Рішення № 42295790, 06.01.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2015 р.Справа № 916/4538/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Слабчук Т.А.,

від відповідача - Ящук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного вищого навчального закладу „Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу" до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" про стягнення 20144,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданнях суду 04.12.2014 р. та 11.12.2014 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Державний вищий навчальний заклад „Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" про стягнення 20144,78 грн., посилаючись на наступне.

01.10.2007 року між Державним вищим навчальним закладом „Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу" та Комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси" було укладено договір №5425 на постачання теплової енергії, за яким КП „Теплопостачання міста Одеси" прийняв на себе зобов'язання надавати Державному вищому навчальному закладу „Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу" послуги з теплопостачання навчального корпусу № 3 та гуртожитку (вул. Терешкової, 19), а також навчального корпусу № 2 (вул. Успенська, 83), а позивач - оплачувати надані послуги згідно з фактичними обсягами споживання.

Як зазначає позивач, у серпні-вересні 2014 року Державною фінансовою інспекцією в Одеській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року, в ході якої було встановлено витрачення позивачем коштів на оплату послуг КП „Теплопостачання міста Одеси" з теплопостачання внаслідок завищення обсягу теплових втрат в тепломережі.

Зокрема, як вказує позивач, по навчальному корпусу № 3 та гуртожитку (вул. Терешкової, 19) розробку проекту „Вузол обліку теплової енергії і вузол обліку гарячої води" здійснено у 2000 році на підставі технічних умов, виданих підприємством „Одеські теплові мережі". На виконання вимог технічних умов в проекті здійснено розрахунок теплових втрат, за результатами якого теплові втрати були визначені у розмірі 7%, у такому ж розмірі теплові втрати знайшли відображення у п. 5.5. договору, при цьому вказані втрати у розмірі 7% додаються до показників лічильника, з урахуванням яких нараховується плата за спожиту теплову енергію по навчальному корпусу № 3 та гуртожитку (вул. Терешкової, 19).

Так, позивач вказує, що згідно додатку № 2 до договору вузол обліку розташований на відстані 12 м від точки балансового розмежування. Відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року № 71, у разі організації вузла обліку не на межі розподілу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки розрахункового приладу.

Наразі позивач посилається на те, що відповідно до п. 3.1. КТМ 204 України 244-94 „Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 14.12.93 року, втрати теплоти в теплових мережах залежать від їх протяжності та діаметрів, способу прокладки, типу та стану теплоізоляції, ґрунтових умов експлуатації та інше, і визначаються на підставі відповідних випробувань технічно справних трубопроводів.

Крім того, відповідно до п. 6.3.64, п. 7.7.23 Правил випробування з визначення теплових і гідравлічних втрат у теплових мережах здійснюються з періодичністю один раз на 5 років за програмою, затвердженою технічним керівником організації, що експлуатує теплову мережу, і погодженою технічним керівником джерела постачання. Відповідно до п.3.1.8 КТМ 204 України 244-94 у разі неможливості визначення втрат теплоти в теплових мережах на підставі випробувань, передбачено приймати величину втрат в частках від відпущеної теплоти, зокрема при протяжності теплотраси до 300 м - 1% за кожні 100 м теплотраси від кількості відпущеної тепло енергії.

Як вказує позивач, на думку Державної фінансової інспекції, враховуючи, що розрахунок теплових втрат у мережі по навчальному корпусу № 3 та гуртожитку (вул. Терешкової, 19) проводився ще у 2000 році, і після цього інших випробувань не проводилося, розрахунки за спожиту позивачем теплову енергію необхідно здійснювати за фактично отриману кількість теплової енергії, визначену за приладами обліку, з урахуванням втрат в теплотрасі у розмірі 1% від спожитої теплоти, як це передбачено вимогами п. 3.1.8 КТМ 204 України 244-94.

Також позивач вказує, що до рахунків на оплату послуг з теплопостачання навчального корпусу № 2 (вул. Успенська, 83), КП „Теплопостачання міста Одеси" включається компенсація втрат у тепловій мережі у розмірі 2,9%, що підтверджується копіями звітів за спожиту теплову енергію та рахунків-фактур. Таким чином, оскільки вказані втрати чинним договором між позивачем та КП „Теплопостачання міста Одеси" взагалі не передбачені, і ніякі обрахунки їх розміру ніколи не проводилися, відповідно, на думку позивача, такі витрати безпідставно сплачені позивачем і підлягають поверненню.

