Постанова № 42293307, 13.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р. Справа№ 925/1649/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2014 року (суддя Швидкий В.А. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіт"

про стягнення 96897,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.10.2014 року по справі №925/1649/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс" 74760,94 грн. - основного боргу, 2642,24 грн. - 3% річних, 9494,64 грн. - інфляційних нарахувань, 10000, 00 грн. - штрафу та 1937,96 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 13.01.2015 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 року, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

В судове засідання 13.01.2015 року представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники позивача та відповідача повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 78,79), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

05 липня 2013 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №002/АБР на авіаційно-біологічні роботи (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов'язки з виконання робіт по розселенню трихограми.

Згідно з п. 1.2 Договору види, об'єми і строки робіт визначаються сторонами в технічному завданні на кожен вид робіт, який є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що фактично виконані об'єми робіт, вартість виконання робіт і строк їх остаточної оплати визначається актом приймання-передачі робіт.

Строк укладення і підписання акта приймання-передачі: в день закінчення виконання робіт (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору до початку робіт відповідач за узгодженням з позивачем проводить передплату в наступному порядку:

- трихограми - за п'ять робочих днів в розмірі 100% вартості запланованого об'єму внесення;

- робіт по розселенню - за три робочі дні в розмірі 50% вартості запланованого об'єму робіт, а також вартості прибуття ВС в район робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Остаточна оплата за виконані роботи здійснюється відповідачем по фактично виконаному об'єму робіт на протязі 3- х банківських днів, якщо інші строки не вказані в акті прийому-передачі виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 231850,94 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за виконані позивачем роботи в сумі 157090,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 74760,94 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 Договору в разі порушення відповідачем строків оплати виконаних авіаційно-біологічних робіт, відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочки та штраф - 10000,00 грн.

Колегія суддів перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Твердження апелянта щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 22, 77 ГПК України, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду від 18.09.2014 року розгляд справи №925/1649/14 призначено на 30.10.2014 року.

Факт отримання відповідачем 23.09.2014 року ухвали Господарського суду Черкаської області від 18.09.2014 року по справі №925/1649/14 підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.31).

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався правом взяти участь в судовому засіданні 30.10.2014 року, оскільки не направив свого представника, про причини неявки суд не повідомив.

Також, відповідач не скористався правом надіслати відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, після одержання ухвали про порушення провадження по справі, як це передбачено ст. 59 ГПК України.

Крім того, законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, коли спір може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, місцевим господарським судом дотримано норми процесуального права про права та обов'язки сторін в судовому процесі.

Порушення норм процесуального права, на які вказує скаржник, відсутні.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Колегія суддів зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіт" та скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2014 року по справі №925/1649/14 - без змін.

Матеріали справи №925/1649/14 повернути до Господарського суду Черкаської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.01.2015 року