Ухвала суду № 42310600, 23.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2012 року м. Київ К/9991/5654/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Альошиної Г.А.,за участю представників позивача:Кравченка О.Б.,позивача:Голубенка Д.К.,позивача:Глушка Д.В.,відповідача:Шилова А.К.,прокурора:Чубенка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві,

до якої приєднався Заступник прокурора Миколаївської області,

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 р.

у справі №2а-4742/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Нібулон»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві,

за участю Прокурора Миколаївської області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю СП «Нібулон»(далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 р., позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010р. №00000840/0 та від 15.07.2010 р. №00000840/1, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення -без змін.

Крім того, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено такі обставини.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ПП «Агроспецтехнологія», ФОП ОСОБА_10, ПП «Трансагроресурс», ПП «Аврора 2007», ПП «Івр-Агро», ТОВ «Віалан Агро», ПП «Золотий Колос», ТОВ «МТ 1 ГРЕЙН», ПП «Агростром», ТОВ «Жети», ТОВ «Кодисфар», ТОВ «Доходний Дом Юг», ПСП «Владимирское», ТОВ «Рамбурс Трайгон», ПП «Техно магістраль», ТОВ «Жемар», ПП «Золотой Гриффон», ПП «Адріатика Н», ПП «Скиф ПА», ТОВ «Аквилон Юг», ПП «Енлиль М», ТОВ «Агрокрок»по звітним деклараціям з податку на додану вартість за червень, грудень 2008 року, січень, лютий, червень 2009 року -квітень 2010 року, результати якої викладені у акті від 18.06.2010 р. №606/40/14291113.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 7 214 648,64 грн.

На підставі встановлених порушень податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 р. №00000840/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 7 214 648,64 грн. у т.ч. по періодах: червень 2008 року - 3695,00 грн., грудень 2008 року - 4148,65 грн., січень 2009 року - 17573,41 грн., лютий 2009 року - 22975,47 грн., червень 2009 року - 223174,37 грн., липень 2009 року - 156634,73 грн., вересень 2009 року - 121293,92 грн., жовтень 2009 року - 203802,95 грн., листопад 2009 року - 358243,91 грн., грудень 2009 року - 166648,32 грн., січень 2010 року - 2243666,86 грн., лютий 2010 року - 2111907,81 грн., березень 2010 року - 947713,65 грн. та квітень 2010 року - 633169,59 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивачем було оскаржено його в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нове, аналогічне за змістом, від 15.07.2010 р. №00000840/1.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства стало безпідставне, на думку податкового органу, включення до складу податкового кредиту за червень, грудень 2008 року, січень, лютий, червень, липень, вересень 2009 року та квітень 2010 року сум податку на додану вартість з операцій купівлі-продажу зерна, постачальниками якого не задекларовано та не сплачено до Державного бюджету України відповідні суми податку.

Таким чином контролюючий орган дійшов висновку, що порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо своєчасності обчислення та внесення податку на додану вартість до бюджету свідчить про необґрунтованість заявлених позивачем сум до відшкодування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, які встановили, що наведені докази у даному випадку не можуть впливати на право платника податку отримати суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зважаючи на наступне.

Так, згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судами спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Між тим, надані позивачем документи давали суду першої та апеляційної інстанцій підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм постачальникам.

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що наявні у позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість», та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 р. у справі №2а-4742/10/1470 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.