Рішення № 42304369, 25.12.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8228/14

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Троїцької Л.Л., Кварталової А.М.,

при секретарі: Швець В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2014 року по цивільній справі за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна та стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом, який в подальшому уточнив (остання редакція від 05.03.2014 року, а.с.64-67) до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради грошові кошти в сумі 411 399 гривень згідно договору купівлі-продажу квартири від 08.07.2013 року за № 827, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про витребування майна у вигляді АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та повернути його територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, а також визначити порядок виконання судового рішення, мотивуючи це тим, що прокуратурою встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, а правонаступники з заявою до нотаріальної контори не звертались. Разом з тим 18.06.2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали договір дарування спірної квартири 07 грудня 2010 року ОСОБА_6 подарувала вищевказану квартиру своїй доньці ОСОБА_2, яка в свою чергу продала квартиру ОСОБА_3 Однак, заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2013 року по справі № 520/7568/13-ц були задоволені позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання спадщини відумерлою, вказана квартира визнана відумерлою спадщиною та право власності на неї визнано за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради.На думку прокурора на теперішній час власником спірного майна повинна бути Одеська міська рада. Також прокурор зазначає, що за життя ОСОБА_5 звернувся до Київського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними та визнання права власності на квартиру. Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 21.10.2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08.12.2011 року рішення Київського районного суду м.Одеси від 21.10.2011 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 18.06.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 В решті рішення залишено без змін. Рішення набрало законної сили.

Дані обставини і стали підставою звернення до суду,

24.01.2014 року ОСОБА_3 будучи не згодною із пред`явленим позовом, звернулась до суду із зустрічним позовом до Прокуратури Київського району м. Одеси в інтересах Одеської міської ради, ОСОБА_2, який в подальшому уточнила та просила суд визнати її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.07.2013 року (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 99004351101, номер запису про право власності 1557771), мотивуючи тим, що дану квартиру вона придбала за 421 200 гривень на підставі договору купівлі-продажу.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.01.2014 року вказані позови були об'єднані в одне провадження.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2014 року у задоволенні позову заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем задоволено.

Визнано ОСОБА_3 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.07.2013 року (реєстраційний номер 99004351101, номер запису про право власності 1557771).

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Одеської міської ради Лебедєв Р.С. звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2014 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги заступника прокурора Київського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2009 року;

- 18 червня 2010 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Глуханчук І.В. було посвідчено договір дарування, згідно умов якого ОСОБА_5 безоплатно передав у власність, а ОСОБА_6 прийняла в дарунок належну дарувальнику ізольовану квартиру під АДРЕСА_1, яка складається в цілому з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 48,6 кв. м., в тому числі житловою площею 29,2 кв. м.(а. с. 12-13);

- 07 грудня 2010 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Глуханчук І.В. було посвідчено договір дарування, згідно умов якого ОСОБА_6 безоплатно передала у власність, а ОСОБА_2 прийняла в дарунок належну дарувальнику ізольовану квартиру під АДРЕСА_1, яка складається в цілому з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 48,6 кв. м., в тому числі житловою площею 29,2 кв. м.(а. с. 14-15);

- в квітні 2011 року ОСОБА_9 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом та просив визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 18.06.2010 року, укладений між ним та ОСОБА_6 - недійсним, визнати недійсним договір дарування вказаної квартири, укладений 07.12.2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на вказану квартиру;

- рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено повністю (а .с. 9-11);

- рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2011 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2011 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 18 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і посвідчений державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №4-1249. В решті рішення залишено без змін (а. с. 16-18);

- 10.01.2012 року ОСОБА_5 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори Глуханчук Ірина Володимирівна, в якому просив суд витребувати майно із чужого незаконного володіння та визнати за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1;

- 24 червня 2012 року ОСОБА_5 помер, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області в Книзі реєстрації смертей 03 липня 2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 405;

- у зв'язку з чим судом було витребувано з Третьої Одеської державної нотаріальної контори копію спадкової справи до майна померлого, з якої вбачається, що спадкова справа заведена за заявами кредиторів позивача ОСОБА_5, а спадкоємців померлого не виявлено;

- листом від 13 березня 2013 року Киїський районний суд м. Одеси повідомив Одеську міську раду про вищевказане пропонуючи визначитись з участю представника Одеської міської ради в розгляді справи;

- у зв'язку з тим, що представник ОМР у судові засідання не з'являвся, ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 02.04.2013 року провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори Глуханчук Ірина Володимирівна про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартиру було закрито (а. с. 7-8);

- в червні 2013 року Одеська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання спадщини відумерлою;

- заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2013 року позов Одеської міської ради - задоволено, витребувано квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Визнано квартиру АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною та визнано за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається в цілому з двох житлових кімнат та підсобних приміщень загальною площею 48,6 кв. м., в тому числі житловою - 29,2 кв. м. (а. с. 32-34);

- рішенням апеляційного суду Одеської області від 02.07.2014 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2013 року - скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання спадщини відумерлою - відмовлено (а. с. 91-93).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна та стягнення грошових коштів, задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем, суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою для звернення з позовом прокуратури Київського району м. Одеси в інтересах Одеської міської ради стало заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2013 року про задоволення позову Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою та витребування від ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, яке на час розгляду цієї справи, апеляційним судом Одеської області скасоване та ухвалене нове рішення про відмову у позові, а відтак права територіальної громади в особі Одеської міської ради жодним чином не порушені. ОСОБА_3 придбала право власності на квартиру на передбачених законом підставах укладенням договору купівлі-продажу з нотаріальним посвідченням і державною реєстрацією, який недійсним у встановленому порядку не визнавався. При придбанні квартири, ОСОБА_3 не знала і не могла знати про те, що придбала квартиру в особи, яка не мала права її продавати і тому є добросовісним набувачем.