Так, позивач вказує, що за розрахунками Державної фінансової інспекції за період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року, позивачем безпідставно сплачено відповідачеві грошові кошти у загальній сумі 20144,78 грн., у тому числі по навчальному корпусу № 3 та гуртожитку (вул. Терешковій, 19) в сумі 16007,69 грн., а по навчальному корпусу № 2 (вул. Успенська, 83) - в сумі 4137,09 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2014 р. позовну заяву Державного вищого навчального закладу „Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/4538/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 133-137). Зокрема, відповідач вказує, що в акті ревізії зазначено про те, що розрахунки Коледжу із постачальником теплової енергії - КП „Теплопостачання міста Одеси", які проводяться на підставі договору на постачання теплової енергії від 01.10.2007 р. № 5425 та показників теплолічильника, не відповідають вимогам нормативних документів, що регулюють правовідносини між споживачами та постачальниками теплової енергії. Однак, з висновками Державної фінансової інспекції в Одеській області відповідач не погоджується, оскільки вважає, що позивач припустився помилкового тлумачення вищезазначених нормативних документів, що призвело до необґрунтованих вимог. По-перше, відповідач вказує, що діючими нормативними документами не визначений обов'язок теплопостачальної організації проводити випробування в теплових мережах, що належать іншому власнику, теплопостачальна організація не несе відповідальності за технічний стан теплових мереж інших споживачів. Визначення втрат у теплових мережах, передбачених Правилами № 71 та Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, насамперед пов'язано з необхідністю формування заявок придбання енергоносіїв необхідних для виробітки теплової енергії, на планування поставки тепла протягом опалювального сезону та може бути використано для розрахунку теплової енергії відпущеної споживачам, які не мають приладів обліку. Як зазначає відповідач, у спірний період, що перевірявся, між сторонами існував договір на постачання теплової енергії від 01.10.2007 р. № 5425, в п. 5.5 якого встановлено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін схематично вказана в додатку № 2 до договору і не може бути змінена в односторонньому порядку. Так, у додатку № 2 до договору містяться схеми теплотрас, що перебувають на балансі споживача за адресами: вул. Успенська, 83 та вул. Терешкової, 19. Розробку проекту „Автоматичний комерційний облік споживаемої теплової енергії" за адресою вул. Успенська, 83 здійснено у 1998 році Підприємством „Енергоучет" на підставі технічних умов, виданих КП „Одеські теплові мережі". На виконання вимог технічних умов в проекті підприємством здійснено розрахунок втрат теплової енергії та визначено їх у розмірі -2,9 %. Розробку проекту „Вузол обліку теплової енергії та вузол обліку гарячої води" за адресою вул. Терешкової, 19 здійснено у 2000 році Фірмою „Енергоучет" на підставі технічних умов, виданих КП „Одеські теплові мережі". На виконання вимог технічних умов в проекті підприємством здійснено розрахунок втрат теплової енергії та визначено їх у розмірі - 7,0 %. Крім того, 06.04.2012 р. між КП „Теплопостачання міста Одеси" та Коледжем був укладений договір про закупівлю послуги з теплопостачання № 5425/1, відповідно до вимог Закону України „Про здійснення державних закупівель", п. 11.2.3 якого визначено, що втрати теплової енергії на дільницях тепломереж, що перебувають на балансі споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку складають по вул. Терешкової, 19 - 7% від об'єму споживання теплової енергії в звітному періоді, по вул. Успенській, 83 - 2,9% від об'єму споживання теплової енергії в звітному періоді. Як стверджує відповідача, позивачем самостійно складалися та надавалися відповідачу звіти про фактичне щомісячне споживання теплової енергії, в яких зазначалися, зокрема, відповідні втрати теплової енергії за відповідними адресами. Отже, відповідач вважає, що оплата спожитої теплової енергії споживачем з урахуванням її втрат у власних мережах за адресами вул. Успенська, 83 та вул. Терешкової, 19 є цілком ґрунтовною, а посилання позивача на те, що нарахування за втрати теплової енергії здійснені безпідставно, не відповідають дійсності і суперечать вимогам нормативних актів, що регулюють правовідносини між споживачами та постачальниками теплової енергії.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.10.2007 року між Державним вищим навчальним закладом „Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу" (споживач) та Комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси" (Теплопостачальна організація) було укладено договір № 5425 на постачання теплової енергії, відповідно до п. 1 якого теплопостачальна організація (відповідач) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (позивачу) теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу на опалювання та гаряче водопостачання на об'єктах навчального корпусу № 3 та гуртожитку (вул. Терешкової, 19), а також навчального корпусу № 2 (вул. Успенська, 83) в обсягах згідно додатку до цього договору (п. 2.1 договору).

