Ухвала суду № 42295155, 14.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3516/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Вівдиченко Т.Р., Горбань Н.І.. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

6 червня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Київфарм» (далі Товариство або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі ОДПІ або відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0008852204, № 0008862213 від 10.12.2013 року та № 0002852204 від 14.03.2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт № 278/10-06/2202/30270526 від 08.11.2013 року (далі Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки, рішення № 5510/10-06-22-02/30270526 від 06.12.2013 року «про розгляд заперечення до Акту перевірки» та Рішення Головного управління Міндоходів у Київській області № 476/10/10-36-10-01-206/1120 від 28.02.2014 року «про результати розгляду скарги позивача» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0008852204 від 10.12.2013 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 744 грн., з них 7 348 грн. основне зобов'язання, 1 396 грн. штрафні санкції;

- № 0008862213 від 10.12.2013 року, яким позивачу нараховані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, регулювання обігу готівки та застосування РРО у розмірі 183 000 грн.;

- № 0008872204 від 14.03.2014 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 886 003 грн., з них 724 429 грн. основне зобов'язання, 143 770 грн. штрафні санкції.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Київській області, а згодом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, є безпідставними, оскільки всі операції з надання контрагентами послуг позивачу мали реальний характер, що підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому Товариство правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Судом першої інстанції зазначено, що висновки відповідача про неповне оприбуткування позивачем готівки є необґрунтованими та не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами. Водночас, судом першої інстанції встановлено, що Товариство своєчасно та у повному обсязі оприбутковує всю готівку, що надходить до каси позивача.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на Акт перевірки, в якому відображено, що позивачем безпідставно віднесено до витрат (до операційних витрат та до витрат на збут) суму коштів у розмірі 724 429 грн., сплачених товариством контрагентам за послуги, надання яких не підтверджено документально.

Однак, колегія суддів вважає необгрунтованими зазначені твердження відповідача з огляду на наступне.

Так, в розділі Акта перевірки 3.1.2 «Валові витрати» податковий орган зазначає про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат за 4 квартал 2010 року коштів у розмірі 156 583 грн., сплачених позивачем ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит» за отримані аудиторські консультаційні послуги.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит» укладено Договір про надання аудиторських консультаційних послуг від 30.12.2009 року, відповідно до умов якого виконавець - ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит» брало на себе зобов'язання надати позивачу аудиторські послуги (Том ІІ, а.с.2).

За результатами здійснення вищенаведених господарських операцій сторонами складено Акт приймання-передачі послуг від 10.12.2010 року до Договору від 30.12.2009 року, відповідно до якого замовник та виконавець затвердили, що аудиторські послуги надані виконавцем вчасно та у повному обсязі (Том ІІ а.с. 5).

Також, ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит» виписало позивачу податкові накладні № 12214 та від 23.12.2010 № 12233 від 21.12.2010 року, відповідно до яких загальна вартість наданих послуг склала 187 900 грн. (включаючи ПДВ у розмірі 31 316 грн. 67 коп.) (Том ІІ а.с. 6-7 ).

Факт оплати за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями (Том IV а.с.30-32).

ОДПІ в Акті перевірки та в апеляційній скарзі стверджує що оскільки позивачем окрім вищезазначеного Акта приймання-передачі послуг жодних інших первинних документів на підтвердження дійсного надання контрагентом послуг не надано, а зазначений Акт приймання-передачі послуг не містить деталізованої інформації про надані послуги, то ТОВ «Київфарм» не повинно було включати кошти, сплачені за надані послуги ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит», до витрат підприємства.

Однак, колегія суддів вважає, що вказаний Акт приймання-передачі послуг від 10.12.2010 року оформлений сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, містить усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є таким, що в повній мірі підтверджує правомірність формування даних податкового обліку позивача, зокрема, правомірність віднесення товариством до витрат вартості отриманих послуг у розмірі 156 583 грн.

Разом з тим, деталізована інформація про надані послуги міститься в Узагальнюючому звіті до Договору від 30.12.2009 року (Том V а.с.182), з якого можливо встановити кількість людино-годин, витрачених контрагентом на надання позивачу послуг, кількість сторінок письмових консультацій та загальну вартість робіт.

Також, матеріали справи містять Листи надання консультацій (Том V а.с.183-237), з яких можна встановити дату надання консультацій, кому саме з працівників позивача надавались консультації ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит» та у чому полягала суть наданих консультацій.

Водночас, в Акті перевірки відсутні дані, які підтверджували, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит» не сплатив податки з отриманого доходу, так сам як і відсутні докази протиправних дій посадових осіб ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит» в частині ухилення від сплати податків.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат за 4 квартал 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит».

Крім того, в апеляційній скарзі ОДПІ посилається на Акт перевірки, в якому зазначено, що в результаті вибіркової перевірки дотримання позивачем вимог законодавства щодо оприбуткування готівки виявлено факти неповного оприбуткування готівки на загальну суму 36 600 грн., а саме: встановлено, що в кінці робочого дня в одному з аптечних кіосків позивача у м. Яготин проводилась «службова видача» готівки (видача готівки з місця проведення розрахунків), яка оприбутковувалась в касовій книзі підприємства відповідно до прибуткових касових ордерів не на повну суму «службової видачі» (Том І а.с.65).

На думку відповідача, зазначений факт свідчить про порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 року (далі Положення № 637).

Проте, колегія суддів вважає такі твердження податкового органу необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно із пунктом 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року, унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи Z-звітів (Том ІІІ а.с.11-222), перехідний залишок готівки (100 грн.), який використовується в якості «розмінної монети» для видачі здачі покупцям, не вибував з каси позивача при здійсненні операцій «службове внесення», а «переходив» з одного Z-звіту до іншого. При цьому, операція «службове внесення» щодо зазначених коштів у розмірі 100 грн. проводилась щоденно у відповідності до пункту 4.5 Порядку № 614.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що фактів не оприбуткування готівки не вствновлено, а відтак, твердження відповідача про порушення позивачем пункту 2.6 Положення № 637 є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 19.01.2015 року

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Горбань Н.І.