є.Маринчак О.А.Моторний