Рішення № 42305230, 15.01.2015, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7387/14

Провадження № 2/750/482/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого - судді Коверзнева В. О.,

при секретарі - Мачачі І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування завданої моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

21.07.2014 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 07.04.1999 року в розмірі 2460 грн.

В обґрунтування позову зазначили, що 07.04.1999 року вони передали відповідачеві в борг грошові кошти в сумі 300 доларів США строком на два місяці. Відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконала і позичені кошти не повернула, в зв'язку з чим просили стягнути з відповідача еквівалент суми боргу в національній валюті України.

06.10.2014 року позивачі надіслали суду уточнену позовну заяву, в якій просили додатково стягнути з відповідача на їх користь 10000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням договору позики.

Ухвалою суду від 15.01.2015 року провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу закрито.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Позивачі надіслали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Відповідач про причини неявки не повідомила.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

07.04.1999 року позивач ОСОБА_1 надала відповідачу ОСОБА_3 позику в сумі 300 доларів США строком на два місяці. На підтвердження отримання суми позики та визначення строку її повернення відповідач видала позивачеві відповідну розписку, оригінал якої приєднано до матеріалів справи (а. с. 5).

В силу положень частини другої статті 1047 ЦК України (далі - Кодекс) розписка позичальника або інший документ, який засвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей є підтвердженням укладення договору позики.

Отже, сторонами договору позики від 07.04.1999 року на суму 300 доларів США є позивач ОСОБА_1, яка є позикодавцем, та відповідач ОСОБА_3, яка є позичальником.

Позивач ОСОБА_2 не є позикодавцем за цим договором, тому його вимоги про стягнення заборгованості є безпідставними, оскільки між цими особами не виникло договірних правовідносин.

Наслідки порушення договору позики встановлено статтею 1050 Кодексу, якою передбачена можливість стягнення з позичальника, який своєчасно не повернув суму позики, трьох процентів річних, інфляційних та неустойки. Відшкодування моральної шкоди в цьому випадку законом не передбачено.

Таким чином, вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням договору позики, не ґрунтуються на законі.

Виходячи з викладеного, заявлений позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 10, 79, 88, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування завданої моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку, встановленому статтею 294 ЦПК України.

Суддя В. О. Коверзнев