Постанова № 42293302, 12.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа№ 927/1437/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 12.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «ЮМаК» закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагпросистем» на рішення господарського суду Чернігівської області від 16.10.2014 (повне рішення складено та підписано 21.10.2014)

у справі №927/1437/14 (суддя Репех В.М.)

за позовом дочірнього підприємства «Левона-С» приватного підприємства «Левона»

до дочірнього підприємства «ЮМаК» закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагпросистем»

про стягнення 80 487,92 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.10.2014 у справі №927/1437/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з дочірнього підприємства «ЮМаК» закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагпросистем» на користь дочірнього підприємства «Левона-С» приватного підприємства «Левона» заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 71 260,36 грн., 3% річних з простроченої суми в розмірі 1 355,43 грн., пеню в розмірі 7 872,13 грн., судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, дочірнє підприємство «ЮМаК» закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагпросистем» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 16.10.2014 у справі №927/1437/14 та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення місцевим господарським судом прийнято з порушенням норм процесуального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що відмова господарським судом Чернігівської області у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі призвела до винесення рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою від 12.11.2014 у справі №927/1437/14 Київським апеляційним господарським судом апеляційну скаргу дочірнього підприємства «ЮМаК» закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагпросистем» було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Дочірнім підприємством «Левона-С» приватного підприємства «Левона» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги дочірнього підприємства «ЮМаК» закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагпросистем» на рішення господарського суду Чернігівської області від 16.10.2014 у справі №927/1437/14 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення в яких заперечив проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Чернігівської області від 16.10.2014 залишити без змін.

У судове засідання апеляційної інстанції представники відповідача не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалою суду про відкладення розгляду апеляційної скарги від 08.12.2014, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка була направлена за поштовою адресою відповідача відповідно до позовної заяви та апеляційної скарги, а також даних з Єдиного державного реєстру (15600, Чернігівська область, Менський район, м. Мена, вул. Індустріальна, 17, корпус В), повернута без вручення з довідкою листоноші: «за закінченням терміну зберігання».

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

З огляду на викладене суд вважає, що направлення відповідачу ухвал про порушення провадження у справі та про її відкладення за адресою: 15600, Чернігівська область, Менський район, м. Мена, вул. Індустріальна, 17, корпус В, яка відповідає адресі державної реєстрації відповідача, є належним повідомленням сторони про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників сторін в судовому засіданні.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Дніпропетровської області справи №904/7967/14 за позовом ДП «ЮМаК» ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» до ДП «Левона-С» ПП «Левона» про визнання недійсним договору контрактації №2503 від 01.04.2013 та договору поруки від 07.05.2013 №09-П, місцевий господарський суд розглянувши подане клопотання відповідача дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню та зазначив, що відповідач не вказав, яким чином з'ясування обставин в ході розгляду справи №904/7967/14 унеможливить розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, та яким чином встановлені у справі №904/7967/14 обставини вплинуть на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету та підстав позову.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що відмова господарським судом Чернігівської області у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі призвела до винесення рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Крім того, до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до до вирішення господарським судом Дніпропетровської області справи №904/7967/14.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Згідно з п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості з відповідача - дочірнього підприємства «ЮМаК» закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагпросистем», у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо оплати за отриманий товар за договором контрактації сільськогосподарської продукції №2503 від 01.04.2013, а предметом спору у справі №904/7967/14 є визнання договору контрактації сільськогосподарської продукції №2503 від 01.04.2013 та договору поруки №09-П від 07.05.2013 недійсними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Отже, місцевий господарський суд при розгляді спору по суті зобов'язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги і в разі, якщо дійде висновку про невідповідність договору вимогам законодавства, він має право визнати цей договір недійсним.

Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором і при розгляді справи суд зобов'язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги, тобто суд при розгляді справи може самостійно встановити обставини, які розглядаються іншим судом, відтак колегія суддів вважає, що справа №927/1437/14 не пов'язана зі справою №904/7967/14, а тому клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Окрім цього, господарський суд Дніпропетровської області своїм рішенням від 11.12.2014 у справі №904/7967/14 відмовив у задоволенні позову про визнання договору контрактації сільськогосподарської продукції №2503 від 01.04.2013 та договору поруки №09-П від 07.05.2013 недійсними.

Згідно з статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013 між дочірнім підприємством «Левона-С» приватного підприємства «Левона» в особі директора Левицького В.Г. та дочірнім підприємством «ЮМаК» закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» в особі директора Милова Д.В. укладений договір №2503 контрактації сільськогосподарської продукції разом з протоколом розбіжностей.

Відповідно до умов договору виробник зобов'язується виростити (виготовити) і передати у власність контрактанту сільськогосподарську продукцію врожаю 2013 року в термін, кількість, асортимент, якість, строки і по цінам визначеним договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробнику у вирощуванні вказаної продукції, прийняти сільськогосподарську продукцію та розрахуватися в строк, в розмірі і в порядку передбаченому договором.

За умовами п.п. 2.8, 2.9, 3.6, 3.10 договору оплата вартості поставленої сільськогосподарської продукції здійснюється перерахунком грошових коштів на поточний рахунок виробника.

Контрактант здійснює оплату вартості сільськогосподарської продукції в наступному порядку: відстрочка платежу складає 30 календарних днів з моменту поставки партії сільськогосподарської продукції на основі виставлених виробником рахунків, при умові надання виробником всіх документів, передбачених договором.

