Постанова № 42296044, 15.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 12» січня 2015 р. Справа №920/1698/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцова І.В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Шостка, Сумська область (вх.№4219С/1-40) на рішення господарського суду Сумської області від 30.10.2014 року по справі №920/1698/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», м.Шостка, Сумська область,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Шостка, Сумська область,

про стягнення 45024,54 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 45024,54 грн., з яких: 22512,27 грн. основний борг, 22512,27 грн. пеня, нарахована у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №32 від 15.10.2006 року про надання послуг з теплопостачання. Крім того позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

30.10.2014 року позивач надав до суду заяву б/н про уточнення позовних вимог, в якій повідомив про сплату 13.10.2014 року відповідачем основної заборгованості в розмірі 22512,27 грн., в іншій частині просив суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.10.2014 року у справі №920/1698/14 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» 22512,27 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 30.10.2014 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності сторони не повідомленої належним чином, оскільки матеріали справи не містять доказів про вручення поштової кореспонденції з суду відповідачу.

Скаржник вказує, що на час розгляду справи судом та постановлення рішення, жодних збитків позивачу завдано не було, а тому стягнення пені в розмірі обрахованому позивачем, а не в розмірі визначеному ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» є невірним і має бути переглянуто.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

25.12.2014 року від апелянта надійшла заява (вх.№12914), в якій просить розглянути справу за його відсутності оскільки не має можливості прибути в судове засідання. Крім того, апелянт на виконання вимог ухвали суду від 10.12.2014 року надав належним чином завірену копію довіреності на представника, який надав до суду апеляційну скаргу та яка долучена до матеріалів справи.

До початку судового засідання від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№209), в якому він просить рішення господарського суду Сумської області від 10.10.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що у відповідності до приписів ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України, пеня в розмірі 22512,27 грн., яка передбачена умовами договору, нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». На думку позивача, оскаржуване рішення прийнято у відповідності з нормами чинного законодавства, при повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, які мають значення для справи, а доводи викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у своєму відзиві просить суд провести розгляд справи без участі представника.

Приймаючи до уваги клопотання позивача та відповідача, враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води відповідно до рішення виконавчого комітету Шосткинської міської ради №226 від 28.07.2006 року.

15.10.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (виконавець, позивач у справі) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг з теплопостачання №32.

Відповідно до п. 1 вказаного договору виконавець зобов'язався згідно з «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», які затверджені постановою від 21.07.2005 року за №360, надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Предметом договору є такі послуги як: централізоване опалення; підігрів питної води та гаряче водопостачання.

У пункті 4 договору сторони погодили, що тарифи на послуги станом на 17.10.2006 року, затверджені рішенням Шосткінського міськвиконкому, становлять з централізованого опалення 220 грн. 76 коп./Гкал. При цьому, в разі зміни тарифів виконавець застосовує їх з дати, зазначеної в рішенні Шосткинського міськвиконкому, без внесення змін до цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, тарифи були змінені відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №503 від 31.12.2013 року та №188 від 31.03.2014 року.

Також, сторони встановили, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а система оплати послуг є щомісячною.

Так, споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість послуг зазначених у договорі, передбачених на розрахунковий період. Кінцеві розрахунки за розрахунковий період провадяться споживачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Послуги оплачуються готівкою або в безготівковій формі.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач свої обов'язки по договору належним чином виконував та надавав відповідачу послуги з централізованого опалення. Натомість, відповідач в порушення своїх зобов'язань, зокрема визначених у п. 18 договору щодо своєчасної оплати послуг в установлені договором строки не виконав, а саме, не вносив оплату за отримані послуги, починаючи з 12.10.2013 року по 18.04.2014 року включно. У зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість, яка станом на день звернення до суд з позовною заявою становила 22512,27 грн., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії та копіям відповідних рахунків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідачем після звернення з позовом до господарського суду Сумської області було сплачено заборгованість у розмірі 22512,27 грн. Вказане підтверджується відомістю звірки взаємних розрахунків, яка додана позивачем до заяви про уточнення позовних вимог (вх.№13895 від 30.10.2014 року).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Крім того, частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 13 договору №32 від 15.10.2006 року передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі 1 (один) % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

На підставі даного пункту договору позивачем зроблений розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 22512,27 грн.

Враховуючи те, що відповідач не здійснив сплату за надані послуги у належному розмірі та строки, встановлені договором, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши нарахування позивача, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 22512,27 грн. пені.

Щодо доводів апелянта про необхідність застосування приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності. Отже, застосуванню підлягає саме цей закон, а не Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який в даному випадку не є спеціальним нормативно-правовим актом, а є загальною нормою права.

Щодо розгляду справи за відсутності апелянта не повідомленого належним чином, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви подаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем - ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», при звернені до суду з позовною заявою, такий обов'язок виконано, що підтверджується оригіналом чеку «Укрпошта» №0580 від 06.10.2014 року.

У пункті 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

У матеріалах справи наявні відомості щодо адреси відповідача, а саме у Свідоцтві про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи зазначено, що місцем проживання ОСОБА_1 є: 41100, АДРЕСА_1.

Згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах, зокрема, на ухвалі господарського суду Сумської області від 09.10.2014 року про порушення провадження у справі, оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу в тому числі - відповідачу.

Місцевий господарський суд ухвалою від 20.10.2014 року відкладав розгляд справи, зокрема, у зв'язку із нез'явленням повноважного представника відповідача у судове засідання.

Ухвала суду від 20.10.2014 року про відкладення розгляду справи також була направлена сторонам, що підтверджується наявними на ній відмітками у відповідності до Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, в той час, як відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, а підстави вважати, що судом при розгляді справи були порушені норми процесуального права, які полягали у не забезпеченні засад рівності та змагальності сторін - відсутні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання ним умов договору щодо своєчасного розрахунку у встановленому порядку та розмірі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 30.10.2014 року по справі №920/1698/14 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 30.10.2014 року по справі №920/1698/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15 січня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.