Пунктами 3.2.1, 3.2.2, 3.2.14 договору передбачено, що споживач зобов'язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором. При припиненні (обмеженні) теплопостачання в зв'язку з порушенням споживачем умов договору відшкодувати витрати теплопостачальної організації по припиненню та поновленню теплопостачання у відповідності до калькуляції на проведення робіт.

В свою чергу теплопостачальна організація зобов'язалась забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з додатком 1; повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла (п. 4.2.1, 4.2.3 договору).

Відповідно до п. 5.1., 5.2., 5.4. договору облік споживання теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання визначається за показниками приладів обліку. Звіт про фактичне щомісячне споживання теплової енергії споживач надає теплопостачальній організації в термін з 28 по 30 число звітного місяця. Вузли обліку теплової енергії зобов'язані проходити періодичну перевірку згідно технічної документації на прилад обліку теплової енергії і вимог Держстандарту України.

В п. 5.5. договору зазначено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін: схематично вказана у додатку 2 до договору і не може бути змінена в односторонньому порядку. Втрати теплової енергії на дільницях тепломереж, що перебувають на балансі споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку складають: по вул. Терешковій, 19 - 7% від об'єму споживання теплової енергії в звітному періоді.

Згідно пунктів 6.1-6.6 договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації відповідно до встановлених тарифів на теплову енергію в розмірі: по вул. Терешкової, 19 (гуртожиток) - 179,12 грн. за 1 Гкал, по вул. Успенська, 83 (адмін. корпус) - 282,30 грн. за 1 Гкал, діючому на момент укладення договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця, наступного за розрахунковим. Споживач та теплопостачальна організація щомісячно до 15 числа після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується в рахунку-фактурі, що надається споживачу для подальшої оплати. Перераховані споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу, зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності такого зазначення в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі.

Згідно п. 10.1 вказаного договору останній набув чинності з дня його підписання та строк його дії договору визначений до 31.12.2009 р. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 10.3 договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4 договору).

Згідно додатку 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії на об'єкти позивача, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 19 (гуртожиток) та вул. Успенська, 83 (адмін. корпус). В додатку 2 затверджено схему теплотраси, що перебуває на балансі споживача. Згідно додатку № 3 до договору сторонами узгоджено умови припинення подачі теплової енергії.

Так, укладений між сторонами по справі договір на постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Із змісту ч. 3 ст. 24, ч. 2, ст. 25 Закону України „Про теплопостачання" випливає, що основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як з'ясовано судом, на виконання умов вказаного договору КП "Теплопостачання міста Одеси" відпускало позивачу теплову енергію на протязі 2012 р., 2013 р. та перший квартал 2014 року, про що свідчать надані сторонами до суду копіями звітів за спожиту теплову енергію за вказаний період, при цьому останній згідно з прийнятими на себе зобов'язаннями здійснював оплату за отриману теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не оспорюється відповідачем.

Однак, за ствердженнями позивача, ним за період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року, було витрачено зайві кошти на оплату послуг з теплопостачання КП „Теплопостачання міста Одеси" внаслідок завищення обсягу теплових втрат в тепломережі. Так, на думку позивача, ним за період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року безпідставно сплачено відповідачу грошові кошти у загальній сумі 20144,78 грн., у тому числі по навчальному корпусу № 3 та гуртожитку (вул. Терешковій, 19) в сумі 16007,69 грн., а по навчальному корпусу № 2 (вул. Успенська, 83) - в сумі 4137,09 грн., у зв'язку з чим підлягають поверненню згідно ст. 1212 ЦК України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує матеріалами ревізії фінансово-господарської діяльності Державного вищого навчального закладу „Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу" (далі - Коледж) за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р., яку проведено Державною фінансовою інспекцією в Одеській області з 27.06.2014 р. по 12.09.2014 р., про що складено акт ревізії від 19.09.2014 р. № 031-11/168 та вимога про усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни від 03.10.2014 р. № 15-031-23-14/9366. Як вбачається зі змісту вказаного акту, ревізією оплати комунальних послуг встановлено проведення зайвих виплат бюджетних коштів внаслідок завищення обсягу наданих послуг з теплопостачання. Так, в акті ревізії зазначено, що розрахунки Коледжу із постачальником теплової енергії КП „Теплопостачання міста Одеси", які проводяться на підставі договору на постачання теплової енергії від 01.10.2007 р. № 5425 та показників теплолічильника, не відповідають вимогам нормативних документів, що регулюють правовідносини між споживачами та постачальниками теплової енергії.

