Вирок № 42297526, 14.01.2015, Овруцький районний суд Житомирської області

Овруцький районний суд Житомирської області

Справа 286/9141/14-к

Пр. № 1КП/286/275/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючої - судді Іщук Л.П.

при секретарі Шализі А.Ю.,

з участю прокурора Савчука Б.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Овручі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22014060000000042 від 23.10. 2014 року та надійшло 18.12.2014 року з прокуратури Житомирської області по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Руднище, Гомельської області, республіки Білорусь,

білоруса, громадянина України, з середньою освітою, розлученого,

не працюючого, пенсіонера, інваліда 11 групи загального

захворювання, проживаючого в АДРЕСА_1, потерпілого від наслідків

Чорнобильської катастрофи, категорії 3, раніше не судимого, у

вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 332 ч.3 КК України, та угоду про визнання винуватості від 11 грудня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту, 19 жовтня 2014 року, приблизно о 8 годині в центрі с. Селезівка, Овруцького району, Житомирської обл., (поблизу сільського магазину) невстановлена досудовим розслідуванням особа (водій автомобіля марки HYUNDAI, модель ACCENT, сірого кольору, номер держ.реєстрації НОМЕР_1) вступила у злочинну змову з місцевим мешканцем ОСОБА_1 Згідно з досягнутою домовленістю, ОСОБА_1 погодився за матеріальну винагороду сприяти незаконному переправленню громадян Республіки Узбекистан: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, через державний кордон України з Республікою Білорусь поза пунктом пропуску, вказавши найближчий можливий шлях на автомобілі до ліній до державного кордону України.

По досягненню злочинної згоди, ОСОБА_1, невстановлений водій, а також громадяни Республіки Узбекистан: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вказаному вище автомобілі, марки HYUNDAI, за порадою ОСОБА_1, виїхали на польову дорогу із с. Селезівки в напрямку н.п. Делети, Овруцького р-ну, Житомирської області. Приблизно через 12 км від с. Селезівка на У- подібному роздоріжжі ОСОБА_1 вказав водієві на поворот ліворуч, як на напрям руху до лінії державного кордону України, куди останній і звернув. Тим самим ОСОБА_1 порадами та вказівками сприяв вчиненню організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Проїхавши ще приблизно 300 метрів, невстановлений досудовим розслідуванням водій, посилаючись на поганий стан польової дороги, уточнивши у ОСОБА_1 відстань, що залишилась до державного кордону України, запропонував останньому намалювати для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 схему пішого руху до державного кордону України та переправлення через нього. На що ОСОБА_1, діючи за попередньою злочинною змовою, з корисливих мотивів та реалізуючи спільний злочинний намір, власноручно на аркуші паперу зобразив схему руху до державного кордону України та переправлення

2.

через нього, на якій відобразив орієнтири, а саме міст через річку, яка протікає по лінії державного кордону України, а також назви найближчих населених пунктів на території Республіки Білорусь. Після чого ОСОБА_1 передав виготовлену схему ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тим самим надав засіб та сприяв їх незаконному переправленню через державний кордон України, за що отримав від них у якості винагороди 150 гривень.

Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_5, користуючись порадами та вказівками, а також схемою ОСОБА_1, пішли пішки у напрямку державного кордону України, та поблизу інформаційно-попереджувального покажчика «Увага державний кордон України» № 892 незаконно поза пунктами пропуску перетнули державний кордон України з Республікою Білорусь. Того ж дня, близько 17 години вони були затримані на території Республіки Білорусь співробітниками Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь.

Допитаний в судовому засіданні, як обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся і показав, що угоду про визнання винуватості уклав добровільно, тиску на нього не було, всі свідчення він дав добровільно. Просить суворо не карати та затвердити угоду про визнання винуватості.