Проте повністю погодитися з такими висновками районного суду не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2013 року задоволено позов Одеської міської ради до ОСОБА_2 та витребувано квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради; визнано спірну квартиру відумерлою спадщиною; визнано право власності на спірну квартиру за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02.07.2014 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вимог Одеської міської ради до ОСОБА_2 про витребування її з чужого незаконного володіння, визнання її відумерлою спадщиною, визнання права власності -відмовлено.

29.07.2014 року прокурор Київського району м. Одеси звернувся до районного суду із заявою про зупинення провадження у справі до розгляду касаційної скарги Одеської міської ради на рішення апеляційного суду Одеської області від 02.07.2014 року (а. с. 100-101).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2014 року в задоволенні клопотання прокурора Київського району м. Одеси про зупинення провадження у справі - відмовлено з посиланням на те, що прокурором не надано доказів про прийняття вказаної касаційної скарги до провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (а. с. 105-106).

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між двома справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий звязок. Це виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення (при оцінці юридичних фактів) для іншої справи.

Аналізуючи вказані норми процесуального законодавства в контексті справи, рішення по якій переглядається в апеляційному порядку, судова колегія доходить до переконання, що від остаточного вирішення позову Одеської міської ради до ОСОБА_2 про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння, визнання спірної квартири відумерлою спадщиною, визнання права власності на спірну квартиру залежить чи є порушенними права Одеської міської ради знаходженням спірної квартири у користуванні ОСОБА_2, чи є Одеська міська рада власником спірної квартири, тобто чи подано прокурором позов в інтересах належного позивача.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ст. 203 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках передбачених п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням від якого залежить вирішення справи.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 02.07.2014 року, яким скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2013 року та відмовлено у задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_2 про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння, визнання спірної квартири відумерлою спадщиною, визнання права власності на спірну квартиру - набрало чинності з моменту його проголошення тобто з 02.07.2014 року.

При таких обставинах відмова районного суду у задоволенні клопотання прокурора про зупинення провадження у справі узгоджуються з вимогами ст. ст. 201, 203 ЦПК України.

До того ж на час відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі - 01.08.2014 року, цивільна справа знаходилася у провадженні суду першої інстанції з 12.12.2013 року тобто більше 07 місяців, що перевищує строк передбачений ст. 157 ЦПК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.11.2014 року рішення апеляційного суду Одеської області від 02.07.2014 року - скасовано, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2013 року залишено в силі. Суд касаційної інстанції зокрема зазначив, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дав оцінку наданим сторонами доказам та дійшов до правильного правового висновку про доведеність факту належності спірної квартири, померлому 24 червня 2012 року ОСОБА_9 та що ніхто із спадкоємців за законом та за заповітом у встановлений законом строк не звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку із новивявленими обставинами є зокрема скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Скасування рішення апеляційного суду Одеської області від 02.07.2014 року про відмову у задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_2 про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння, визнання спірної квартири відумерлою спадщиною, визнання права власності на спірну квартиру, яке було підставою для ухвалення оскаржуваного рішення про відмову у задоволенні вимог заступника прокурора Київського района м. Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення грошових коштів із залишенням в силі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2013 року, існуванням якого прокурор обгрунтовував заявлені вимоги, є підставою для звернення прокурора Київського района м. Одеси в інтересах Одеської міської ради або безпосередньо Одеської міської ради до Київського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд у зв`язку із нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2014 року в частині відмови у задоволенні вимог заступника прокурора Київського района м. Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення грошових коштів.

При таких обставинах відсутні підстави для скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2014 року в частині відмови у задоволенні позову заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна та стягнення грошових коштів та також відсутні підстави для зміни в апеляційному порядку рішення районного суду в цій частині.

Як вже зазначалося вимоги ОСОБА_3 заявлені у зустрічному позові судом задоволені з посиланням на те, що ОСОБА_3 придбала право власності на квартиру на передбачених законом підставах укладенням договору купівлі-продажу з нотаріальним посвідченням і державною реєстрацією, який недійсним у встановленому порядку не визнавався. При придбанні квартири у ОСОБА_2, ОСОБА_3 не знала і не могла знати про те, що придбала квартиру в особи, яка не мала права її продавати і тому є добросовісним набувачем.

Дані висновки районного суду не засновані на законі.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі статтею 388 ЦК має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому разі пред'явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.

Під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства.

Разом із тим відплатність придбання майна сама по собі не свідчить про добросовісність набувача.

Отже, районний суд не мав правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем.

Оцінюючи всі встановлені у справі обставини у їх сукупності, судова колегія доходить до висновку, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2014 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання її добросовісним набувачем не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Судова колегія роз`яснює прокурору Київського району м. Одеси та Одеській міській раді про можливість звернутися до суду із заявою про перегляд у зв`язку із нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2014 року в частині відмови у задоволенні позову заступника прокурора Київського района м. Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення грошових коштів.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2014 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.Л. Троїцька

А.М. Кварталова