При цьому ревізією повноти та правильності витрачання коштів на послуги теплопостачання навчального корпусу Коледжу, розташованого по вул. Успенській, 83, встановлено, що позивач сплачує втрати теплової енергії у розмірі 2,9 %. Зазначені втрати теплової енергії відображені у звітах за спожиту теплову енергію та рахунках на оплату послуг теплопостачання, однак договором № 5425 не передбачені втрати теплової енергії на дільницях тепломереж по вул. Успенській, 83 у розмірі 2,9 %, які безпідставно та в порушення вимог ст. 2 Бюджетного кодексу України та ст. 629 Цивільного кодексу України сплачені Коледжем у повному обсязі, а саме за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р. у загальній сумі 4137,09 грн.

Крім того, проведеним під час ревізії розрахунком встановлено завищення обсягу теплових втрат в тепломережі на 43,79 Гкал, внаслідок чого постачальником зайво пред'явлено до оплати за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р. рахунки на суму 16007,69 грн., які Коледжем оплачено в повному обсязі за рахунок коштів спеціального фонду кошторису, чим завдано збитків установі на вказану суму. Позивач вважає, що це безпосередньо пов'язано з втратами в теплових мережах Коледжу, визначеними в п. 5.5 договору № 5425 у розмірі 7% згідно технічної документації на установку приладу обліку.

Так, враховуючи непроведення з 2000 року випробувань з визначення теплових втрат та відсутність у відповідача документів, які б свідчили про проведення випробувань з визначення теплових втрат в тепломережі, позивач стверджує, що розрахунки за спожиту Коледжем теплову енергію необхідно здійснювати за фактично отриману кількість теплової енергії, визначену за приладами обліку, з урахуванням втрат в теплотрасі у розмірі 1% від спожитої теплоти, як це передбачено вимогами пункту 3.1.8 КТМ 204 України 244-94.

При цьому позивач посилається на пункт 3.1 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 14.12.1993 (КТМ 204 України 244-94), де вказано, що втрати теплоти в теплових мережах залежать від їх протяжності та діаметрів, способу прокладки, типу та стану теплоізоляції, ґрунтових умов експлуатації та інше, і визначаються на підставі відповідних випробувань технічно справних трубопроводів. Результати випробувань належить оформляти актом.

Також позивач посилається на вимоги пунктів 6.3.64, 7.7.23 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 р. № 71 (далі - Правила № 71), якими передбачено, що випробування з визначення теплових втрат у теплових мережах здійснюються з періодичністю один раз на 5 років за програмою, затвердженою технічним керівником організації, що експлуатує теплову мережу, і погодженою технічним керівником джерела постачання. Випробування повинні здійснюватися спеціалізованою організацією згідно з „РД 34.09.255 (МУ 34-70-080-84) Методичні вказівки по визначенню теплових втрат у водяних і парових теплових мережах". У разі неможливості визначення втрат теплоти в теплових мережах на підставі випробувань, застосовується пункт 3.1.8 КТМ 204 України 244-94, яким передбачено приймати величину згаданих втрат в частках відпущеної теплоти, зокрема, при протяжності теплотраси до 300 м - 1% за кожні 100 м теплотраси від кількості відпущеної теплоенергії.

Разом з тим господарський суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення зайво перерахованих коштів стосовно теплових втрат у розмір 7% від отриманої теплової енергії по навчальному корпусу № 3 та гуртожитку по вул. Терешковій, 19, в сумі 16007,69 грн. за своєю суттю є фактично вимогами про повернення виконаного стороною згідно ст. 1212 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що відносини щодо сплати позивачем на користь відповідача спірних коштів виникли на підставі договору на постачання теплової енергії від 01.10.2007 р. № 5425, який діяв у спірний період, за який нараховано заявлені до стягнення суми, що підтверджується сторонами.

