Ухвала суду № 42301316, 14.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/389/15 Справа № 199/3668/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

14 січня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі - Філіпповій К.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2014 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у травні 2014 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішенням АНД районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі /а.с. 231-233/.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права /а.с. 235-236/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, дядько позивача ОСОБА_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть /а.с. 16/.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Спадкоємців першої черги не має.

Рішенням АНД районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2011 року встановлено факт проживання ОСОБА_6 однією сім'єю з ОСОБА_5, та визнано ОСОБА_6 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5 /а.с. 44/.

21.11.2012 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке було зареєстровано в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської області /а.с.74-76, 99/.

06.12.2012 року ОСОБА_6 укладає договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_4, договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, реєстровий № 7489 /а.с. 103/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помирає, про що Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ДМУЮ 23.01.2013 року зроблено реєстровий запис № 124 /а.с. 17/.

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, сина померлого ОСОБА_6 та посилаючись на те, що її мати ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла у грудні 2000 року, та ОСОБА_5 були рідними братом та сестрою.

Рідних дітей у ОСОБА_5 не було, але у спірній квартирі з ним проживав ОСОБА_6, син його дружини ОСОБА_8 від попереднього шлюбу, який прийняв спадщину.

ОСОБА_2 посилається на те, що відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України, вона є спадкоємицею другої черги після смерті ОСОБА_5, що ОСОБА_6 ввів її в оману та заперечував існування у ОСОБА_5 права власності на квартиру, що тільки у березні 2014 року від сина ОСОБА_6 - ОСОБА_3 їй стало відомо про те, що у померлого ОСОБА_5 була власність, яку у порядку спадкуванням за законом оформив на себе ОСОБА_3, та просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину та визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини посилаючись на те, що на час відкриття спадщини у неї, як єдиної спадкоємиці, така інформація була відсутня.

При вищенаведених обставинах справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 про те, що вона, як спадкоємець другої черги яка не прийняла спадщину, не позбавляється права надання їй судом додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України, і у разі задоволення такого позову вона, як спадкоємець попередньої черги має право на перерозподіл спадщини, що суд першої інстанції не звернув уваги, що в своїх вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини вона посилалася на те, що ОСОБА_6 ввів її в оману заперечивши існування у покійного ОСОБА_5 права власності на квартиру, а не на те, що їй не було відомо про існування спадкового майна, то з ним погодитися неможна через те, що ця причина також не може бути визнана судом як поважна.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що вирішуючи питання визнання особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 не надала.

Відповідно до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

Демченко Е.Л.