Рішення № 42310449, 12.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.15р. Справа № 904/9767/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНЕ БЮРО ФРАНКЕ ІНТЕРНЕШЕНАЛ", м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Гусєва К.В. - доручення № б/н від 15.12.14р.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерне Бюро Франке Інтернешенал", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 106352,76грн. (з яких 82624,45грн. - основний борг; 4820,34грн. - пеня; 2719,34грн.- три відсотки річних; 16188,63грн. - інфляційні нарахування).

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 09.12.2014р. ухвалою суду від 10.12.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 12.01.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 17.12.2014р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 16.12.2014р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 19.12.2014р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 16.12.2014р.

15.01.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів витребуваних ухвалою суду.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання за вих.№24-1-2 від 12.01.2015р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю представника відповідача в іншому судовому засіданні, на підтвердження вказаного відповідач надав копію ухвали арбітражного суду Бєлгородської області від 21.11.2014р. по справі №А08-9577/2014, витребуванні судом документи не представив.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечує, просить суд розглянути справу без участі повноважного представника відповідача, оскільки останній про розгляд справи був повідомлений заздалегідь та належним чином; позивач звертає увагу суду, що клопотання відповідача за вих.№24-1-2 від 12.01.2015р. підписано начальником юридичного відділу, що вказує на факт існування на підприємстві відповідача юридичного відділу, тобто наявність у начальника юридичного відділу підлеглих; відповідач не зважаючи на наявність часу для підготування своїх заперечень не долучив до матеріалів справи належних доказів відсутності спірної заборгованості перед позивачем, про що подав відповідне клопотання.

Дослідивши позиції сторін господарський суд дійшов наступних висновків:

По-перше, представництво сторони в судовому засіданні господарського суду не обмежене певним колом осіб, а підписання клопотання за вих.№24-1-2 від 12.01.2015р. про відкладення розгляду справи начальником юридичного відділу свідчить про існування на підприємстві відповідача юридичного відділу, тобто наявність у начальника юридичного відділу підлеглих;

По-друге, обставини, викладені в клопотанні про відкладення розгляду справи підтверджені документально, а саме ухвалою арбітражного суду Бєлгородської області і можуть свідчити про вірогідну неможливість явки начальника юридичного відділу Голикової Н.А. до зали судового засідання по справі, яка розглядається господарським судом Дніпропетровської області, однак не про неможливість виконати вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі;

По-третє, уповноваженим представником відповідача 16.12.2014р. отримано ухвалу про порушення провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, судове засідання призначено на 12.01.2015р., тобто відповідач мав майже місяць для належного виконання вимог суду, які як наголошував господарський суд у своїй ухвалі, є обов'язковими для виконання.

Відповідач не надав суду належних доказів неможливості виконати вимоги суду.

Враховуючи, що суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, в задоволенні клопотання відповідача за вих.№24-1-2 від 12.01.2015р. про відкладення розгляду справи відмовлено.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.01.2015р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерне Бюро Франке Інтернешенал" (далі по тексту - позивач, виконавець) та публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №EBFI.Ukr.04-08/550081395 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційні, та/або інспекційні, та/або консультаційні, та/або сюрвейерські послуги, а замовник зобов'язаний оплатити послуги по ціні, на умовах та у складі, узгодженим сторонами та вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, яка підписується на кожну окрему задачу в рамках договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що специфікація складається на кожну конкретну роботу, яка поручається виконавцю, та включає наступні розділи:

- найменування та об'єм партії продукції, для котрої виконуються послуги;

- об'єм робіт та строк їх виконання;

- вартість та порядок оплати.

Даний договір вступає в силу з 01.04.2008р. та буде мати силу на першопочатковий строк до 31.12.2008р., та буде автоматично продовжуватися в наступному на один рік за винятком випадку, коли одна зі сторін припинить дію даного договору шляхом письмового попередження іншої сторони не менш ніж за 30 (тридцять) днів до припинення дії договору (пункт 2.1 договору).

Пунктом 3.10 договору визначено, що оплата послуг за даним договором здійснюється після завершення виконання послуг та підписання сторонами акта приймання-передачі.

Пунктом 3.11 договору визначено, що замовник зобов'язаний оплатити всі підтверджені акти приймання-здачі робіт. Оплата здійснюється в національній валюті України. Ціни є кінцевими та можуть бути переглянуті лише за погодженням сторін.

Згідно з пунктом 4.1 договору у випадку порушення замовником строків оплати послуг (робіт), передбачених у пункті 3.11, останній зобов'язується оплатити виконавцю пеню за кожен день прострочки оплати у розмірі 0,3% від вартості неоплачених у строк послуг (робіт).