Всі умови внесені до цього договору є істотними і договір сторонами повинен виконуватися належним чином у відповідності до його умов. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як з'ясовано судом, при визначенні сторонами в договорі порядку розрахунків втрат теплової енергії по навчальному корпусу № 3 та гуртожитку по вул. Терешковій, 19, були застосовані дані розробленого Фірмою „Энергоучет" проекту „Вузла обліку теплової енергії і вузла обліку гарячої води" від 24.07.2000 року, а не нормативні документи, на застосуванні яких наполягає позивач. Так, на виконання вимог технічних умов в проекті підприємством здійснено розрахунок втрат теплової енергії та визначено їх у розмірі 7,0%.

Відповідач вказує, що згідно п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 р. № 71, облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватись у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем. У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на дільниці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів. Натомість порядок здійснення розрахунку втрат у вказаному випадку сторони спеціально погодили у п. 5.5. договору від 01.10.2007 року.

Як вже зазначалось, п. 5.5 договору № 5425 встановлено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін схематично вказана в додатку № 2 до договору і не може бути змінена в односторонньому порядку. У додатку № 2 до даного договору містяться схеми теплотрас, що перебувають на балансі споживача за адресами: вул. Успенська, 83 та вул. Терешкової, 19. Наразі у вказаному п. 5.5 договору сторони визначили, що втрати теплової енергії на дільницях тепломереж, що перебувають на балансі споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку складають по вул. Терешковій, 19 - 7% від об'єму споживання теплової енергії в звітному періоді.

В свою чергу з огляду на зазначені умови п. 5.5 договору № 5425, суд вважає, що позивачем цілком правомірно сплачувались такі втрати теплової енергії у визначеному сторонами в договорі розмірі, який був погоджений при укладенні договору.

Позивач не довів суду наявність належних правових підстав, які б виключали застосування умов договору між сторонами з приводу порядку розрахунку певного показника, що формує ціну договору, адже зміни до договору не внесено і його відповідні умови не визнавалися недійсними.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, виявлені плановою ревізією Держфінінспекції порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Враховуючи те, що виявлення будь-яких порушень Державною фінансовою інспекцією в Одеській області не призводить до зміни умов договору між сторонами від 01.10.2007 року і розрахунок кількості теплової енергії, яку повинен оплачувати позивач, визначається у вигляді суми показників лічильника та розрахунків втрат тепла згідно п. 5.5. договору і даних робочого проекту теплолічильника, то суд вважає, що відповідач правомірно проводив нарахування позивачу вартості спожитих послуг і підстав для стягнення спірної суми коштів за надання послуг з теплопостачання у навчальному корпусі № 3 та гуртожитку по вул. Терешковій, 19, немає.

Також зі свого боку позивач не заперечує, що саме у відповідності до умов договору між сторонами нарахування постачальником втрат в тепловій мережі відбувалось згідно робочого проекту, який містить розрахунок теплових втрат по теплотрасі від межі розподілу балансової належності до лічильника. Вказані втрати щомісячно додаються до показників лічильника, з урахуванням яких нараховується плата за спожиту теплову енергію позивачу. При оплаті рахунків відповідача позивач усвідомлював порядок нарахування йому вартості енергоносія за договором та не заперечував цього. За таких обставин, висновок в акті ревізії щодо завищення вартості послуг з теплопостачання на об'єкт по вул. Терешковій, 19 до уваги суду не приймається.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Необхідність в поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору (до його повного виконання). Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належне виконала, таке виконання втрачає правову підставу. В цій частині визначається, що сторона договору не має права вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб'єкту, який вже втратив статус сторони договору. Аналогічно і обов'язок повернення несе не сторона договору, а суб'єкт, який мав такий статус у минулому.

Також в силу приписів ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з викладеного та з огляду на наявність виконаного сторонами по справі договору з постачання теплової енергії, який недійсним не визнавався, суд вважає, що відповідачем було набуто спірну суму коштів у розмірі 16007,69 грн. за наявності правової підстави, оскільки останні були перераховані позивачем в межах здійснення оплати отриманої теплової енергії за договором № 5425. В свою чергу вказані обставини виключають можливість покладення на відповідача обов'язку щодо повернення вказаних коштів у розмірі 16007,69 грн. Такої ж позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 22 січня 2013 року по справі № 5006/18/13/2012, яка є обов'язковою для всіх судів України згідно ст. 111-28 ГПК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 4137,09 грн., сплачених в якості оплати за послуги теплопостачання по навчальному корпусу № 2 по вул. Успенська, 83, суд зазначає наступне.

