Постанова № 42308051, 17.11.2014, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5949/14-а

Категорія 3

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2014 Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючої: судді - Городецької Л.М.

при секретарі: Підлужному Р.А.,

з участю представників

відповідача Кубай Ю.Г.,

третьої особи Шамборської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третя особа - ТзОВ «ДТК-Львів» про визнання недійсною та скасування ухвали Львівської міської ради №3012 від 26.12.2013 року «Про погодження ТзОВ «ДТК-Львів» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1»,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської міської ради, третя особа - ТзОВ «ДТК-ЛЬВІВ» про визнання недійсною та скасування ухвали Львівської міської ради № 3012 від 26.12.2013 року «Про погодження ТзОВ «ДТК-ЛЬВІВ» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1».

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відведення земельної ділянки площею 0,0148 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для будівництва Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТК-ЛЬВІВ» на підставі Ухвали Львівської міської ради № 3012 від 26.12.2013 року порушує його права та інтереси. Позивач стверджує, що земельна ділянка між будинками по АДРЕСА_2, а на даний час - це земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить до прибудинкової території АДРЕСА_2, що підтверджується архівним витягом Рішення № 1627 Львівської міської ради трудящих від 31.10.1953 року, яким залишено в користуванні земельну ділянку відповідно до існуючих норм по АДРЕСА_2 - 308,80 кв.м. Окрім того, позивач зазначає, що у разі передання даної земельної ділянки в оренду під будівництво будуть порушені численні будівельні норми, зокрема, щодо потрапляння прямого сонячного світла всередину приміщень, а також відстані між будинками. В обґрунтування позову також покликається на ст.39, 42 Земельного кодексу України, ст. 1, 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 5 Закону України «Про основи містобудування»

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити в повному обсязі з підстав, викладених у фабулі позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що земельна ділянка площею 0,0148 га, що розташована між будинками по АДРЕСА_2, не відноситься до прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_2, а відноситься до земель м.Львова. Також зазначила, що відсутні будь-які документи, які б підтверджували приналежність земельної ділянки більшою площею до будинку АДРЕСА_2. Вказане підтверджується генеральним планом та планом відведення земельної ділянки.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТзОВ «ДТК-ЛЬВІВ», у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у письмових поясненнях.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради №3012 від 26.12.2013 року «Про погодження ТзОВ «ДТК-ЛЬВІВ» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1» Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТК-ЛЬВІВ» погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0148 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування житлових та громадських будівель за рахунок земель, що не надані у власність або користування.

Відповідно до архівного витягу Рішення № 1627 Львівської міської ради трудящих від 31.10.1953 р., вирішено залишити в користуванні земельні ділянки відповідно до існуючих норм за землекористувачами в таких розмірах: (б) за будинкоуправлінням нр. 216 Шевченківського району по АДРЕСА_2 - 308,80 кв.м.

Рішенням №1627 Львівської міської ради трудящих від 31.10.1953 р. вирішено по кварталу нр. 350: (1) залишити в користуванні земельні ділянки відповідно до існуючих норм за землекористувачами в таких розмірах: (а) за будинкоуправлінням нр. 217 Шевченківського району по АДРЕСА_2 - 379,30 кв.м.; (б) за будинкоуправлінням нр. 216 Шевченківського району по АДРЕСА_2 - 308,80 кв.м.; (2) зарахувати до міського земельного фонду земельні ділянки по АДРЕСА_2 - 2 616,30 кв. м.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями Відділу Держземагентства у м. Львові Львівської області Головного управління Держземагентства у Львівській області № 40/01-15/2288 від 26.06.2013 року, земельна ділянка на АДРЕСА_2 відноситься до земель м.Львова, що не надані у власність або користування.

Згідно Листа Відділу Держземагентства у м. Львові Львівської області Головного управління Держземагентства у Львівській області №40/11/664 від 11.09.2014 року, земельна ділянка на АДРЕСА_1, яка розташована між будинками по АДРЕСА_2 (згідно представленого плану земельної ділянки) не відноситься до прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_2, а відноситься до земель м.Львова, що не надані у власність або користування (згідно списку землекористувачів та землевласників Шевченківського району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.98 р. за №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова»). За категорією земель дана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови.

Згідно довідки Обласного комунального підприємства Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №4212 від 10.09.2014 року, матеріали інвентаризаційної справи не містять відомостей про приналежність земельної ділянки площею 0,0148 га (148 м.кв.), розташованої між будинками по АДРЕСА_2.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що позивачем не представлено доказів на підтвердження факту належності земельної ділянки на АДРЕСА_1, яка розташована між будинками по АДРЕСА_2 до прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_2.

Що стосується покликань позивача на рішення №1627 Львівської міської ради трудящих від 31.10.1953 р., яким залишено у користуванні будинкоуправління нр. 216 Шевченківського району по АДРЕСА_2 земельну ділянку у розмірі 308,80 кв.м., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Довідки Обласного комунального підприємства Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 4212 від 10.09.2014 року, згідно матеріалів інвентаризаційної справи будинку АДРЕСА_2, за вищевказаним будинком закріплено земельну ділянку площею 308,80 м.кв., з них площа під житловою забудовою - 257,20 м.кв., та площа двору 51,60 м.кв.

Враховуючи, що із закріпленої за будинком АДРЕСА_2 земельної ділянки площею 308,80 м.кв. - 257,20 м.кв. знаходяться під житловою забудовою та 51,60 м.кв. є площею двору, то суд вважає, що земельна ділянка на АДРЕСА_1, яка розташована між будинками по АДРЕСА_2 площею 0,0148 га (148 м.кв.) не належить до прибудинкової території буд. АДРЕСА_2. Вказане також підтверджується і генеральним планом земельної ділянки по АДРЕСА_2.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств чи організацій - в даному випадку позивача у справі. Якщо у ході розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3.

Окрім того, не заслуговують на увагу суду доводи позивача про те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства погодив ТзОВ «ДТК-ЛЬВІВ» місце розташування земельної ділянки та надав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, оскільки Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, вправі розпоряджатися майном, що є у комунальній власності на власний розсуд у відповідності до вимог Конституції України та законів.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи адміністративний позов, представник відповідача у судовому засіданні надав суду належні та допустимі докази у підтвердження своїх доводів щодо правомірності та законності оскаржуваної ухвали, а відтак, суд приходить до переконання, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 немає.

Керуючись ст.ст. 2, 7-12, 70, 86, 128, 158-163 КАС України, ст.ст.12, 122, 124 Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001р., ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсною та скасування ухвали Львівської міської ради №3012 від 26.12.2013 року «Про погодження ТзОВ «ДТК-Львів» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1» - відмовити.

На постанову суду першої інстанції може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом першої інстанції частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Городецька Л.М.