На виконання умов укладеного між сторонами договору підписано специфікацію №12 від 01.09.2009р., де сторони узгодили послуги, які повинні бути надані позивачем.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав узгоджені сторонами послуги, що підтверджується актами здачі-приймання послуг, які підписані повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками, саме:

- акт здачі-приймання послуг UKR13-00219 від 29.07.2013р. на суму 19461,72грн.;

- акт здачі-приймання послуг UKR13-00246 від 29.08.2013р. на суму 13486,88грн.;

- акт здачі-приймання послуг UKR13-00287 від 30.09.2013р. на суму 9340,58грн.;

- акт здачі-приймання послуг UKR13-00325 від 26.11.2013р. на суму 21859,07грн.;

- акт здачі-приймання послуг UKR13-00347 від 27.12.2013р. на суму 14898,29грн.;

- акт здачі-приймання послуг UKR13-00031 від 21.02.2014р. на суму 3577,91грн.

Позивачем відповідачу надано послуг на загальну суму 82624,45грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з листами в яких просив суд погасити існуючу заборгованість, а саме листом від 28.03.2014р., який відповідач отримав 02.04.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення; листом від 07.05.2014р., який відповідач отримав 13.05.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення; листом від 14.05.2014р.; листом від 22.07.2014р., який відповідач отримав 28.07.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення; листом від 24.10.2014р., який відповідач отримав 30.10.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вказані листи позивача відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№170/14DNP.EBFI від 17.11.2014р., яку відповідач отримав 18.11.2014р., однак залишив без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що досудовий порядок вирішення спору не дав бажаних результатів позивач вирішив звернутися за захистом до господарського суду.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 82624,45грн. основної заборгованості, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення пункту 3.11 договору, строк оплати послуг за актом здачі-приймання послуг UKR13-00219 від 29.07.2013р. на суму 19461,72грн.; актом здачі-приймання послуг UKR13-00246 від 29.08.2013р. на суму 13486,88грн.; актом здачі-приймання послуг UKR13-00287 від 30.09.2013р. на суму 9340,58грн.; актом здачі-приймання послуг UKR13-00325 від 26.11.2013р. на суму 21859,07грн.; актом здачі-приймання послуг UKR13-00347 від 27.12.2013р. на суму 14898,29грн.; актом здачі-приймання послуг UKR13-00031 від 21.02.2014р. на суму 3577,91грн. є таким, що настав.

Доказів оплати послуг в сумі 82624,45грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 4.1 договору у випадку порушення замовником строків оплати послуг (робіт), передбачених у пункті 3.11, останній зобов'язується оплатити виконавцю пеню за кожен день прострочки оплати у розмірі 0,3% від вартості неоплачених у строк послуг (робіт).

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3096,28грн. за загальний період з 09.12.2013р. по 03.08.2014р. (по кожному акту окремо).

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем господарський суд визнав його вірним, а вимогу про стягнення пені у розмірі 3096,28грн. за загальний період з 09.12.2013р. по 03.08.2014р. (по кожному акту окремо) такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 2719,34грн. за загальний період з 09.08.2013р. по 01.12.2014р. (по кожному акту окремо).

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем господарський суд визнав його вірним, а вимогу про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 2719,34грн. за загальний період з 09.08.2013р. по 01.12.2014р. (по кожному акту окремо) такою, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 16188,63грн. за загальний період з 09.08.2013р. по 01.12.2014р. (по кожному акту окремо).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем господарський суд визнав його вірним, а вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 16188,63грн. за загальний період з 09.08.2013р. по 01.12.2014р. (по кожному акту окремо) такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2127,06грн.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський Трубопрокатний Завод" (49081, м.Дніпропетровськ, вул.Столєтова, 21; ідентифікаційний код 05393116) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерне Бюро Франке Інтернешенал" (49108, м.Дніпропетровськ, вул.Амурська, 55; ідентифікаційний код 34563125) 82624,45грн. (вісімдесят дві тисячі шістсот двадцять чотири грн. 45 коп.) - основний борг; 4820,34грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять грн. 34 коп.) - пеня; 2719,34грн. (дві тисячі сімсот дев'ятнадцять грн. 34 коп.) - три відсотки річних; 16188,63грн. (шістнадцять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 63 коп.) - інфляційні нарахування; 2127,06грн. (дві тисячі сто двадцять сім грн. 06 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.01.2015р.

Суддя І.В. Петренко