Рішення № 42294039, 14.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25638/14 14.01.15

За позовом Агрофірми радгосп «Білозерський»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн»

про стягнення 231 949,20 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача не з`явились

від відповідача не з`явились

В судовому засіданні 14.01.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Агрофірма радгосп «Білозерський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн» про стягнення 231 949,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.10.2013 між сторонами було укладено договір поставки № 23/10-ВМ, на підставі якого позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 183 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0003075 від 24.10.2013. За доводами позивача, відповідач не в повному обсязі оплатив поставлений товар, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 231 949,20 грн., з яких: 183 000,00 грн. - основна суму боргу, 30 679,28 грн. - сума інфляційних нарахувань, 13 095,78 грн. - пеня та 5174,14 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 порушено провадження у справі № 910/25638/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 17.12.2014.

16.12.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло електронне повідомлення позивача, у якому останній просить відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

Ухвалою суду від 17.12.2014 задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на 14.01.2015.

У судове засідання 14.01.2015 представники сторін не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотання про відкладення не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

23 жовтня 2013 року між Агрофірмою радгосп «Білозерський» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн» (надалі - відповідача, покупець) було укладено договір поставки № 23/10-ВМ (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити, покупець прийняти та оплатити товар (виноматеріал урожаю 2012 р.).

Вартість договору складає 183 000,00 грн в т. ч. ПДВ і може бути скорегована сторонами по факту поставки у випадку зміни кількості виноматеріалу (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору покупець здійснює оплату за виноматеріали шляхом безготівкового розрахунку протягом 30 календарних днів з дати відвантаження партії товару. Дата відвантаження вказується в товарно-транспортній накладній.

За доводами позивача, Агрофірма радгосп «Білозерський» належним чином виконав свої зобов'язання за договором та постави відповідачу товар на загальну суму 183 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладеною № РН-0003075 від 24.102013 р., довіреністю № 796 від 23.10.2013 р. на отримання матеріальних цінностей та товарно-транспортною накладною від 24.10.2013 р. Проте відповідачем в порушення договірних зобов'язань не оплачено товар у повному обсязі, у зв'язку з чим борг у відповідача перед позивачем становить 183 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.1. договору покупець здійснює оплату за виноматеріали шляхом безготівкового розрахунку протягом 30 календарних днів з дати відвантаження партії товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 183 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладеною № РН-0003075 від 24.102013 р., підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою їх печатками, довіреністю № 796 від 23.10.2013 р. на отримання матеріальних цінностей та товарно-транспортною накладною від 24.10.2013 р. Проте, відповідачем повністю не оплачено товар, у зв'язку з чим виник борг у сумі 183 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.1 договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковою накладною, підписаною сторонами, копія якої містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 183 000,00 грн

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 183 000,00 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 095,78 грн, інфляційні нарахування у розмірі 30 679,28 грн та 3% річних у розмірі 5 174,14 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 5.2 договору сторони визначили, що у випадку невиконання п. 2.1. договору - покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 13 095,78 грн та 3% річних у розмірі 5 174,14 грн за обґрунтованими розрахунками позивача, з яким погоджується суд.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір інфляційних нарахувань становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем - інфляційні нарахування у розмірі 30 679,28 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн» (01011, м. Київ, вул.. Панаса Мирного, будинок 16/13 літера А, ідентифікаційний код 36805359) на користь Агрофірми радгосп «Білозерський» (75003, Херсонська область, Білозерський район, с. Дніпровське, вул. Центральна, буд. 3, ідентифікаційний код 00413506) основну суму заборгованості у розмірі 183 000 (сто вісімдесят три тисячі) грн 00 коп.; пеню у розмірі 13 095 (тринадцять тисяч дев'яносто п'ять) грн 78 коп.; інфляційні нарахування у розмірі 30 679 (тридцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн 28 коп.; 3% річних у розмірі 5 174 (п'ять тисяч сто сімдесят чотири) грн 14 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 638 (чотири тисячі шістсот тридцять вісім) грн 98 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.01.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.