Крім власного визнання своєї вини, винуватість обвинуваченого підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, зокрема:

- з протоколу огляду від 27.10.2014 року видно, що об»єктом огляду є паспорт громадянина Республіки Узбекистан серії НОМЕР_2 на ім"я ОСОБА_5;

- з протоколу огляду від 05.12.2014 року видно, що об»єктом огляду є аркуш паперу формата А4 із записами „ Мозир Орша Ж - мост.д. Калинка -Кортеничі -Марковское брат ОСОБА_8" та є заявою для отримання коштів по системі грошових переказів WESTERN UNION від 18.10.2014 року на 300 доларі СШАпаспорт громадянина Республіки Узбекистан серії НОМЕР_2 на ім"я ОСОБА_5;

- з акту відтворення маршруту руху порушників державного кордону України від 23.10.2014 року та фото таблиці до нього видно, що ОСОБА_4, та ОСОБА_5 намагалися перетнути державний кордон України;

- з ксерокопії матеріалів адміністративного затримання громадян Узбекистану прикордонною службою Республіки Білорусь від 19.10.2014 року видно, що останні були затримані та передані державній прикордонній службі України;

- з протоколу про проведення слідчого експерименту від 25.10.2014 року та фото таблиці донього за участю свідків, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 в присутності понятих видно, що останні розказали та показали, як вони намагалися перетнути державний кордон України ;

- з протоколу пред"явлення на впізнання фотознімків від 24.10.2014 року в присутності ОСОБА_5 та довідки видно, що останній впізнав на знімку ОСОБА_1;

- з протоколу пред"явлення на впізнання фотознімків від 24.10.2014 року в присутності ОСОБА_4 та довідки видно, що останній впізнав на знімку ОСОБА_1;

- з постанови про визнання речовим доказом від 05.12.2014 року видно, що аркуш паперу зі схемою руху, виконаною ОСОБА_1, на якій останній розробив схему руху до державного кордону України та переправлення через нього, відобразив орієнтири, а саме міст через річку, яка протікає по лінії державного кордону України, та назви найближчих пунктів на території Республіки Білорусь визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та долучено до матеріалів кримінального провадження на зберігання;

- з висновку експерта № 8 від 14.11.2014 року видно, що рукописний текст, з якого зроблено копію, що надана на дослідження вчинений ОСОБА_1, а не іншою особою;

- з довідки фактичної вартості експертизи від 14.11.2014 року видно, що її вартість становить 492 грн.;

- з висновку експерта № 12 від 04.12.2014 року видно, що записи на даному на дослідження аркуші паперу зі схемами руху виконано ОСОБА_1, а не іншою особою;

- з довідки фактичної вартості експертизи від 04.12.2014 року видно, що її вартість становить 492 грн.;

- з довідки ІЦ від 26.11.2014 року видно, що ОСОБА_1 до кримінальної

3.

відповідальності не притягувався.

Його винуватість підтверджується й іншими матеріалами кримінального провадження.

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч.3 ст.332 КК України, як умисні дії, спрямовані на сприяння незаконному переправленню через державний кордон України осіб, порадами, вказівками та наданням засобів, вчиненими за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом"якшують та обтяжуть його покарання.

Обставинами, що пом»якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, інвалідність 11 групи та проживання на радіоактивній території.

Обставин, що обтяжують його покарання, судом не встановлено.

Судом також береться до уваги і те, що обвинувачений середнього віку, раніше не судимий, розлучений, не працює, є інвалідом 11 групи загального захворювання, хворіє відкритою формою туберкульозу, характеризується за місцем проживання позитивно, на обліку у лікарів: нарколога та психіатра не перебуває, від скоєного ним діяння тяжких наслідків не настало.

У ході досудового розслідування, 11.12.2014 року, між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором Ревут Л.В. укладено угоду про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість і погодився укласти угоду про винуватість та зобов»язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Наявні обставини, що пом"якшують покарання у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого суттєво пом"якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тому для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових кримінальних правопорушень можливо перейти до покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.332 КК України.

Під час вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_1 не обіймав ніяких посад та не займався будь-якою діяльністю, тому позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю не призначається.

