Постанова № 42308931, 25.12.2014, Радехівський районний суд Львівської області

Справа №451/1767/14-а

Провадження № 2-а/451/34/14

ПОСТАНОВА

іменем України

25 грудня 2014 року

м.Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Крет А.І.

секретаря судового засідання Загайській І.В.

з участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 .

представника відповідача - Слободян В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Радехів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області про відміну прийнятого рішення та зобов»язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Радехівському районі Львівської області, в якому просить відмінити прийняте рішення посадовими особами управління Пенсійного фонду України у Радехівському районі Львівської області про не зарахування періоду роботи з 01 вересня 1992 року по 31 серпня 1993 року на посаді вихователя пришкільного інтернату Оглядівської середньої школи (робота за сумісництвом) до стажу роботи за вислугу років,як незаконне; зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Радехівському районі Львівської області зарахувати до стажу роботи за вислугу років ОСОБА_1 період його праці вихователем пришкільного інтернату в Оглядівській середній школі з 01 вересня 1992 року по 31 серпня 1993 року підтвердженого записами в трудовій книжці виписаній на ОСОБА_1. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області в його користь понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що у вересні 2014 року, він звернувся до Управління ПФУ в Радехівському районі із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, стаж педагогічної праці, якого становить більше 25 років. 20 листопада 2014 року він отримав відповідь від вказаної установи у вигляді рішення за №3832/03-36 від 13.11.2014 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику освіти. Причиною відмови, на думку членів комісії,є те що в період з 01 вересня 1992 року по 31 серпня 1993 року він працював вихователем пришкільного інтернату Оглядівської середньої школи за сумісництвом, а робота за сумісництвом до стажу роботи за вислугу років не зараховується.

З прийнятим рішенням членів комісії він не згідний, оскільки праця вихователем пришкільного інтернату Оглядівської середньої школи була для нього основною діяльністю, що підтверджується записами у його трудовій книжці. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги підтримали в повній мірі та дали пояснення аналогічні, викладеним у адміністративному позові. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечив та в судовому засіданні дав пояснення аналогічні, викладеним у письмовій формі. Зокрема зазначив, що у спірний період з 01 вересня 1992 року по 31 серпня 1993 року позивач працював на посаді вихователя пришкільного інтернату Оглядівської середньої школи за сумісництвом, що не дає права на пенсію за вислугу років.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що в серпні 1992 року його було призначено на посаду в.о. завідуючого відділу народної освіти Радехівського райвиконкому. Щодо наказу №106 73 від 31 серпня 1992 року, яким ОСОБА_5 переведено з посади вчителя музики і співів Опліцької ОШ на посаду вихователя Оглядівського пришкільного інтернату з 1 вересня 1992 року з навантаженням 0,5 ставки за сумісництвом, то він вважає, що цей наказ було видано ним помилково, оскільки правом прийняття на посаду вчителя школи були наділені директори шкіл.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, заперечення представника відповідача та пояснення свідка, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в частково із слідуючих підстав.

Відповідно до ст.48 КЗпП України та статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991р. (із подальшими змінами та доповненнями) основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка.

У відповідності до частини 1 статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р., основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом встановлено, що у відповідь на звернення позивача до управління ПФ України у Радехівському районі про призначення йому пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, стаж педагогічної праці, якого становить більше 25 років, відповідач рішення №3832/03-36 від 13.11.2014 року відмовив в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику освіти посилаючись на те, що позивач в період з 01 вересня 1992 року по 31 серпня 1993 року працював вихователем пришкільного інтернату Оглядівської середньої школи за сумісництвом, а робота за сумісництвом до стажу роботи за вислугу років не зараховується.

Поряд з цим, з копії трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що позивач ОСОБА_1 01.09.1992 року був призначений на посаду вихователя пришкільного інтернату Оглядівської середньої школи, і працював на цій посаді до 31.08.1993 року.

Із копії наказу № 58 від 31 серпня 1992 року вбачається, що ОСОБА_1 призначено на посаду вихователя на половину ставки пришкільного інтернату Оглядівської середньої школи згідно поданої ним заяви з 01 вересня 1992 року.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, аналізуючи докази та матеріали справи, обставини та умови роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя пришкільного інтернату Оглядівської середньої школи в період з 01 вересня 1992 року по 31 серпня 1993 року, суд приходить до висновку, що даний період підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України, суд вважає за необхідне всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати присудити йому з Державного бюджету України. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.2,7-14,71,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991р., суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відмінити прийняте рішення посадовими особами управління Пенсійного фонду України у Радехівському районі Львівської області про не зарахування періоду роботи з 01 вересня 1992 року по 31 серпня 1993 року на посаді вихователя пришкільного інтернату Оглядівської середньої школи (робота за сумісництвом) до стажу роботи за вислугу років,як незаконне.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Радехівському районі Львівської області зарахувати до стажу роботи за вислугу років ОСОБА_1 період його праці вихователем пришкільного інтернату в Оглядівській середній школі з 01 вересня 1992 року по 31 серпня 1993 року підтвердженого записами в трудовій книжці виписаній на ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_1 понесені ним судові витрати в сумі 73,08 грн.

У задоволені решти позовних відмовити.

Апеляційна скарга подається до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Радехівський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання постанови.

СуддяКрет А. І.