Постанова № 42293421, 19.12.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19 грудня 2014 року (о 14 год. 24 хв.) Справа № 808/6922/14 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Командира військової частини А 3840

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Командир військової частини А 3840 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Мелітопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 16.07.2014 № 247/0018241703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 24 161,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та вказує, що 13.02.2014 позивачем подано до установи Держказначейства платіжне доручення №90 на перерахування єдиного соціального внеску, нарахованого на грошове забезпечення за лютий 2014 року разом із заявкою на отримання готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки за лютий 2014 року та реєстром бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, проте перерахування коштів виконане лише 25.02.2014, про що свідчить штамп. Таким чином, вважає, що наданими доказами підтверджується, що строки перерахування єдиного внеску не порушені, оскільки при сплаті внеску при виплаті грошового забезпечення за лютий 2014 року спливають 20.03.2014. Вважає, що особа, яка порушили зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки у даному випадку відсутня вина позивача. Крім того, зазначає, що позивач звертався із скаргою на рішення від 16.07.2014 № 247/0018241703, яка направлена на адресу відповідача поштою 28.07.2014 та отримана 29.07.2014. Проте рішенням від 20.08.2014 №3038/10/08-01-10-04-13 скарга була залишена без задоволення. Посилається на п.7.4. Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляд органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 25.12.2013 №848 та зазначає, що оскільки рішення за результатами розгляду скарги прийнято протягом 22 календарних днів з дня отримання скарги, то скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків. На підставі викладеного, вважає спірне рішення протиправним та просить його скасувати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 19.12.2014 надав до суду клопотання (вх. № 53836) про розгляд справи без його участі. У попередніх судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

10.12.2014 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов (вх. №51341), у яких, зокрема, зазначено, що відповідно до п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Останній день сплати за січень 2014 року припадає на 20.02.2014. Пояснює, що недоїмка з єдиного соціального внеску станом на 20.02.2014 у сумі 230 105,25 грн. виникла на підставі наданого позивачем звіту «Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до органів доходів і зборів за січень 2014 року, проте борг сплачено в повному обсязі лише 25.02.2014, у зв'язку із чим до позивача на підставі п.2 ч.11 ст.25 вказаного Закону застосовано штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум та пеня в розмірі 0,1 % суми недоплати за кожен день прострочення платежу, що наведено у розрахунку до оскаржуваного рішення. Крім того, посилається на пп.1 п.10 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та вказує, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. З урахуванням викладеного, вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску винесено у відповідності до вимог чинного законодавства та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте 19.12.2014 надав до суду клопотання (вх. №53757) про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст. 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Військова частина А3840 (ідентифікаційний код 22990428) зареєстрована як юридична особа 17.10.1997 та з 20.03.1998 взята на облік як платник податків у Мелітопольській ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області за №1981, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців.

03.01.2012 між Мелітопольським управлінням Державної казначейської служби України Запорізької області та Військовою частиною А3840, в особі командира, укладено Договір №9 про здійснення розрахунково-касового обслуговування, предмет якого згідно п.1 казначейство відкриває Клієнту бюджетні та не бюджетні рахунки та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до вимог законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Державної казначейської служби і Національного банку України, та умов цього Договору. Згідно п. 2.1.3 Договору підтвердні документи, надані розпорядниками та одержувачами відповідно до встановленого Графіком часу обслуговування, опрацьовуються Казанчейством: за захищеними статтями, які не потребують проведення процедур закупівель - протягом одного операційного дня; за захищеними статтями, які потребують проведення процедур закупівель (кім капітальних видатків) - до трьох операційних днів; за іншими поточними видатками, крім захищених - до трьох операційних днів; за капітальними видатками до 5 операційних днів.

13.02.2014 позивачем подано заявку до Мелітопольського управління Державної казначейської служби Запорізької області на перерахування коштів на вкладні рахунки у сумі 2 407 812,40 грн. Крім того, позивачем надано реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 13.02.2014 №4 та відповідні платіжні доручення на перерахування коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що перерахування коштів відповідно наданих позивачем платіжних доручень виконане Мелітопольським управлінням Державної казначейської служби України Запорізької області лише 25.02.2014, про що свідчить відтиск печатки на виписці по рахунку Військової частини А3840 від 25.02.2014.

16.07.2014 відповідачем винесено рішення №247/0018241703, яким на підставі ч.10 та п.2 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2014 року до Військової частини А3840 застосовано штраф у розмірі 23 010,53 грн. та нараховано пеню у розмірі 1 150,53 грн.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням позивач оскаржив його у адміністративному порядку звернувшись із відповідною скаргою від 25.07.2014 №473/ФС до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яка направлена на адресу відповідача поштою 28.07.2014 та отримана уповноваженому представнику за довіреністю 29.07.2014, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, 23.08.2014 на адресу позивача надійшло рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 20.08.2014 №3038/10/0801-10-0413 про результати розгляду скарги, відповідно до якого скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення від 16.07.2014 № 247/0018241703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені залишено без змін.

Крім того, 01.09.2014 позивач засобами поштового зв'язку направив до Міністерства доходів та зборів повторну скаргою від 01.09.2014 №549, яка отримана 05.09.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийнято Рішення від 28.09.2014 № 4189/6/99-99-10-01-07-15 про залишення скарги без розгляду, у зв'язку із порушенням 10-денного строку для подання повторної скарги.

Вважаючи рішення від 16.07.2014 № 247/0018241703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним позивач звернувся із позовом до суду про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 07.07.2010 №2464-VI, який набрав чинності з 01.01.2011 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464-VI).

Так, Законом України №2464-VI визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З 11.08.2013 набрали чинності положення ч. 5, 7 ст. 9 Закону №2464-VI, відповідно до яких сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку

При цьому, ч.8 ст.9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця..

Пунктом 1 ч.10 ст.9 Закону №2464-VI встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

За змістом ч.11 ст. 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

У відповідності із ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. В силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як свідчать матеріали справи, 13.02.2014 позивач подав до Мелітопольського управління Державної казначейської служби Запорізької області платіжні доручення на перерахування на рахунок Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області коштів у рахунок погашення єдиного соціального внеску. Проте, зазначені кошти були списані казначейською службою з розрахункового рахунку позивача лише 25.02.2014, що підтверджується виписками по рахунках позивача та заявкою на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки.

На підставі системного аналізу вищевикладених норм законодавства, суд дійшов висновку, що списання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів поза межами граничного строку сплати не може ставитись в вину платнику, якщо платником вчинені усі дії з метою своєчасної сплати єдиного соціального внеску.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем своєчасно (за 7 днів до закінчення строку сплати) подано відповідні платіжні доручення для перерахування єдиного внеску, кошти для сплати єдиного внеску були в наявності, доказів протилежного відповідачем суду надано не було, а несвоєчасне їх списання та перерахування на рахунок відповідача виникло не з вини позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Під час винесення рішення судом враховано, що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 16.07.2014 № 247/0018241703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 24 161,06 грн.

Присудити на користь Командира військової частини А 3840 з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак