Постанова № 4230263, 06.02.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 06 лютого 2009 року Справа № 2-а-98/08/0970

 м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Басай О.В.

при секретарі Шовгенюк І.В.

за участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Лукор»

до відповідача: Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №714-15/0-31256759-2252 від 25.03.2003 року,-

В С Т А Н О В И В:

 Закрите акціонерне товариство «Лукор» звернулось до суду з адміністративним позовом до Калуської оДПІ в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №714-15/0-31256759-2252 від 25.03.2003 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що в акті перевірки №15/1-118 від 17.02.2003 року зроблені неправильні висновки щодо застосування товариством звичайних цін, щодо включення до валових витрат послуг з сертифікації, транспортування та зберігання давальницької сировини та продуктів переробки, щодо визначення приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини (палива) комплектуючих виробів та напівфабрикатів в залишках незавершенного виробництва та готової продукції, щодо відображення в податковому обліку витрат допоміжних цехів під час проведення капітального ремонту, а тому податкове повідомлення-рішення №№714-15/0-31256759-2252 від 25.03.2003 року е неправомірним. Крім цього, зазначив, що посилання в позовній заяві на акт перевірки №1306/23-032/1/41 від 19.09.2002 року є помилковим, оскільки даний акт стосується перевірки, яка була проведена за попередній період. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти предявленого позову заперечив, посилаючись на те, що реалізація послуг по переробці давальницької сировини фірмі «Полікемікал Трейд ЛТД», яка не є платником податку на території України, а також є засновником ТзОВ «Лукойл-Нафтохім», який виступає засновником ЗАТ «Лукор», повинна проводитись із дотриманням вимог п.7.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається із договірних цін, але не менше за звичайні ціни. При перевірці товарообмінних операцій, які проводилися платником податку, відповідачем встановлено, що реалізація готової продукції, покупних матеріалів та послуг промислового та непромислового характеру проводилась нижче звичайних цін, що склалися на момент такого відчуження при звичайних умовах ведення господарської діяльності. Зокрема, при реалізації готової продукції, по бартеру (розрахунки проводились шляхом взаємозаліків) встановлено, що у грудні 2001 року реалізовано комерційній фірмі «Метал» соду каустичну в кількості 5191, 212 тон по ціні 687, 50 грн. за тону на загальну суму 3568, 90 грн. Оплата проводилася взаємозаліком. В ході перевірки встановлено, що при звичайних умовах ведення господарської діяльності в грудні 2001 року реалізація соди каустичної іншим СПД проводилась по вищих цінах, а найнижча ціна, яка склалася в цьому звітному періоді становила 816 грн. за тону. Відповідно реалізація каустичної соди фірмі ВКФ «Метал» при розрахунках за неї взаємозаліком повинна реалізуватись по ціні не нижчою за 816 грн., проте така реалізація провдена за ціною 687, 50 грн. за 1 тону. Вважає, що в результаті допущених порушень ЗАТ «Лукор» занижено валовий дохід в сумі 667, 1 грн. (питання податку на додану вартість не є предметом спору). Щодо визначення звичайної ціни на електроенергію, то, на думку відповідача, при перевірці товарообмінних операцій, які проводилися платником податку встановлено, що реалізація послуг промислового характеру, а саме: реалізація електроенергії проводилась нижче звичайних цін, що склалися на момент такого відчуження при звичайних умовах ведення господарської діяльності. Проведеною перевіркою звичайна ціна такої реалізації визначена з врахуванням вимог пунктів 1.10, 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В цілому від реалізації електроенергії споживачам в межах бартерних (товарообмінних) операцій за цінами, нижчими за звичайні, ЗАТ «Лукор» занижено валовий дохід на 369000, 80 грн. Щодо послуг з сертифікації, транспортування та зберігання давальницької сировини та продуктів переробки то відповідач вважає, що немає підстав для віднесення до валових витрат вартості вказаних послуг в сумі 2959, 40 тис. грн., а також вказує, що як і в попередньому випадку питання ПДВ не є в данному випадку предметом спору. Щодо витрат допоміжних цехів під час проведення капітального ремонту, то відповідач вважає, що при проведенні капітального ремонту для підтримки технологічного процессу в робочому стані основна питома вага витрат - це витрати по придбанню енергоносіїв та послуг, то відповідно до п.п. 5.3.2 п.5.3 ст.5 вищенавденого Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, а тому дані витрати перевіркою виключені з рядка 12 декларації, тобто, витрати, пов'язані з придбанням матеріальних активів (виконання робіт, надання послуг), для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що складє в II кварталі - 2877, 4 тис. грн., а в III кварталі - 2012, 1 тис. грн. Просить в задоволені позову відмовити повністю

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом всатновлено, що відповідно до п.4.1 ст.4, п.11.3 ст.11, п.12.1 ст.12, п.5.1, 5.3, 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97 Калуською оДПІ в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомленні-рішення №714-15/0-31256759-2252 від 25.03.2003 року, яким ЗАТ «Лукор» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 14,27 тис. грн. З даного рішення вбачається, що воно прийнято на підставі акта перевірки №15/1-118 від 17.02.2003 року (а. с. 9).

Суд вважає, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ від 04.12.1990 року органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

В пунктах 1.5, 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділам (Затверджений наказом ДПА №429 від 16.09.2002 року), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин зазначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку.

 За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.

Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

 Підпунктом 4.2.2. пункту 4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З метою встановлення фактів виявлених перевіркою порушень податкового законодавства, судом ухвалою був витребуваний у відповідача акт перевірки №15/1-118 від 17.02.2003 року. З пояснень представника відповідача судом встановлено, що згідно п.5 Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 01.07.1998 року №315, акти перевірок зберігаються в органах ДПС 5 років і на даний час вказаного акту перевірки в Калуській оДПІ немає, що підтверджується довідкою №2121/10/100 від 05.02.2008 року (а. с. 205).

 Представник позивача також пояснив, що у ЗАТ «Лукор» відсутній зазначений вище акт перевірки.

 З аналізу вищезазначених нормативно-правових актів вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені органами державної податкової служби порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання. Судом встановлено, що акт перевірки №15/1-118 від 17.02.2003 року не може бути наданий сторонами для дослідження в судовому засіданні через його відсутність. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено фактів порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.

 Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

 Враховуючи те, що відповідач не довів в судовому засіданні фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства ЗАТ «Лукор», а отже не довів правомірність свого рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №714-15/0-31256759-2252 від 25.03.2003 року слід визнати нечинним.

 На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області №714-15/0-31256759-2252 від 25.03.2003 року.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Басай

Постанова в повному обсязі складена 11.02.2009 року