Ухвала суду № 42295473, 02.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2014 року

справа № 808/1216/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Нагорної Л.М. Олефіренко Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі № 808/1216/14 за адміністративним позовом Приватне підприємство "Роніс" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006761501 від 15.11.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Приватне підприємство “Роніс” (далі – ПП “Роніс”, позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі – ДПІ у Орджонікідзевському районі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 №0006761501 про нарахування штрафу з податку на прибуток у розмірі 3 722,40грн.; визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Міндоходів у Запорізькійобласті про результати розгляду первинної скарги вих. №317/10/08-01-10-04-20 від 28.01.2014.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0006761501 від 15.11.2013, винесене Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про нарахування штрафу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3722,40грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що під час винесення судом першої інстанції постанови, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до не правильного вирішення спору та просив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступного.

08.11.2012 позивач надав до ДПІ у Орджонікідзевському районі податкову декларацію з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року та додаток ВП. У декларації в р.23 “Збільшення податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється (позитивнее значення (рядок 16 – рядок 16 Податкової декларації, яка уточнюється) + позитивне значення (рядок 22 – рядок 22 Податкової декларації, яка уточнюється) розділу “Самостійне виправлення помилок” - помилково збільшив податкове зобов’язання та видобразив 19 592грн.

Указана помилка виправлена ПП “Роніс” під час подання декларації з податку на прибуток за 2012 рік, у якій відобразив податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного (звітного) періоду (рядок 14 – рядок15): мінус 19167грн. Декларація подана до ДПІ у Орджонікідзевському районі 23.01.2013 та рити мана відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

27.02.2013 між позивачем та відповідачем підписаний акт №83, зі змісту якого вбачається, що ПП “Роніс” сплачено пеню у розмірі 439,51грн. та суму податку у розмірі 425 грн. Нараховано (зменшено) суму податкового зобо’язання: мінус 19167грн.

07.11.2013 ДПІ у Орджонікідзевському районі проведено камеральну перевірку ПП “Роніс”, за результатами якої складений акт №403/15-07/32518657. Проведеною перевіркою встановлено та у акті зафіксоване порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно сплачено узгоджено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 19167грн. (555 + 18612).

Позивач надав до ДПІ у Орджонікідзевському районі заперечення на акт, проте листом від 11.11.2013 відповідач повідомив, що висновки акту є правильними.

15.11.2013 ДПІ у Орджонікідзевському районі винесене податкове повідомлення-рішення №0006761501 та нараховано позивачу штраф у розмірі 20% у сумі 3722,40грн. від погашеної суми податку 18612грн.

Позивач оскаржив указане рішення до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, проте рішення про результати розгляду первинної скарги від 28.01.2014 скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 №0006761501 та рішення про результати розгляду первинної скарги вих. №317/10/08-01-10-04-20 від 28.01.2014 протиправними позивач звернувся до суду та просить їх скасувати.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що допущена позивачем помилка самостійно виправлена під час подання декларації з податку на прибуток за 2012 рік, у відповідності до приписів ст.50 ПК України. Декларація подана до ДПІ у Орджонікідзевському районі 23.01.2013, тобто, до проведення перевірки та складання акту за її результатами (перевірка проведена 07.11.2013). Тому застосування відповідачем до підприємства штрафу на підставі ст.126 ПК України є необґрунтованим.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

Згідно із п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Внесення змін до податкової звітності регулюється положеннями ст. 50 ПК України, приписами якої встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно із п. 120.1 ст. ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до п.120.2 ст.120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п’ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем сума податку на прибуток у податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року помилково завищена, а тому, у відповідності до приписів ПК України, штрафи не застосовуються.

Допущена позивачем помилка самостійно виправлена під час подання декларації з податку на прибуток за 2012 рік, у відповідності до приписів ст.50 ПК України. Декларація подана до ДПІ у Орджонікідзевському районі 23.01.2013, тобто, до проведення перевірки та складання акту за її результатами (перевірка проведена 07.11.2013).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування відповідачем до підприємства штрафу на підставі ст.126 ПК України є необґрунтованим.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 23.04.2014 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: Н.А. Олефіренко