У зв"язку з цим, згідно угоди про визнання винуватості сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_1 за ч.3 ст.332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, та призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.332 КК України.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов"язки, передбачені п.п. 2,3 ст.76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Обвинувачений ОСОБА_1 розуміє, що відповідно до ч.2 ст.473 КПК України наслідком укладення та затвердження зазначеної угоди для сторін є:

- для прокурора і обвинуваченого - обмеження права на оскарження вироку. Оскарження обвинуваченим обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, відповідно до п.1 ч.4 ст. 394 КПК України можливе виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст.474 КПК України, у тому числі не роз»яснення йому наслідків укладення угоди та оскарження в касаційному порядку.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 424 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку може бути оскаржений обвинуваченим в касаційному порядку виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначення

4.

покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою ст. 474

КПК України, у тому числі не роз»яснення обвинуваченому наслідків укладеної угоди, йому роз»яснино і є зрозумілими;

- для обвинуваченого - відмова від здійснення прав, передбачених абзацом 1 і 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України. Передбачені у цій нормі права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов»язаний довести кожну обставину інкримінованого йому кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявлення клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів йому роз»яснені і є зрозумілими.

Обвинувачений ОСОБА_1 розуміє, що виконання зобов»язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним Закону і будь-якого положення складеної угоди.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості, відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_1 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суд переконаний, що укладення даної угоди для обвинуваченого, є добровільним, зміст даної угоди не суперечить вимогам КПК України, не порушує права свободи та інтереси інших осіб, а тому суд вважає, що дана угода може бути затверджена та призначене покарання, узгоджене сторонами.

У кримінальному провадженні арешт на майно ОСОБА_1 не накладено.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженні:

- у вигляді вартості почеркознавчих експертиз (висновок №8 від 14.11.2014 та №12 від 04.12.2014) проведених Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБ України (тел./факс (044) 408-70-54, 03113, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 3. Реквізити: р/р 31253272211213 в ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, ЄДРПОУ 20001993), становлять 984 грн.

Речові докази у кримінальному провадженні: - аркуш паперу зі схемою руху, виконаною ОСОБА_1, на якій останній розробив схему руху до державного кордону України та переправлення через нього, відобразив орієнтири, а саме міст через річку, яка протікає по лінії державного кордону України, та назви найближчих пунктів на території Республіки Білорусь, долучено до матеріалів кримінального провадження на зберігання.

Керуючись ст. ст. 368,370, ч.4 ст.394, 473,474,475,476 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

затвердити угоду про визнання винуватості від 11 грудня 2014 року у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22014060000000042 від 23 жовтня 2014 року, укладену між прокурором відділу прокуратури Житомирської області - РЕВУТ Л.В. та обвинуваченим ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,, передбаченого ст.332 ч.3 КК України і призначити йому покарання узгоджене угодою про визнання винуватості за цим законом з застосуванням ст.69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією засобу вчинення кримінального правопорушення - схеми руху, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов"язки, передбачені п.п. 2,3 ст.76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні: - аркуш паперу зі схемою руху, виконаною ОСОБА_1, на якій останній розробив схему руху до державного кордону України та

5.

переправлення через нього, відобразив орієнтири, а саме міст через річку, яка протікає по лінії державного кордону України, та назви найближчих пунктів на території Республіки Білорусь, що долучений до матеріалів кримінального провадження на зберігання, залишити при них.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню - у вигляді вартості почеркознавчих експертиз (висновок №8 від 14.11.2014 та №12 від 04.12.2014) проведених Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБ України (тел./факс (044) 408-70-54, 03113, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 3. Реквізити: р/р31253272211213 в ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, ЄДРПОУ 20001993), в сумі 984 грн. на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд протягом 30 діб з моменту його ухвалення.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст.476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування даного вироку та призначення судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Копії вироку вручаються обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.

Суддя: Л. П. Іщук