Постанова № 42295926, 13.01.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р.Справа № 915/752/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів: Ярош А.І., Гладишевої Т.Я.

(відповідно до розпорядження голови суду від 10.11.2014р. розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Розуменко О.Ю., за довіреністю №14 від 04.12.2014р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Металпромсервіс"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 12 серпня 2014 року

у справі №915/752/14

за позовом Державного підприємства "Конотопське лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Металпромсервіс"

про стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ДП "Конотопське лісове господарство" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "НВП "Металпромсервіс" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 76 від 02.07.2012 року в сумі 40981, 34 грн., з яких: 36292, 70 грн. - основного боргу; 2111, 86 грн. - 3 % річних; 2576,78 грн. - інфляційних втрат.

08.08.2014 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за відпущений паркет у сумі 36292, 70 грн., 3 % річних у сумі 2344, 53 грн., інфляційні втрати у сумі 4464, 00 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12 серпня 2014 року у справі №915/752/14 (суддя Олейняш Е.М.) позовні вимоги ДП "Конотопське лісове господарство" задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 36292,70 грн. основного боргу, 2195,46 грн. 3% річних, 4464 грн. втрат від інфляції та 1820,61 грн. судового збору.

Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не виконано свого зобов'язання щодо проведення попередньої оплати за товар. Однак, після отримання товару відповідачем було виконано свій обов'язок з оплати вже за поставлений товар частково. Так, 06.08.2012 року відповідачем було проведено оплату за товар в розмірі 25000 грн., що підтверджується наявною у справі випискою з рахунку АТ "Брокбізнесбанк", де в графі призначення платежу відповідачем зазначено "оплата за паркет згідно договору № 76 від 02.07.12 року". Відтак, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 36292,70 грн. Окрім того, місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ТОВ "НВП "Металпромсервіс") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП "Конотопське лісове господарство" відмовити у повному обсязі, з посиланням при цьому на не повне з'ясування господарським судом першої інстанції обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судові засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення від 11.11.2014р. та від 11.12.2014р.

Представник позивача (ДП "Конотопське лісове господарство") у судових засіданнях надав пояснення, відповідно до яких позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "НВП "Металпромсервіс" без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ "НВП "Металпромсервіс" за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2012р. між ДП "Конотопське лісове господарство" (позивач, продавець) та ТОВ "НВП "Металпромсервіс" (відповідач, покупець), в особі директора Мельника К.М., було укладено договір купівлі-продажу №76 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця паркет кленовий, а покупець зобов'язується належним чином прийняти цей товар і своєчасно оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору асортимент - паркет кленовий - 875, 61 кв.м.

За п. 4.2 Договору загальна сума договору 61292, 70 грн.

У відповідності до п. 5.1 договору поставка товару по договору здійснюється на умовах EXW франко-нижній склад продавця.

Відповідно до п. 6.3 Договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 7.1 Договору платіж (100% передоплата вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Пунктами 8.1-8.3 Договору встановлено, що покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату товару на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати. Покупець зобов'язаний прийняти товар в установлений цим Договором термін. Продавець зобов'язаний передати покупцю товар після сплати рахунку на протязі 10 календарних днів.

За п. 12.4 Договору якщо інше не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою.

02.07.2012р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 126 на суму 61292,70 грн.

На виконання умов договору 11.07.2012р. позивачем було поставлено, а відповідачем отримано паркет кленовій на суму 61292,70 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №064469 від 11.07.2012р. та довіреністю на отримання товару №95 від 03.07.2012р.

06.08.2012р. відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару на суму 25000 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 15).

18.02.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив відповідача погасити заборгованість за отриманий за договором №76 від 02.07.2012р. товар у розмірі 36292,70 грн.

Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ДП "Конотопське лісове господарство" до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт часткової оплати відповідачем отриманого товару свідчить, що вказане волевиявлення відповідача є достатнім та необхідним для підтвердження факту отримання від позивача товару за договором №76 від 02.07.2012р.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги матеріали справи, а саме товарно-транспортну накладну №064469 від 11.07.2012р., підписану представниками сторін, довіреність на отримання товару №95 від 03.07.2012р., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у відповідача виникли зобов'язання щодо оплати отриманого за договором №76 від 02.07.2012р. товару на суму 61292,70 грн.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ч. 4 ст. 538 ЦК України сторона, яка зобов'язана надати передуюче виконання, має виконати цей обов'язок незалежно від того, чи надано їй зустрічне виконання.

Тобто, фактична зміна послідовності дій при зустрічному виконанні не звільняє суб'єкта передуючого виконання від покладеного на нього обов'язку, оскільки в іншому випадку суб'єкт передуючого виконання здійснив би безпідставне набуття (збереження) майна за рахунок іншої сторони зобов'язання.

Апеляційний господарський суд зауважує, що позивачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності повноважень у Мельника К.М., як директора ТОВ "НВП "Металпромсервіс" під час укладення спірного договору, на підписання товарно-транспортної накладної та довіреності на отримання товару.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що в матеріях справи відсутні докази які б свідчили про оскарження позивачем спірного договору, як укладеного Мельником К.М. із перевищенням службових повноважень.

Також апеляційний господарський суд зауважує, що позивачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості за спірним договором у розмірі 36292, 70 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП "Конотопське лісове господарство" в частині стягнення 36292, 70 грн. основного боргу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 2344,53 грн., інфляційних втрат у сумі 4464 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що вказані розрахунки мають помилки та приймає розрахунок, наданий місцевим господарським судом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП "Конотопське лісове господарство" в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 2195,46 грн., інфляційних втрат у сумі 4464 грн.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету позову та не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Металпромсервіс" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 12 серпня 2014 року у справі №915/752/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Металпромсервіс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 15 січня 2015 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Т.Я. Гладишева А.І. Ярош