Ухвала суду № 42293109, 09.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/925/14 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква" про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква", в якому просив стягнути з відповідача податковий борг по орендній платі за землю в розмірі 38 971,68 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атіква" як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 25.06.2004, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взяте на податковий облік в ДПІ у м. Чернігові як платник податків з 12.12.2003, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 26.11.2012 № 1165/10/18-317 (а.с.10-14).

02.06.2008 між відповідачем (орендар) та Стовп'язькою сільською радою с. Стовп'яги, Переяслав-Хмельницького району, Київської області (орендодавець) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування земельну ділянку загальною площею 0,50 га.

Станом на момент розгляду даної справи за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 38 971,68 грн., якиа виникла на підставі самостійно поданої відповідачем податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), якою самостійно задекларовано до сплати 66 810,00 грн. за рік з розрахуванням щомісячної сплати - 5 567,50 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, визначаються Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно ст. 4, п. 2.3. ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування", суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Положенням статті 11 Закону України „Про систему оподаткування", передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів та додержання законів про оподаткування несуть платники податків відповідно до законів України.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, визначаються Законом України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535-XII (Закон втратив чинність з 1 січня 2011 року (згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI) на підставі Податкового кодексу).

Статтею 2 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. При цьому законодавчо встановлено, що не можливо одночасно сплачувати з однієї і тієї ж земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні, земельний податок та орендну плату, оскільки і земельний податок і орендна плата за своєю суттю є платою за землю, яка надається у користування за різними підставами (постійне користування на підставі державного акту або на підставі договору оренди).

Згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно із ст. 15 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З 1 січня 2011 року введено в дію Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень ПК України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII "Плата за землю".

Разом з тим, відповідно до пп. 54.3.1, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно із п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (п. 58.1 ст. 58 ПК України).

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пунктів 87.1, 87.11 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно пп. 20.1.18 п. 20 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Як було зазначено вище, за відповідачем рахується податковий борг по орендній платі за землю в розмірі 38 971,68 грн.

На виконання вимог ст. 59 ПК України на адресу відповідача рекомендованим листом податковим органом було направлено податкову вимогу від 25.11.2013 № 124-15, яка була отримана відповідачем 29.11.2013р.

Станом на момент розгляду справи податковий борг по орендній платі за землю в розмірі 38 971,68 грн. відповідачем у добровільному порядку сплачено не було.

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази колегія суддів приходить до висновку про огбгрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача податкового боргу зі сплати земельного податку в розмірі 38 971,68 грн., а відтак заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Водночас, посилання ж відповідача на ухвалу Господарського суду Київської області від 31 березня 2014 року, яка на думку останнього дає підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 156 КАС України, або ж статті 157 цього Кодексу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ухвалою Господарського суду Київської області від 27 травня 2014 року припинено провадження у справі № 911/1006/14 за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Стовп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква" про стягнення 38971,68 грн., з підстав п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква" - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.