Ухвала суду № 42294891, 15.01.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

15.01.2015 Справа № 904/9483/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач)

суддів: Величко Н.Л., Дармін М.О.

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", м. Трускавець на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 року у справі № 904/9483/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРООЛІЯ", м. Дніпропетровськ

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", м. Трускавець

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Актив", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3 539 360,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 року у справі № 904/9483/14 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МіК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" м. Дніпропетровськ неустойку у розмірі 3 860 120, 00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 080,00 грн.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "МіК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Актив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" неустойку у розмірі 1 000,00 грн.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" м.Дніпропетровськ надмірно сплачений платіжним дорученням № 768 від 10.12.14р. судовий збір у розмірі 4 142,40 грн.

Не погодившись з даним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДНІПРООЛІЯ" в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

Одночасно скаржник в апеляційній скарзі просить звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на майновий стан товариства.

Апеляційний господарський суд, з метою дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якими передбачено, що кожний має право на розгляд його справи судом, перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам ст.ст. 94, 95 ГПК України, дійшов висновку про необхідність повернення останньої з наступних підстав.

Відповідно до п.п 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно п.п. 4 наведеної правової норми за подання апеляційної скарги на рішення суду у разі подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Оскільки оспорювана сума складає 3 861 120, 00 грн. (3 860 120, 00 грн. + 1 000,00 грн.), то ставка судового збору за подання позовної заяви за цією оспорюванню сумою відповідно до п.п 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" не може бути більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, тобто 73 080,00 гривень.

Отже, 50% вищезазначеної ставки, а саме судовий збір за подання апеляційної скарги на вищезазначене рішення суду, яким задоволено позовну заяву майнового характеру, становить 36 540,00 гривень (73 080 / 2).

Частиною 1 статті 6 згаданого Закону передбачено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

Згідно з ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Виключний перелік осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не розповсюджується на скаржника як такого.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які унеможливлюють сплату судового збору у встановлених законом розмірах, покладається на заінтересовану сторону.

В п.3.1 розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Скаржник у клопотанні про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги посилається на те, що державний виконавець протиправно по зговору з представниками ТОВ «Дніпроолія» і ПАТ «УКРЕКСІМБАНК» заарештувала кредитні рахунки ТОВ «МІК» в ПАТ «УКРЕКСІМБАНК» і стягнула 835 тис. гривень на рахунок держказначейства на користь ТОВ «Дніпроолія» кредитних коштів. Крім того, державний виконавець блокує можливості апелянта взяти кредит, заїм для реалізації права на захист його інтересів в судовому порядку.

В той же час, скаржником на підтвердження доводів клопотання про звільнення від сплати судового збору не надано доказів накладення арешту на кредитні рахунки ТОВ «МІК» в ПАТ «УКРЕКСІМБАНК» (відповідна постанова державного виконавця до клопотання не долучена).

Надана скаржником копія постанови державного виконавця від 23.07.2014 року, якою заборонено посадовим особам ТОВ «МІК» відкривати нові розрахункові рахунки у банках, а також зобов’язано перераховувати готівку, яка надійшла до каси боржника, на розрахунковий рахунок ДВС Криворізького РУЮ, на думку колегії суддів не є доказом блокування державним виконавцем можливості апелянта взяти кредит або заїм, а тим паче доказом скрутного майнового стану апелянта.

Більш того, скаржником на підтвердження доводів клопотання про звільнення від сплати судового збору взагалі не надано жодних у розумінні статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів, які б характеризували його майновий стан, та які можна було б врахувати при задоволенні вищезазначеного клопотання.

А саме, не додано звіту про фінансові результати за 2014 рік, із зазначенням збитків від операційної діяльності ТОВ «МІК», балансу підприємства із зазначенням заборгованості по довгостроковим та короткостроковим кредитам банків, довідок про перебування ТОВ «МІК» у стані банкрутства, довідок банківських установ про відкриті рахунки боржника та залишок коштів на цих рахунках та інше.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й рівність суб’єктів господарювання при оскарженні судових рішень, то самі лише обставини, пов'язані із накладенням 08.08.2013 року, тобто майже півтора роки тому назад, арешту на грошові кошти скаржника в межах суми позову, про що зазначено у листі прокуратури Криворізького району Дніпропетровської області, без довідок банківських установ про рух та залишок коштів на рахунках не можуть вважатися підставою для звільнення скаржника від сплати судового збору.

В той же час, з матеріалів справи та доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що після накладення арешту на грошові кошти скаржника апелянт та засновники апелянта неодноразово захищали свої інтереси у судових інстанціях, подаючи як апеляційні скарги, так і позови майнового характеру (а.с. 26-34, 55-56).

Вищенаведене свідчить про те, що навіть арешт 08.08.2013 року певної суми коштів апелянта, не позбавляє останнього можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

У зв’язку з чим, колегія суддів прийшла до висновку, що скаржником не надано доказів в підтвердження неможливості сплати судового збору, а саме того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

З огляду на викладене, обставини, наведені в клопотанні ТОВ «МІК», не є підставою для звільнення скаржника від сплати судового збору.

Згідно з п. 3 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення господарського суду підлягає поверненню.

Частиною 4 ст. 97 ГПК України передбачено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1,2 і 3 частини 1 цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

На підставі наведеного та керуючись ст. 86, п. 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", м. Трускавець на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 року у справі № 904/9483/14 - повернути скаржнику без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Додаток: (скаржнику) апеляційна скарга від 27.12.2014 року з доданими до неї матеріалами на 17 аркушах.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя М.О. Дармін