Рішення № 42302030, 30.12.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11350/14-ц

Провадження № 2/638/4867/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2014 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді- Гайдук Л.П.,

при секретарі - Литвиненко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 - третя особа, про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 47263,51 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28.11.2012 року складає 377635,44 грн. Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору №HAE2GK16150093 від 16.03.2007 року ОСОБА_2 (далі - Позичальник за договором) 16.03.2007 року отримав кредит у розмірі 25256,09 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.03.2027 року. Взяті на себе зобов'язання по Кредитному договору № HAE2GK16150093 від 16.03.2007 року Позивач виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_2 вищевказані кредитні кошти. Згідно договору № HAE2GK16150093 від 16.03.2007 року при порушенні Позичальником своїх зобов'язань Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0.15 % від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення платежу. У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором № HAE2GK16150093 від 16.03.2007 року станом на 22.11.2012 р. заборгованість становила 47263,51 доларів США, яка складається з наступного: - 20648,47 доларів США - заборгованість за кредитом; - 10860,64 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2055,43 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 13698,97 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Зобов'язання позичальника за кредитним договором № HAE2GK16150093 від 16.03.2007 року забезпечено порукою, а саме: Договором поруки укладеним з Поручителем ОСОБА_1 відповідно до якого Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж розмірі, що і Позичальник за договором.

3-тя особа в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи, Відповідачі повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надавали.

Суд, дослідивши матеріали справи, та докази, надані в їх обґрунтування, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до укладеного договору № HAE2GK16150093 від 16.03.2007 року ОСОБА_2 (далі - Позичальник за договором) 16.03.2007 року отримав кредит у розмірі 25256,09 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.03.2027 року.

Взяті на себе зобов'язання по Кредитному договору № HAE2GK16150093 від 16.03.2007 року Позивач виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_2 вищевказані кредитні кошти.

Зобов'язання Позичальника за кредитним договором забезпечено: порукою, а саме Договором поруки укладеним з Поручителем ОСОБА_1 відповідно до якого Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж розмірі, що і Позичальник.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти .

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ч.1ст.553 ЦК України передбачено,що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником .

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України передбачено,що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до ч.2ст.225 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами .

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Так, під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору

Як установлено судом, боржник ОСОБА_2 та поручитель ОСОБА_1 первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 15.03.2027року , сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене ч.2ст.1050 ЦК України ,та ч.2ст.1054 ЦК України право вимагати дострокового повернення всієї суми за договором. Отже, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

Письмових вимог про повернення суми заборгованості банк до поручителя ОСОБА_1 не заявляв а відразу звернувся до суду.

Разом із тим, як установлено судом, 19.12.2009року боржник ОСОБА_2 перестав погашати кредит.

Отже, заборгованість, з приводу якої заявлений позов у справі, виникла в боржника за період з 19.12.2009 року до 19.12.2012року року (часу звернення позивача до суду) у зв'язку з несплатою боржником поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як вбачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник

ОСОБА_2 повинен був здійснювати не пізніше 21 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Крім того, при застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід ураховувати таке.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред'явлення вимоги» та «пред'явлення позову», як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Таким чином,суд приходить до висновку про те,що порука є припиненою у відповідності до положень ст.559 ЦК України у зв*язку з чим суд відповідно у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу з поручителя відмовляє.

Відповідно до ч.1ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом \судами\ касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є обов,язковим для всіх суб,єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт,що містить зазначену норму права та для всіх судів України. Суди зобов,язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 11,15,32, 57-60, 88,107, 113, 212, 215, 224-226,360-7 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 543, 553, 554,559, 625, 628, 629,1050, 1054 ЦК України,правовою позицією Верховного Суду України у справі у справі № 6- 53 цс 14 ,суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги , а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: