Постанова № 42294957, 06.01.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2015 року Справа № 803/2469/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю представника позивача Шелестюка І.А.,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Нова Перспектива» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Нова Перспектива» (далі - ПП «Нова Перспектива», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № 0012032201.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2014 року замінено у даній справі відповідача Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області її правонаступником Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (а. с. 120-121).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Нова Перспектива» щодо показників, задекларованих у податкових деклараціях з податку на прибуток, податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 31.08.2014 року, про що складено акт від 28.10.2014 року № 8615/22-01/32475509. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено пункти 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 110227,00 грн., в т. ч. за 2013 рік - 110227,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 19.11.2014 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0012032201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 137783,75 грн., в т. ч. за основним платежем - 110227,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 27556,75 грн.

Позивач не погоджується із висновками перевірки та вказаним податковим повідомленням-рішенням з тих підстав, що господарські операції між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, що мали місце в 2013 році по наданню послуг з виготовлення виробів з металу, носили реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а висновки відповідача щодо неможливості вказаним підприємцем надавати послуги ґрунтуються виключного на припущеннях.

Позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 19.11.2014 року № 0012032201.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 17.12.2014 року (а. с. 41) представник відповідача адміністративний позов не визнала та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що перевіркою було встановлено наявність взаємовідносин позивача та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, яким надавалися послуги з виготовлення виробів з металу, проте, враховуючи, що ОСОБА_4 працює на умовах повної зайнятості на посаді директора ТзОВ «Енергооснова» та за відсутності найманих у нього осіб, це не дає йому змоги фізично займатися підприємницькою діяльністю та надавати послуги з виготовлення виробів з металу у значних обсягах, а первинні документи містять ряд недоліків, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ПП «Нова Перспектива» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 398781 (а. с. 55), перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 19.06.2013 року № 828 (а. с. 56).

Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Нова Перспектива» щодо показників, задекларованих у податкових деклараціях з податку на прибуток, податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 31.08.2014 року, про що складено акт від 28.10.2014 року № 8615/22-01/32475509 (а. с. 7-24).

Перевіркою встановлено взаємовідносини з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (платник єдиного податку), яким у 2013 році надавалися послуги з виготовлення виробів з металу. Відповідно до даних оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» підприємством у 2013 році отримано послуги по виготовленню виробів з металу, які віднесено до ряд. 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у загальній сумі 580140,00 грн. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) вищезазначеному контрагенту було нараховано та виплачено 580140,00 грн. У відповідності до наявних даних інформаційного блоку Луцької ОДПІ встановлено, що ОСОБА_4 є директором ТзОВ «Енергооснова», основний вид діяльності - 28.92 виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва. Згідно поданої декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця у 2013 році ОСОБА_4 задекларовано відсутність фактичної чисельності працівників, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2013 рік не подано. Враховуючи, що ОСОБА_4 працює на умовах повної зайнятості на посаді директора ТзОВ «Енергооснова» та за відсутності найманих осіб у нього, перевіркою зроблено висновок про неможливість вказаним підприємцем надавати послуги з виготовлення виробів з металу у значних обсягах. Підприємством завищено дані ряд. 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2013 рік в сумі 580140,00 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено пункти 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 110227,00 грн., в т. ч. за 2013 рік - 110227,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 19.11.2014 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0012032201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 137783,75 грн., в т. ч. за основним платежем - 110227,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 27556,75 грн. (а. с. 6).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Як передбачено пунктами 138.1, 138.2 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 цього ж Кодексу визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи слідує, що у 2013 році між ПП «Нова Перспектива» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 були здійснені господарські операції з поставки товарів згідно із договором № 2/031 від 03.01.2013 року (а. с. 107) та надання послуг з механічної обробки металевих заготовок згідно з договором № 5 від 01.04.2013 року та послуг з виготовлення обладнання згідно з договором № 1 від 29.08.2013 року (а. с. 83-85). Господарські операції між вказаними суб'єктами господарювання оформлені актами прийому-передачі (а. с. 86-87, 98-100), транспортування продукції підтверджується договором про надання транспортних послуг вантажними автомобілями від 03.01.2013 року (а. с. 142), товарно-транспортними накладними (а. с. 88-93,101-106, 108), актами надання послуг (а. с. 143-147), оплата проведена згідно з платіжними дорученнями (а. с. 69-82), станом на 31.03.2014 року заборгованість по платежах відсутня, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків (а. с. 123).

Як слідує із письмових пояснень ПП «Нова Перспектива» від 05.01.2015 року № 05/01/15-01 (а. с. 122), позивач здійснив обробку та виготовлення запчастин та заготовок до запасних частин гірничо-шахтного обладнання і в подальшому їх реалізував, що підтверджується видатковими накладними (а. с. 124, 126, 136, 138, 140), товарно-транспортними накладними (а. с. 125, 127, 137, 139, 141), а до собівартості реалізованої продукції були включені витрати з придбання частин та послуг від фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на загальну суму 580140,00 грн., що також підтверджується довідками-розрахунками калькуляції собівартості продукції (а. с. 128-129, 131, 135).

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, позивач належними та допустимими доказами довів правомірність формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, по господарських операціях з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4

Суд не бере до уваги доводи податкового органу про неможливість здійснення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 підприємницької діяльності з надання послуг позивачу, оскільки такі висновки зроблені на припущеннях, без проведення відповідних податкових перевірок чи зустрічних звірок підприємця та без урахування наданих позивачем первинних документів.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 19.11.2014 року № 0012032201.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 275,57 грн., сплачений платіжними дорученнями № 291 від 05.12.2014 року, № 293 від 05.12.2014 року (а. с. 2, 35).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 19 листопада 2014 року № 0012032201.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Нова Перспектива» судовий збір в розмірі 275 гривень 57 копійок (двісті сімдесят п'ять гривень п'ятдесят сім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Валюх

Постанова складена у повному обсязі 12 січня 2015 року