Ухвала суду № 42296384, 14.01.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Форощук О.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року справа №431/2603/14-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 27 серпня 2014 року у справі № 431/2603/14-а за позовом ОСОБА_2 до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 26.08.2014 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області. Просив суд визнати незаконними дії відповідача стосовно складання вимоги № Ф-37 від 21.02.2014 року; зобов'язати відповідача утриматися від складання щодо нього таких вимог.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 27 серпня 2014 року у справі № 431/2603/14-а адміністративну позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України. Роз'яснено позивачу, що з позовом йому необхідно звернутися до Луганського окружного адміністративного суду.

Позивач не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити позов до суду першої інстанції для розгляду.

Апелянт посилається на ст. 2, 6, 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та зазначає, що відповідачем у справі є місцевий орган виконавчої влади, а саме: Старобільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській області, а тому відповідно до ч. 3 ст. 18 КАС України ніхто не має права зобов'язати позивача подати позов до конкретного суду.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав. .

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно п. 1 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013 (далі - Положення), Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань:

- забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики;

- забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Пункт 7 Положення визначає, що Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

Таким чином, відповідач у справі - Старобільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ст.ст. 18, 19, 20 КАС України встановлено предметну, територіальну та інстанційну підсудність.

Щодо предметної підсудності, то її призначення полягає в тому, щоб визначити компетенцію різних ланок судової системи щодо розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від предмета спору.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є оскарження вимоги податкового органу № Ф-37 від 21.02.2014 року про сплату боргу відповідно до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка видана Старобільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що у даному випадку має місце виключна предметна підсудність, тобто дана справа підсудна окружному адміністративному суду.

Згідно до п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо непідсудності зазначеної справи Старобільському районному суду Луганської області.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 108, 195 , 197, п. 1 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі № 431/2603/14-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 27 серпня 2014 року у справі № 431/2603/14-а за позовом ОСОБА_2 до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними дій - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Юрко

А.А. Блохін