Постанова № 4229887, 08.07.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2009 року

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Шляхтицького О.І.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову господарського суду Херсонської області від 06.05.2008 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл ю Джей-Херсон" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2008 року № 0001432301/0 та № 0001452301/0,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дабл ю Джей-Херсон" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2008 року № 0001432301/0 та № 0001452301/0.

Позивач підтримав позов та стверджує, що відповідач не довів тези, про те, що контрагенти позивача набували продані позивачу товари саме у тій особи, щодо якої за актом перевірки стверджується про певні недоліки. Набутим майном були товари, визначені родовими ознаками, відповідно, цим майном могли бути такі ж товари, набуті у інших суб'єктів

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення проти позовних вимог, які полягають у наступному. За двома перевірками дотримання позивачем податкового законодавства в частині підстав бюджетного відшкодування ПДВ не встановлено надходження ПДВ до бюджету за господарськими операціями, в яких позивач сплачував ПДВ у ціні придбання на користь продавців товару. Опосередковані контрагенти певних ланок з ланцюгів господарських відносин за участю позивача не сплачували ПДВ до бюджету, за відсутності надходжень цього ПДВ до бюджету неможливо повернути його з бюджету.

Постановою господарського суду Херсонської області від 06.05.2008 року позов задоволено, визнано нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21.03.2008 року № 0001432301/0 та № 0001452301/0.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні на вищезазначене судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій вказується, що постанова господарського суду Херсонської області від 06.05.2008 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Апелянт вважає, що судом першої інстанції дана неправильна оцінка обставинам справи. Так, в Постанові зазначено: „Податкові органи не можуть нараховувати покупцю податок на додану вартість, застосовувати штраф, зменшувати покупцю бюджетне відшкодування з ПДВ при несплаті цього податку продавцем, його контрагентом чи іншим по «віддаленості» до господарської операції за участю нинішнього покупця суб'єктом, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для зменшення, нарахування, застосування у саме таких обставинах: з такими обставинами законодавство не пов'язує можливості такого зменшення, нарахування, застосування". Апелянт вважає, що постанову господарського суду Херсонської області від 06.05.2008 року слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №0001432301/0 від 21.03.2008р. ДПІ у м. Херсоні зменшено на суму 103456,55грн. ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон» бюджетне відшкодування ПДВ за березень, жовтень, листопад 2007р. Прийняття податкового повідомлення-рішення мотивується застосуванням п.п.«б», п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон №2181), п.п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», (Закон про ПДВ) та посиланням на обставини, встановлені за актом перевірки №954/23-7/32618973 від 20.03.2008р.

Колегією суддів встановлено, що іншим податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2008р. №0014523201/0 цей же орган державної податкової служби цьому ж платнику ПДВ на 97560грн. зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2007р. Прийняття цього податкового повідомлення-рішення мотивоване застосуванням тих самих статей матеріального законодавства та посиланням на обставини, встановленні за актом перевірки № 972/23-7/32618973 від 20.03.2008р.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові органи не можуть нараховувати покупцю податок на додану вартість, застосовувати штраф, зменшувати покупцю бюджетне відшкодування з ПДВ при несплаті цього податку продавцем, його контрагентом чи іншим по «віддаленості» до господарської операції за участю нинішнього покупця суб'єктом, оскільки чине законодавство не встановлює підстав для зменшення, нарахування, застосування у саме таких обставинах: з такими обставинами законодавство не пов'язує можливості такого зменшення, нарахування, застосування.

Проте, з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції дана неправильна оцінка обставинам справи. Так, в постанові зазначено, що „Податкові органи не можуть нараховувати покупцю податок на додану вартість. застосовувати штраф, зменшувати покупцю бюджетне відшкодування з ПДВ при несплаті цього податку продавцем, його контрагентом чи іншим по «віддаленості» до господарської операції за участю нинішнього покупця суб'єктом, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для зменшення, нарахування, застосування у саме таких обставинах: з такими обставинами законодавство не пов'язує можливості такого зменшення. нарахування, застосування.

Відповідно до вимог п.1.3 ст.1 Закону №168 передбачено, «платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України», а його п. 1.8 ст. 1 вказує, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ № 168. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Ця норма, крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового-кредиту є належним чином оформлена податкова накладна (пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 ЗУ №168).

У відповідності з вимогами підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до приписів ст.9 Закону №168 будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Нормами п.9.3 зазначеного Закону передбачено, що особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку у податковому органі за місцезнаходженням (місце проживання).

Також, п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно абзацу 1 пункту 5 нього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Вищий адміністративний суд України також підтримує вищезазначене тлумачення норм Порядку, що видно з ухвали ВАСУ від 15.06.2006 року по справі № 32/515.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ не достатньо тільки оформленої податкової накладної. На думку колегії суддів якщо податкову накладну складено особою, що не зареєстрована в установленому порядку як платник ПДВ, у платника немає підстав для включення сум ПДВ, зазначених в податкових накладних, виписаних такою особою, до складу податкового кредиту, що відповідає рекомендаціям Вищого господарського суду від 09.12.01р. № 04-5/3358 про деякі питання застосування окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість». Аналогічний висновок викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду від 14.06.2006р.

Згідно вимогам п.п.7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Але» крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, необхідна така обов'язкова підстава як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до вимог п. 1.8 ст.1 Закону України від 03.04.97 № 168, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, слідує з поняття «податку», його основної функції формування доходів Державного бюджету України (п.19ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття «платника податку» особи, що згідно вимог п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що саме з цих норм визначається зміст надмірності сплати податку як надмірного його надходження до бюджету, ще й тому, що саме така надмірність має бути серед підстав для повернення коштів з бюджету. Відповідно до вимог п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» джерелом бюджетного відшкодування податку на додану вартість є суми цього податку зараховані до Державного бюджету.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, які оплачені платником, відповідно до вимог пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що наслідками перевірки вказують на те, що не всіма учасниками господарських операцій сума ПДВ врахована і сплачена до бюджету. Так, виявлений факт анулювання свідоцтв платника ПДВ, відсутності звітності, незнаходження за юридичною адресою постачальників позивача. За таких обставин, не можна вважати правомірним віднесенні окремих сум, які підтверджені податковими накладними таких підприємств, до складу податкового кредиту позивача, оскільки дані накладні є недійсними у розумінні Закону № 168. Все це призвело до не підтвердження факту декларування податкових зобов'язань з ПДВ по господарським операціям, та відповідно, не підтвердження надмірної сплати ПДВ до бюджету.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що господарський суд Херсонської області в своїй постанові помилково визнав правомірність нарахування позивачем податкового кредиту при підтвердженні певних сум податковими накладними, які є недійсними у розумінні Закону № 168, а, відповідно, с неправильним висновок щодо неможливості ДПІ нараховувати покупцю податок на додану вартість, застосовувати штраф, зменшувати покупцю бюджетне відшкодування з ПДВ при несплаті цього податку продавцем, його контрагентом чи іншим по «віддаленості» до господарської операції за участю нинішнього покупця суб'єктом.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі п. п. 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п. 3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити, постанову господарського суду Херсонської області від 06.05.2008 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл ю Джей-Херсон" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2008 року № 0001432301/0 та № 0001452301/0.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 10.07.2009 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: