Рішення № 42293515, 13.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.15р. Справа № 904/8922/14

За позовом Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 6214,26грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Плахотній С.В., представник за довіреністю №10/3-1 від 06.01.15р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Ковальчук Д.Ю., представник за довіреністю № 6 від 12.01.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (далі-позивач) звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради (далі-третя особа) про стягнення 6214,26 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.14р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 09.12.14р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.14р. відкладено розгляд справи на 13.01.15р.

13.01.15р. у судовому засіданні повноважні представники позивача та третьої особи заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи докази повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило.

Повноважні представники позивача та третьої особи у судовому засіданні наполягали на розгляді справи в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки судом та позивачем були вчинені усі необхідні дії щодо належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки:

По-перше, копію ухвали господарського суду від 13.11.14р. відповідач отримав 08.12.14р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.38). Таким чином, суд вважає, що відповідач про розгляд справи господарським судом повідомлений належним чином, але відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

По-друге, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів неможливості забезпечення явки відповідача або його повноважного представника.

По-третє, в матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.14р., який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.39-40).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.24) адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Згідно з до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

По-четверте, відповідно до вимог ст. 69 ГПК України суд обмежений в строках розгляду спору, а саме спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Виходячи з того, що позовна заява надійшла до господарського суду 13.11.14р., то спір повинен бути вирішено господарським судом до 13.01.15р. включно.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що жодного клопотання про продовження строку розгляду спору до господарського суду не надходило.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач неналежним чином користується належними йому процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони та не вживає заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 13.01.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.14р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 90-ДКП/14 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (далі - Договір оренди), відповідно до умов п.1.1. якого, з метою ефективного використання комунального майна позивач на підставі рішення міської ради від 21.03.07р. № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а відповідач приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 376,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 38, на першому поверсі 9-ти поверхового будинку, вартість яких, згідно з незалежною оцінкою становить 588 291 грн. без ПДВ, що перебувають на балансі третьої особи, для використання під розміщення суб'єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення. Використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.

Відповідно до п. 2.1. Договору оренди, передача нерухомого комунального майна в оренду не тягне за собою виникнення у відповідача права власності на цей об'єкт оренди.

Згідно з п. 2.2. Договору оренди, відповідач вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі об'єкта оренди.

Пунктом 3.1. Договору оренди передбачено, що розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженої міською радою, при цьому орендна ставка за використання комунального нерухомого майна, встановлена згідно з Протоколом № 5/14 від 14.02.14р. засідання з проведення конкурсів на право оренди об'єктів нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста.

Як зазначено в п. 3.2. Договору оренди, розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 2 473,34 грн. без ПДВ/ базова за січень місяць 2014 рік./ Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується відповідачем на рахунок третьої особи. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з лютого місяця 2014 року.

В п. 3.3. Договору оренди зазначено про те, що за користування об'єктом оренди відповідач сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 1 236,67 грн. до загального фонду міського бюджету.

- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 1 236,67 грн. на рахунок третьої особи.

Як зазначено в п. 3.5. Договору оренди, орендна плата сплачується відповідачем щомісяця у термін не пізніше 15 числа, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності відповідача. Орендна плата сплачується відповідачем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання - передачі об'єкта оренди, включно.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням штрафних санкцій, у співвідношенні, визначеному п.3.3. цього договору (п. 3.8. Договору оренди).

Пунктом 5.2. Договору оренди передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання - передачі об'єкта оренди, включно.

Відповідно до п. 9.1. Договору оренди, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього договору та чинним законодавством України.

Пунктом 9.2. Договору оренди передбачено, що за несвоєчасну сплату суми орендної плати відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п.3.3. цього Договору.

Цей Договір діє з 14.02.14р. до 31.01.17р. включно (п. 10.1. Договору оренди).

14.02.14р. на виконання умов Договору оренди позивач за узгодженням з третьою особою передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нерухоме майно, що підтверджує Акт приймання-передачі.

Як стверджує позивач, в порушення умов Договору оренди, відповідач не сплачував орендну плату у встановленому обсязі до міського бюджету, відповідно до чого заборгованість відповідача складає 5 991,66 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вих. № 8/4-453 від 14.07.14р. про сплату заборгованості по вищезазначеному Договору оренди до 25.07.14р. Як зазначає позивач, вищезазначені вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору оренди, позивачем на підставі п. 9.2. була нарахована пеня у розмірі 222,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 5 991,66 грн., пеню у розмірі 222,60 грн., а всього 6 214,26 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору оренди на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Окрім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та третьої особи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

В ст. 762 Цивільного кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

На спірні правовідносини, враховуючи, що предметом оренди є комунальне майно, розповсюджується також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Крім того, відповідно до п. 5.2. Договору оренди, відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об'єднання оренди до дати підписання акта приймання - передачі об'єкта оренди, включно.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором оренди. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору оренди, відповідачем чи його представником господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору оренди та обставини справи, господарський суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 5 991,66 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки дана сума є обґрунтованою та доведеною.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 9.2. Договору оренди передбачено, що за несвоєчасну сплату суми орендної плати відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п. 3.3 цього договору.

Так, на підставі п. 9.2. Договору оренди позивачем була нарахована пеня у розмірі 222,60 грн., розрахунок якої господарським судом перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору оренди та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 651, 759, 762, 763, 782, 783 Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду державного і комунального майна", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (49000, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 75, код ЄДРПОУ 37454258) до міського бюджету заборгованість з орендної плати у розмірі 5 991,66 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну грн. 66 коп.), пеню у розмірі 222,60 грн. (двісті двадцять дві грн. 60 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.01.15р.

Суддя Н.Е. Петренко