Виробник зобов'язується в момент передачі сільськогосподарської продукції контрактанту передати наступні документи: податкову накладну, підписану уповноваженою особою і скріплену печаткою виробника; накладну на товар, підписану уповноваженою особою і скріплену печаткою виробника; товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою виробника/перевізника (при умові перевезення сільськогосподарської продукції перевізником); документи, які підтверджують якість сільськогосподарської продукції відповідно з діючим законодавством України та які у відповідності з законодавством належить передати виробником, а також інші документи, передбачені законодавством.

Загальна кількість сільськогосподарської продукції, яку виробник зобов'язується виростити і передати у власність контрактанта складає 300 (триста) тон.

Згідно графіку поставки сільськогосподарської продукції виробник зобов'язаний поставити продукцію в кількості 300 тон з 20.09.2013 по 11.10.2013 (додаток до договору №2503).

На виконання умов договору виробником була поставлена сільськогосподарська продукція наступними партіями:

- 31.10.2013 в кількості 1020 кг, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000054 на суму 1 734,00 грн.;

- 12.11.2013 в кількості 18 231 кг, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000007 на суму 30 992,70 грн.;

- 21.11.2013 в кількості 17 775 кг, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000015 на суму 3 0217,50 грн.

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача, що підтверджується її підписом, а також відтисками штампів підприємства на відповідних видаткових накладних.

Також, між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків від 09.1.2014 на суму 62 944,20 грн.

Позивачем на адресу відповідача були надіслані претензії від 30.01.2014 та від 24.07.2014 №333 про сплату заборгованості по договору за поставлений товар.

Згідно з доводами позивача, у зв'язку з тим, що відповідач, в порушення умов договору, своєчасно та в повному обсязі поставлений товар не оплатив, враховуючи дати поставок, у відповідача утворилась заборгованість перед ДП «Левона-С» у розмірі 62 944,20 грн.

У вересні 2014 року дочірнє підприємство «Левона-С» приватного підприємства «Левона» звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до дочірнього підприємства «ЮМаК» закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагпросистем» про стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення в розмірі 71 260,36 грн., пені в розмірі 7 872,13 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 355,43 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги дочірньої підприємства «Левона-С» приватного підприємства «Левона» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає не задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 713 ЦК України визначено, що за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт передачі відповідачу товару згідно договору на загальну суму 62 944,20 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними №РН-0000054 від 31.10.2013; №РН-0000007 від 12.11.2013; №РН-0000015 від 21.11.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Отже, факт отримання продукції відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження свої вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриману продукцію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 №12/5026/556/2012.

09.01.2014 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 62 944,20 грн.

Отже, матеріали справи свідчать, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за договором в частині повної і своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, що передбачено умовами договору.

Докази зворотного в матеріалах справи не містяться та відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції надані не були.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлену позивачем продукцію згідно договору у дочірнього підприємства «ЮМаК» закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» виникла заборгованість перед дочірнім підприємством «Левона-С» приватного підприємства «Левона» у розмірі 62 944,20 грн., яка станом на день прийняття рішення судом першої інстанції є непогашеною.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 62944,20 грн. заборгованості за договором контрактації сільськогосподарської продукції №2503 від 01.04.2013 є обґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав доведеним факт невиконання відповідачем у встановлений договором строк свого обов'язку, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 872,13 грн. за період прострочення виконання договірного зобов'язання по оплаті вартості товару за період з: 02.12.2013 по 04.09.2014 в сумі 226,13 грн., з 12.12.2014 по 04.09.2014 в сумі 3 931,33 грн., з 23.12.2013 по 04.09.2014 в сумі 3 714,67 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи, що згідно з п. 2.9 договору контрактант здійснює оплату вартості сільськогосподарської продукції в наступному порядку: відстрочка платежу складає 30 календарних днів з моменту поставки партії сільськогосподарської продукції на основі виставлених виробником рахунків, при умові надання виробником всіх документів, передбачених договором.

У разі відмови від оплати або несвоєчасної плати сільськогосподарської продукції контрактант виплачує виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки яка діяла на момент прострочки, за кожен день прострочки платежу до моменту повного виконання зобов'язань з оплати сільськогосподарської продукції (п. 7.7 договору, зворот а.с. 20).

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок пені, дійшов висновку, що розрахунок, який здійснено господарським судом Чернігівської області є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7 872,13 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 8 316,16 грн. інфляційних втрат та 1 355,43 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з грудня 2013 року по серпень 2014 року.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Київським апеляційним господарським судом перевірено розмір нарахувань інфляційних втрат та 3% річних і встановлено, що вказані розміри нарахувань є арифметично вірними, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача підлягають стягненню 8 316,16 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 1 355,43 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем - дочірнім підприємством «ЮМаК» закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 16.10.2014.

Враховуючи доведеність належними та допустимими доказами порушення відповідачем договірних зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 71 260,36 грн. (62 944,20 грн. + 8 316,16 грн. = 71 260,36 грн. ), 3% річних з простроченої суми в розмірі 1 355,43 грн., пеню в розмірі 7 872,13 грн. є законними і обґрунтованими, та задоволені судом першої інстанції правомірно.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За таких обставин та з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його зміни або скасування у суду апеляційної інстанції не має.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Чернігівської області від 16.10.2014 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства «ЮМаК» закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» на рішення господарського суду Чернігівської області від 16.10.2014 - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «ЮМаК» закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» на рішення господарського суду Чернігівської області від 16.10.2014 у справі №927/1437/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 16.10.2014 у справі №927/1437/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/1437/14 повернути до господарського Чернігівської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук