Постанова № 42303556, 13.01.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

13.01.2015

справа № 2-а/489/20/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

при секретарі Коденко К.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Миколаївської області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС1 № 693064 від 14.10.2014.

Позивач вказав, що 14.10.2014 посадовою особою відповідача відносно позивача винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КУпАП), а саме порушення пункту 16.8 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

На думку позивача, притягнення до адміністративної відповідальності є неправомірним, тому постанова підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений неодноразово.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає, що позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

14.10.2014 інспектором ДПС роти ДОС з ОАТ м. Миколаєва Якимовським В.А. відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення в якому зазначено, що 14.10.2014 о 17 год. 10 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем «КІО Церато», державний номерний знак НОМЕР_1 у м.Миколаєві, по вул.Московська на перехресті пр.Леніна не зупинився перед дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки» та 1.12 «Стоп» по напрямку його руху та продовжив рух через перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, чим порушив пункт 16.8 ПДР.

Адміністративні матеріали розглянуто інспектором у присутності позивача та постановою серії ПС1 № 693064 від 14.10.2014 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статі 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425,00 грн.

Позивач з оскаржуваною постановою та протоколом ознайомлений, що підтверджується його підписом на них. Факт правопорушення не визнав та навів у протоколі свої заперечення проти правомірності фіксації правопорушення.

Згідно статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які матеріали і фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

У відповідності до статті 280 наведеного Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно із статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як випливає з положень частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до пункту 16.8 ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.

У судовому засіданні позивач пояснив, що виїхав на перехрестя на дозволений сигнал світлофора та повернув ліворуч на проспект Леніна, після чого був зупинений інспектором ДАІ, який вказав на порушення ПДР.

Із пояснень позивача встановлено, що інспектором здійснювалася фотофіксація правопорушення портативною відеокамерою.

Між тим, як вбачається із змісту протоколу у ньому відсутнє посилання на інші докази, що підтверджують порушення ПДР позивачем. Також відповідачем не надано письмових заперечень проти позову та доказів на спростування викладеного в ньому.

Таким чином, наявні у справі докази не дають підстав вважати позивачем ПДР, а відтак позов підлягає задоволенню шляхом скасування оспорюваної постанови, що є достатнім для поновлення прав позивача.

Щодо стягнення з державного бюджету витрат на правову допомогу підстави для цього відсутні, оскільки позивачем не надано оригіналів документів, що підтверджують несення витрат в сумі 487,20 грн. Крім того, статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу, що не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, та перелік конкретних процесуальних дій, які підлягають компенсації, до яких не відносяться підготовка позовної заяви, чи змін до неї та надання консультацій по судовим рішенням, про що вказано у фотокопії звіту від 10.12.2014, який надано позивачем.

Оскільки відповідач відноситься до органів державної влади, понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 73,08 грн., що підтверджується квитанцією від 14.11.2014 № 336, підлягають присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9 - 11, 71, 158 - 163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ПС1 № 693064 від 14.10.2014 про накладання адміністративного стягнення, винесену інспектором роти ДПС з ОАТ м.Миколаєва ДАІ УМВС України в Миколаївської області Якимовським Валерієм Анатолійовичем відносно ОСОБА_1 .

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.).

У іншій частині вимог - відмовити.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя І.В.Коваленко

Повний текст постанови

підписано 14.01.2015.