Рішення № 42295985, 13.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р. Справа № 911/5196/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”,

01601, м. Київ, Шевченківський р-н, б-р Т.Шевченка, буд. 18

в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком",

03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3

до Військової частини А 2860,

08621, Київська обл., Васильківський р-н, с. Данилівка

про стягнення 272,25 грн.

за участю представників:

позивача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії: "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі – позивач) до Військової частини А 2860 (далі – відповідач) про стягнення 7 272,25 грн., з яких: 7 000,00 грн. – основний борг, 175,31 грн. – пеня, 46,94 грн. – 3% річних, 78,22 грн. – інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань зі здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів телекомунікацій і споруд електрозв’язку від 11.06.2012 № 372-8.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28692/14 від 22.12.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2014.

У судове засідання 23.12.2014 представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, розгляд справи відкладено на 13.01.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 279/15 від 12.01.2015) надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог у зв’язку зі сплатою відповідачем суми основної заборгованості за договором.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір – 272,25 грн., з яких: 175,31 грн. пені, 46,94 грн. 3 % річних та 78,22 грн. інфляційних втрат.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У судове засідання 13.01.2015 представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву і нез'явлення у судове засідання його представника не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.01.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (далі - виконавець) та Військовою частиною А 2860 (далі - замовник) укладено договір на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів телекомунікацій і споруд електрозв’язку від 11.06.2012 № 372-8 (далі – Договір), за умовами якого виконавець надає телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій і споруд електрозв’язку замовника, які зазначені в Додатку № 1 до Договору, згідно з паспортом (Додатком № 2 до Договору), а замовник оплачує надані послуги (пункт 1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1.2. Договору, відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати виставлені рахунки згідно з розрахунком вартості наданих послуг.

Згідно з пунктом 2.2.7. Договору, позивач зобов’язався своєчасно подавати відповідачу рахунки для оплати виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, розрахунки за технічне обслуговування технічних засобів телекомунікацій і споруд електрозв’язку замовника проводяться щомісячно, до 20 числа місяця, що наступає за звітним, на підставі актів виконаних робіт та рахунків виконавця, виставлених до 05 числа місяця, що настає за звітним. Розрахунок вартості послуг за місяць наведений у Додатку № 3 до Договору і становить 2 914,17 грн., у т.ч. ПДВ.

Договір набирає чинності з дати укладання і діє до 31.12.2012. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не заявить про його припинення, дія Договору вважається продовженою на наступний рік на тих же умовах (пункти 9.1., 9.3. Договору).

У матеріалах справи відсутні докази наявності заяв сторін про припинення дії Договору, з огляду на що, суд дійшов висновку про продовження терміну його дії, відповідно до пункту 9.3. Договору, та чинність Договору протягом спірних правовідносин.

На виконання умов Договору, відповідач за актом приймання-передачі № 1 здав, а позивач прийняв технічні засоби телекомунікацій і споруд електрозв’язку на технічне обслуговування за Договором.

До матеріалів справи подано копії рахунків, що виставлені позивачем, за період з травня до жовтня 2014 року, відповідно до пункту 3.1. Договору. Як докази надсилання їх на адресу відповідача, позивачем надано до матеріалів справи описи вкладення в цінний лист з відмітками календарного штемпелю поштового відділення.

Разом з тим, при розгляді вказаних обставин справи, судом враховано правову позицію Верховного Суду України, що викладена в постанові від 29.09.2009 у справі № 37/405, де встановлено, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов’язку оплатити надані послуги.

Згідно з частиною 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

30.12.2014, тобто після порушення провадження у справі ухвалою суду від 05.12.2014, відповідачем сплачено заборгованість за Договором перед позивачем у розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.12.2014 № 1022.

У зв’язку з оплатою відповідачем суми основної заборгованості за Договором, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір – 272,25 грн., з яких: 175,31 грн. пені, 46,94 грн. 3 % річних та 78,22 грн. інфляційних втрат.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Відповідачем оплачено суму заборгованості за Договором, що заявлена позивачем до стягнення, у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту Договору, що укладений між сторонами, він за правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач на підставі пункту 5.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати, яка за розрахунком позивача складає 175,31 грн.

При розгляді вказаної вимоги, суд з’ясовував питання наявності порушення відповідачем строків виконання грошових зобов’язань за Договором.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, оплата за послуги мала проводитись щомісячно, до 20 числа місяця, що наступає за звітним. Проте, в порушення умов Договору оплату послуг, що надані позивачем за період з травня до жовтня 2014 року, здійснено відповідачем тільки 30.12.2014, тобто з порушенням строків виконання зобов’язання за Договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 175,31 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 78,22 грн. та 3% річних у розмірі 46,94 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об’єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розмірів 3 % річних та інфляційних втрат і з’ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними, відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 78,22 грн. та 3% річних у розмірі 46,94 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 175,31 грн. пені, 46,94 грн. 3% річних та 78,22 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А 2860 (08621, Київська обл., Васильківський р-н, с. Данилівка, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 08363908) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії: "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 16479714) 175 (сто сімдесят п’ять) грн. 31 коп. пені, 46 (сорок шість) грн. 94 коп. 3% річних, 78 (сімдесят вісім) грн. 22 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 15.01.2015.

Суддя С.О. Саванчук