Рішення № 42299162, 16.12.2014, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6213/14

Справа №754/16125/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2014 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: Журавської О.В.

з участю секретаря Лісовської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-2», третя особа: ОСОБА_2 про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року позивач звернулася до суду з позовом до ЖБК «Річковик-2» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивує тим, що з січня 2001 року працювала у відповідача за сумісництвом на посаді паспортиста. 02 червня 2014 року, згідно з наказом № 15 від 02.06.2014 року звільнена з займаної посади відповідно до ст. 43-1 КЗпП України. З урахуванням вищевикладеного позивач вважає, що такі дії є неправомірними, наказ таким, що виданий із грубим порушенням норм чинного законодавства, а її звільнення незаконним. На підставі викладеного, позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить суд скасувати наказ № 15 від 02.06.2014 року, поновити її на посаді паспортиста та стягнути з ЖБК «Річковик-2» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги визнає та підтримує в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з січня 2001 року прийнята на роботу за сумісництвом в ЖБК «Річковик-2» на посаду паспортиста з окладом, згідно штатного розпису.

Відповідно до наказу № 15 від 02.06.2014 року позивача з 02.06.2014 року звільнено з займаної посади на підставі ст. 43-1 КЗпП України (а.с. 14).

З наказом позивач не ознайомлена, що підтверджується відсутністю підпису на ньому.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника, згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Для звільнення необхідна наявність таких умов, як протиправність дій (або бездіяльності) працівника, його вина, систематичність порушень. При відсутності хоча б однієї з наведених підстав звільнення працівника буде незаконним.

Згідно з ст.ст. 4,7 Конвенції № 158 Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця», спрямованої на захист прав працівника, - трудові відносини з працівником не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, зв'язаних зі здібностями або поведінкою працівника.

Стаття 9 зазначеної Конвенції покладає на підприємця тягар доказування законності підстав звільнення працівника.

З матеріалів справи не вбачається та, зокрема, стороною відповідача не зазначено аргументованих підстав до моменту звільнення позивача.

Будь - яке порушення має бути зафіксовано та підтверджено відповідними належними документами.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач порушив норми законодавства України, що регулюють трудові правовідносини.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України та ч. ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

З наказу про звільнення від 02 червня 2014 року № 15 вбачається, що всупереч нормам закону ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі ст. 43-1 КЗпП України, у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом та прийняттям на роботу працівника, що не є сумісником, що є незаконним, оскільки підстави для звільнення за цією статтею розповсюджується лише на працівників - сумісників, які працюють на державних або комунальних підприємствах, установах, організаціях.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України передбачено, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку - звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.

Допускається звільнення працівника-сумісника у зв'язку з прийняттям на роботу працівника, що не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством, причому звільнення в таких випадках проводиться без згоди виборного органу первинної профспілкової організації ( ст. 43-1 КЗпП). Однак, це правильно поширюється тільки на державні підприємства, установи, організації ( п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій наказу «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» від 28.06.1993 року № 43).

Отже, якщо працівник уклав договір про роботу за сумісництвом з недержавним підприємством, він може бути звільнений лише за наявності загальних підстав, передбачених законодавством, у відповідних випадках - тільки за згодою виборного органу профспілкової організації і з виплатою вихідної допомоги, якщо це не передбачено загальними нормами трудового права.

Правові підстави для припинення трудового договору встановлені у ст.ст. 36-41 КЗпП України.

Як встановлено судом та не заперечувалося представником відповідача, звільнення позивача ОСОБА_1 проведено за відсутності підстав, передбачених нормами ст.ст. 36-41 КЗпП України.

Відповідно до ст. 7 КЗпП України додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 КЗпП України) підстави для припинення трудового договору деяких працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботі) встановлюються законодавством.

Оскільки, позивача ОСОБА_1 звільнено відповідачем за відсутності законних підстав, суд приходить до висновку, що позивач підлягає поновленню на роботі на посаді паспортиста ЖБК «Річковик-2», а наказ № 15 від 02 червня 2014 року, виданий головою правління ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Згідно з положеннями статті 235 КЗпП України відповідач зобов'язаний поновити на попередній роботі та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Права, обов'язки і гарантії працівників закріплено у Кодексі законів про працю України, в якому, зокрема, встановлено правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення. Однією з правових гарантій від незаконного звільнення є встановлені законом обмеження щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, відповідно до статті 43 Кодексу законів про працю України звільнення працівника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу. Винятки з цього правила наведені у статті 43-1 Кодексу законів про працю України. Зокрема, звільнення працівника без згоди профспілкового органу допускається, якщо він не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації, або коли професійної спілки взагалі немає.

Винятки з цього правила наведені у статті 43-1 Кодексу законів про працю України. Зокрема, звільнення працівника без згоди профспілкового органу допускається, якщо він не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації, або коли професійної спілки взагалі немає.

У відповідності до ст. 47 КЗпП України, яка має назву «Обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку», на власника або уповноваженого ним органа покладено обов'язок в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України, передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Періодом вимушеного прогулу є період з 03.06.2014 року (день звільнення) по 16.12.2014 року, тобто 138 днів.

Розмір середнього заробітку судом вираховується за наступним розрахунком.

Середньоденний заробіток - заробітна плата за два повні місяці роботи 1708, 57 грн. (квітень 2014 року) + 1708, 57 грн. (травень 2014 року) = 3417, 14 грн./41 робочий день = 83,34 грн.

Розмір середньомісячної заробітної плати - середньоденна заробітна плата 83,34 грн.*22 дні = 1833, 48 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу - 11 500,92 грн. ( 83,34 грн.* 138 днів = 11 500,92 грн.).

Тому, з ЖБК «Річковик-2» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 500,92 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі.

Тому суд, керуючись вимогами ст. 235 КЗпП України та ст. 367 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду в частині вимог про поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Оскільки, відповідно до вимог закону позивач при подачі позовної заяви була звільнена від сплати судових витрат, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 487, 20 грн. ( 243, 60 грн. щодо вимог про стягнення середнього заробітку та 243, 60 грн. щодо вимог про поновлення на роботі).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 179, 212-215, 218, 367 ЦПК України, ст.ст. 7, 36-41, 43-1, 47, 235 КЗпП України, ст. 27 Закону України "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", Конвенцією № 158 Міжнародної організації праці "Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця", п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій наказу "Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій" від 28.06.1993 року № 43, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-2» від 02 червня 2014 року № 15 про звільнення ОСОБА_1 з посади паспортиста.

Поновити ОСОБА_1 на посаді паспортиста Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-2» (код ЄДРПОУ 23697417) з 03.06.2014 року.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-2» (код ЄДРПОУ 23697417, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 85) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2014 року по 16.12.2014 року у розмірі 11 500, 92 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді паспортиста ЖБК «Річковик-2».

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-2» на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скраги.

Суддя: