Рішення № 42301387, 15.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1692/13-ц 22-ц/774/202/К/15

Справа 177/1692/13-ц Головуючий у 1 інстанції

Провадження 22-ц/774/202/К/ 15 Строгова Г.Г.

Категорія 27 ( ІІІ) Доповідач Грищенко Н.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Грищенко Н.М.,

суддів - Братіщевої Л.А., Чорнобука В.І.,

при секретарі - Петренко К.І.,

за участю: представника позивача Товариства з об меженною відповідальністю "Кредитні ініціативи"-Курдюмова Михайла Миколайовича,

представника відповідача - ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" ( надалі - ТзОВ "Кредитні ініціативи") звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 02.10.2007 року між Акціонерний комерційний банк "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" та відповідачем ОСОБА_4, був укладений кредитний договір № 0308/1007/98-434 від 02 жовтня 2007 року, згідно якого позичальник ОСОБА_4 отримала в кредит кошти у розмірі 40000, 00 дол. США, та зобов'язалася повернути їх у строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором 22.10.2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та відповідачем ОСОБА_4, укладено Іпотечний договір № 0308/1007/98-434-Z-1, відповідно до якого відповідач передала Банку в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_4 належно не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 01.04.2013 року має прострочену заборгованість в розмірі 674 660, 43 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 35 658,00 доларів США, що за курсом НБУ складає - 285 014, 39 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 19 125, 86 доларів США, що за курсом НБУ складає 152 872,99 грн.; пені - 29 622,55 доларів США, що за курсом НБУ складає - 236 773,05 грн.

Між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" та Факторинговою компанією "Вектор Плюс" 28.11.2012 року укладено Договір факторингу № 15, відповідно до п.п.2.1, 2.2., якого банк відступив право вимоги заборгованості по даному кредитному договору. Разом із тим, 28.11.2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" також укладено Договір факторингу. Внаслідок укладення договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 02.10.2007 року № 0308/1007/98-434 позичальником згідно якого є ОСОБА_4

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником ОСОБА_4 умов кредитного договору позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0308/1007/98-434 від 02.10.2007 року станом на 01.04.2013 року в розмірі 674 660,43 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки (на підставі договору іпотеки № 0308/1007/98-434-Z-1 від 02.10.2007 року): житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок загальною площею 97,5 кв.м, житловою площею 29,9 кв.м), що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із законом України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна та стягнути з відповідача судовий збір.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки -задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0308/1007/98-434 від 02.10.2007 року станом на 01.04.2013 року в розмірі 674660,43 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 285014, 39 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 152 872,99 грн.; пені - 236773,05 грн.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки (на підставі договору іпотеки № 0308/1007/98-434-Z-1 від 02.10.2007 року): житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок загальною площею 97,5 кв.м, житловою площею 29,9 кв.м), який належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із законом України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" судові витрати 3441,00 грн. зі сплати судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вважає, що судом не взято до уваги що позивачем не надано доказів права вимоги з відповідача заборгованості в розмірі 674 660,43 грн.

Вважає, що позивачем не надано доказів, що він є новим іпотекодержателем, тому підстави для звернення стягнення на іпотечне майно - відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, рішення суду першої інстанції не відповідає у повному обсязі зазначеним вимогам, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02.10.2007 року між Акціонерний комерційний банк "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" та відповідачем ОСОБА_4, був укладений кредитний договір № 0308/1007/98-434 від 02 жовтня 2007 року, згідно якого позичальник ОСОБА_4 отримала в кредит кошти у розмірі 40000, 00 дол. США, зі сплатою 11,99% на рік зі строком повернення кредитних коштів до 01 жовтня 2017 року включно. ( а.с.7-11).

З метою забезпечення виконання взятих зобов'язань за кредитним договором, 22.10.2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та відповідачем ОСОБА_4, укладено Іпотечний договір № 0308/1007/98-434-Z-1, відповідно до якого відповідач передала Банку в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ( а.с.15-16).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Однак, у порушення зазначених норм закону та умов укладеного Договору відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 01.04.2013 року утворилась прострочена заборгованість в розмірі 674660, 43 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 35 658,00 доларів США, що за курсом НБУ складає - 285 014, 39 грн.; - заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 19 125, 86 доларів США, що за курсом НБУ складає 152 872,99 грн.; - пені - 29 622,55 доларів США, що за курсом НБУ складає - 236 773,05 грн.( а.с.19)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором у позивача виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) у разі коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як убачається з матеріалів справи, позивач на виконання зазначених вимог ЗУ "Про іпотеку" 10 червня 2013 року направив на адресу відповідача вимогу про усунення порушення умов кредитного договору(а.с.21,22).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Договором не виконує, а відтак у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, а також право на відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 ЗУ "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, а також початкова ціна предмету іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ст. 5 ЗУ "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Крім того, за правилами ч. 2 ст. 43 ЗУ "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Колегія суддів звертає увагу на доводи апеляційної скарги відповідача, що до розміру заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Таким чином, у судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_4 взятих за кредитним договором зобов'язань станом на 01 квітня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 674660,43 грн., з яких зокрема по пені 29622,55 дол.США, що складає 236773,05 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановлених законом.

Статтею 533 ЦК України установлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то наряду зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією. Отже, положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

Колегія суддів звертає увагу, що за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

З огляду на розрахунок заборгованості, наданий позивачем розмір пені розраховано за період з 02 жовтня 2007 року по 01 квітня 2013 року, що не відповідає положенням ч.2 ст.258 ЦК України.( а.с.93-94).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Колегія суддів вважає, що розмір заборгованості по пені, який стягнутий судом першої інстанції визначено без повного урахування вимог законодавства, тому підлягає стягненню з урахуванням заявлених вимог та вимог ч.2 ст.258 ЦК України за період з 01 липня 2012 року по 01 квітня 2013 року., з урахуванням дати звернення до суду з позовом 19 червня 2013 року та заявлених позовних вимог, в сумі 6153,37дол.США, що за курсом валюти 7,9930 - визначеним банком становить 49183,89 грн.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру заборгованості по пені підлягає зміні, відповідно до п.1,3.ч.1 ст.309 ЦПК України, та зменшенню з 236773,05 грн. до 49183,89 грн.

Відповідно із зменшенням розміру пені, зменшиться розмір загальної заборгованості за кредитним договором з 674660,43 грн. до 487071,27 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" права на звернення стягнення на іпотечне майно , оскільки це право набуто на підставі Договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 08 листопада 2012 року ( а.с.133 -135) та договору Факторингу №15 від 28 листопада 2012 року (а.с23-42).

Керуючись ст.ст. 303, п.1,3,4 ч.1 309, ст..ст.314-316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2014 року в частині визначеного судом розміру заборгованості по пені змінити, зменшивши її з 236773,05 грн. до 49183,89 грн. за період з 01 липня 2012 року по 01 квітня 2013 рік.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: