Рішення № 42293573, 12.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25869/14 12.01.15Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Укрєврохім"простягнення 8040 грн. 87 коп.Представники сторін:

від позивача: Чекалов А.В. - представник за довіреністю б/н від 10.07.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.11.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Укрєврохім" про стягнення 8040 грн. 87 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/0308556, укладеного між позивачем та відповідачем, внаслідок настання 13.07.2012 страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася з вини застрахованої особи - водія відповідача Матвієнкова Д.С., було виплачено потерпілій особі страхове відшкодування у заявленій до стягнення сумі. Проте, про вказаний страховий випадок позивач у встановлений законом строк, в порушення вимог чинного законодавства, не був повідомлений з боку свого страхувальника - відповідача, у зв'язку з чим позивач в порядку статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" отримав право регресної вимоги до свого страхувальника - відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 порушено провадження у справі № 910/25869/14 та справу призначено до розгляду на 10.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.01.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 12.01.2015 надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 12.01.2015 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресою, яка вказана у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19654006 від 24.11.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 12.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2011 між Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Укрєврохім" (страхувальник) укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/0308556, відповідно до умов якого страховиком було застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю належного страхувальнику (відповідачу) автомобіля Шкода, державний номер АА6552КЕ, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50000 грн. 00 коп., франшизою в розмірі 510 грн. 00 коп.

Відповідно до Відомостей № 9037659 про дорожньо-транспортну пригоду, сформованих АІПС ДТП станом на 18.07.2012, та постанови Деснянського районного суду міста Києва від 30.08.2012 у справі № 3-4156 (провадження 2603/8907/12) встановлено, що 13.07.2012 по вул. Братиславській в м. Києві Матвієнков Д.С., керуючи транспортним засобом Шкода, державний номер АА6552КЕ, порушив п.п. 2.3 (б) та 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 11183, державний номер АА5300ВХ, під керуванням Біянова О.В., що призвело до пошкоджень транспортних засобів.

Вказаною постановою Матвієнкова Д.С. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб ВАЗ 11183, державний номер АА5300ВХ.

Відповідно до Звіту №1568/07/12 про визначення матеріального збитку для автомобіля ВАЗ 11183, державний номер АА5300ВХ, від 20.07.2012, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Конюшковером Є.Р. (свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрації в Державному реєстрі оцінювачів № 234 від 15.02.2002; сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12978/12 від 16.02.2012), матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля ВАЗ 11183, державний номер АА5300ВХ, в результаті його пошкодження при ДТП разом з ПДВ складає 8550 грн. 87 коп. (враховуючи коефіцієнт фізичного зносу Ез в розмірі 0,505).

Судом встановлено, що на підставі заяви потерпілого (Біянова О.В.) про виплату страхового відшкодування від 17.07.2012, страхового акту № ЦО-31364-АВ-0000308556-308556 від 01.10.2012 на суму 6615 грн. 73 коп. та страхового акту № ЦО-31997-АВ-0000308556-01 від 01.11.2012 на суму 1425 грн. 14 коп., позивач сплатив Біянову О.В. страхове відшкодування в розмірі 6615 грн. 73 коп. за платіжним дорученням № 8258 від 09.10.2012 та 1425 грн. 14 коп. за платіжним дорученням № 9201 від 07.11.2012, що разом становить 8040 грн. 87 коп.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що відповідачем в супереч вимогам ст. 33.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не було повідомлено позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу транспортних засобів Шкода, державний номер АА6552КЕ, та ВАЗ 11183, державний номер АА5300ВХ, в строки, що встановлені наведеними нормами, внаслідок чого позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача в порядку регресу 8040 грн. 87 коп.

Судом встановлено, що 07.10.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, (в порядку регресу) вих. № 5763/408ІЛ від 07.10.2013, яка була отримана останнім 10.10.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100109591550. Втім, відповіді на претензію відповідач не надав, суму страхового відшкодування в розмірі 8040 грн. 87 коп. в порядку регресу позивачу не сплатив.

Згідно з ч.1 та ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб - є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

У підпункті 33.1.4. пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно абз. ґ) п.п. 38.1.1 п. 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов зокрема до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Зазначена правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року N 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у статтю 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було розширено перелік обов'язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Однак, відповідні зміни до абзацу "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Право страховика на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду пов'язується з неповідомленням страховика у встановленому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строки і за умов, визначених у цьому Законі.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач в порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повідомив позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди. Суду також не надано доказів поважності причин неповідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду.

Таким чином, суд, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", приходить до висновку про те, що позивач мав право після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника про відшкодування шкоди в порядку регресу, оскільки страхувальник не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами, які містяться у справі, підтверджується факт невиконання водієм транспортного засобу Шкода, державний номер АА6552КЕ, вимог, встановлених у підпункті 33.1.4. пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо своєчасного повідомлення про ДТП, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Укрєврохім" про стягнення 8040 грн. 87 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Укрєврохім" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 22-А; ідентифікаційний код: 37194520) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38 Б; ідентифікаційний код: 25186738) грошові кошти в розмірі 8040 (вісім тисяч сорок) грн. 87 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.01.2015

Суддя І.М. Отрош