Вказана сума, заявлена позивачем до стягнення, складається з розміру сплачених позивачем втрат теплової енергії у розмірі 2,9% за лютий і грудень 2012 року, січень, лютий, листопад і грудень 2013 року, січень і лютий 2014 року (а.с. 30).

Як вказує відповідач, розробку проекту „Автоматичний комерційний облік споживаємої теплової енергії" на об'єкті за адресою вул. Успенська, 83 здійснено у 1998 році Підприємством „Энергоучет" на підставі технічних умов, виданих КП „Одеські теплові мережі". На виконання вимог технічних умов відповідачем здійснено розрахунок втрат теплової енергії та визначено їх у розмірі - 2,9%.

Разом з тим діючий між сторонами договір № 5425 від 01.10.2007 р. не передбачає обов'язку позивача по сплаті таких втрат у розмірі 2,9%. Тобто сторони при укладенні договору не визначали порядок сплати втрат теплової енергії при її постачанні на адмін.будівлю за адресою вул. Успенська, 83. Посилання відповідача на договір № 5425/1 від 06.04.2012 про закупівлю послуги з теплопостачання між КП „Теплопостачання міста Одеси" та позивачем, в п. 11.2.3 якого визначено втрати теплової енергії у розмірі 2,9% втрати на дільницях тепломереж, що перебувають на балансі споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку по вул. Успенська, 83, судом до уваги не приймаються, оскільки, як з'ясовано судом, вказаний договір не виконувався сторонами, послуги з теплопостачання відповідач за ним не надавав, та будь-які сплати за цим договором позивач не здійснював, про що свідчать наявні в матеріалах справи звіти про спожиту теплову енергію, рахунки і платіжні доручення, в яких підставою поставки теплової енергії та її сплати визначено договір № 5425 від 01.10.2007р., що сторонами не оспорювалось.

Інших правових підстав, які б наділяли позивача обов'язком їх сплачувати, відповідач не навів. У зв'язку з цим суд погоджується з доводами позивача про безпідставність сплати вказаних втрат за заявлений спірний період у лютому і грудні 2012 року, січні, лютому, листопаді і грудні 2013 року, січні і лютому 2014 року.

Отже, суд вважає, що відповідач набув майно (гроші) за відсутністю достатніх правових підстав - укладеного договору та у спосіб, що суперечить цивільному законодавству.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Натомість в діючому договорі № 5425 відсутні умови щодо встановлення втрат теплової енергії у розмірі 2,9%, які підлягали б сплаті позивачем при поставці теплової енергії на об'єкті по вул. Успенська, 83.

У постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 р. у справі N 5006/18/13/2012 викладено правову позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Разом з тим господарським судом під час розгляду справи було встановлено обставини щодо перерахування відповідачу спірної суми коштів у розмірі 4137,09 грн. за відсутністю належних правових підстав.

Тому у даному випадку позивач, здійснивши сплату непередбачених договором № 5425 втрат теплової енергії, зменшив своє майно, а відповідач, отримавши ці кошти, збагатився за рахунок вказаних коштів поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Посилання відповідача на те, що позивачем самостійно складалися та надавалися відповідачу звіти про фактичне щомісячне споживання теплової енергії, в яких зазначалися, зокрема, відповідні втрати теплової енергії за адресою вул. Успенська, 83, до уваги суду не приймаються, оскільки цей факт не свідчить про наявність правових підстав для сплати вказаних втрат за відсутністю досягнутої сторонами домовленості в чинному договорі.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача в цій частині щодо необхідності повернення йому безпідставно сплачених коштів за втрати теплової енергії по корпусу за адресою вул. Успенська, 83.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного вищого навчального закладу „Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу" частково обґрунтовані і відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного вищого навчального закладу „Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу" до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" про стягнення 20144,78 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102; р/р 26037301416451 в філії Одеське ОУ АТ „Державний ощадний банк України", МФО 328845) на користь Державного вищого навчального закладу „Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу" (65012, м. Одеса, вул. Троїцька, 25; код ЄДРПОУ 01566241; п/р 35220201014779 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) безпідставно сплачені кошти в сумі 4137/чотири тисячі сто тридцять сім/грн. 09 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 375/триста сімдесят п'ять/грн. 21 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Державного вищого навчального закладу „Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу" до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12 січня 2015 р.

Суддя В.С. Петров