Ухвала суду № 42306215, 12.01.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 125/129/14-ц Провадження № 22-ц/772/192/2015Головуючий в суді першої інстанції Хитрук В. М.Категорія 44Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої судді: Марчук В.С.,

Суддів: Сопруна В.В., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника за довіреністю відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 20 серпня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_2, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_5, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів, щодо предмету спору - Служби у справах дітей Барської РДА, про виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

До Барського районного суду Вінницької області ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося 20 січня 2014 року з позовом про виселення відповідачів з житлового будинку АДРЕСА_1.

Підставами позову вказано те, що 23.09.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 уклали між собою кредитний договір №VICWGK0000000012, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 42739,44 дол. США строком до 23.09.2023 року, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за його користування у строки, обумовлені кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов`язань даного кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 уклали між собою того ж 23.09.2008 року договір іпотеки №VICWGK0000000012, відповідно до якого ОСОБА_2 надала позивачу в іпотеку власний житловий будинок АДРЕСА_1.

Оскільки боржник зобов`язанння за кредитним договором своєчасно та належно не виконував, за позовом ПАТ КБ «ПриватБанку», рішенням Барського районного суду Вінницької області від 10.07.2013 року, звернено стягнення на вказаний предмет іпотеки шляхом продажу житлового будинку ПАТ КБ «ПриватБанк».

Так, як після письмової вимоги відповідачі добровільно не звільнили будинку, позивач звернувся в суд з даним позовом та просив їх виселити у примусовому порядку на підставі ст. 109 ЖК України та ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Заочним рішенням Барського районного суду Вінницької області від 20.08.2014 року позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2014 року, заява представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду, залишена без задоволення.

Представник за довіреністю відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3оскаржив зазначене заочне рішення суду в апеляційному порядку, вважаючи його незаконним та необґрунтованим. Просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, виходячи з норми ч.1 ст. 303 ЦПК України, вважає що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У даному випадку судом дотримано зазначених вимог закону.

Так, в ході судового розгляду справи встановлено, що 23.09.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 уклали між собою кредитний договір №VICWGK0000000012, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 42739,44 дол. США строком до 23.09.2023 року, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за його користування у строки, обумовлені кредитним договором (а/с10).

У забезпечення виконання зобов`язань даного кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 уклали між собою того ж 23.09.2008 року договір іпотеки №VICWGK0000000012, відповідно до якого ОСОБА_2 надала позивачу в іпотеку власний житловий будинок АДРЕСА_1 (а/с 16).

Відповідно до норми ч.1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, тому дані правовідносини регулюються нормами параграфу 6 глави 49 ЦК України та Законом України «Про іпотеку».

Оскільки боржник зобов`язанння за кредитним договором своєчасно та належно не виконував, за позовом ПАТ КБ «ПриватБанку», рішенням Барського районного суду Вінницької області від 10.07.2013 року, звернено стягнення на вказаний предмет іпотеки шляхом продажу житлового будинку ПАТ КБ «ПриватБанк» (а/с 23), що відповідає змісту ст.ст. 589, 590 ЦК України та ст. ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку».

Те, що зобов`язання за кредитним договором не виконуються і на даний час, відповідачка ОСОБА_2 визнала у судовому засіданні апеляційного суду. Крім того, вона підтвердила, що і на час звернення з даним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду, і на час розгляду справи в апеляційному суді, всі відповідачі проживають саме у буд. АДРЕСА_1, не будучи там зареєстрованими.

Факт такого проживання підтверджується ще і довідкою адресно-довідкового відділу ГУДМС, УДМС України на а/с 40 про те, що ОСОБА_6 18.06.2013 року виписалася у АДРЕСА_2 та актом обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_2 від 05.03.2013 року, яким встановлено факт проживання відповідачів у справі у буд. АДРЕСА_1 без реєстрації (а/с 49).

У ст. 40 Закону України «Про іпотеку» вказано, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Про це говориться і у ст. 109 ЖК України.

Враховуючи викладене, письмову вимогу позивача до відповідачів про добровільне виселення на а/с 27-31 та її невиконання, суд підставно задовольнив позов, застосувавши необхідні норми права, а саме ст.109 ЖК України та ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Доводи апелянта про те, що суд при ухваленні рішення не дотримався правил Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті» та Закону України «Про охорону дитинства», помилкові та безпідставні, а отже, не спростовують рішення суду, виходячи з наступного.

Так, що стосується Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті», то у ньому говориться про примусове стягнення на предмет іпотеки. У даному ж випадку, предметом позову є виселення осіб, а стягнення уже відбулося за рішенням Барського районного суду Вінницької області від 10.07.2013 року (а/с 23), тому суд правомірно не застосував норми зазначеного Закону до встановлених правовідносин.

Закон України «Про охорону дитинства» теж не може бути застосований тому, що у вказаному будинку, який є предметом іпотеки дитина - відповідачка ОСОБА_5 ніколи не була зареєстрована, тому у неї відсутні права щодо цього будинку, виходячи з норми ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень; надані сторонами докази; правильно визначив правовідносини, які випливають з встановлених обставин справи та застосував необхідні норми права, діючі на час виниклих правовідносин, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника за довіреністю відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 20 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: